ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К/9991/31789/12

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Горбатюка С.А., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 р. у справі №2а-194/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про захист пенсійних прав, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити самоправні щомісячні відрахування з його пенсії, які здійснюються з метою зворотного стягнення виплаченої йому суми коштів на підставі постанови Оболонського районного суду м. Києва від 19.05.2006р., та негайно повернути йому самоправно і незаконно утримані з його пенсії грошові кошти з моменту початку їх утримання.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у м. Києві припинити утримання з пенсії ОСОБА_1 та здійснити повернення утриманих грошових коштів ОСОБА_1, починаючи з січня 2010р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 р. скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити постанову суду першої інстанції з метою задоволення позовних вимог не з січня 2010 року, а з червня 2007 року.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами, позивач ОСОБА_1 є військовим пенсіонером відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та до 2007р. перебував на обліку в Київському міському військовому комісаріаті, а з 01.01.2007р. перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2004р. задоволено позови ряду військових пенсіонерів, в тому числі і ОСОБА_1, про перерахунок військової пенсії.

Згідно з повідомленням установи Ощадбанку 12.05.2005р. ОСОБА_1 виплачена різниця в пенсії за період з 01.09.1999р. по 31.12.2004р. в сумі 35517 грн. 20 коп.

Як вбачається із змісту постанови Апеляційного суду м. Києва від 29.11.2006р. постанова Оболонського районного суду м. Києва від 19.05.2006р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та інших військових пенсіонерів, в тому числі і ОСОБА_1, до Київського міського військового комісаріату щодо перерахунку раніше призначених пенсій і виплати недоплаченої суми пенсії за минулий час, згідно якої позови було задоволено, скасована та постановлено нове рішення, яким в позові позивачам, в тому числі ОСОБА_1, відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2008р. касаційні скарги позивачів залишено без розгляду.

02.11.2006р. Київський міський військовий комісаріат звернувся до відповідної установи Ощадбанку з проханням утримати з позивача ОСОБА_1 пенсію в розмірі 46485 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що відрахування з пенсії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, проводиться в порядку, встановленому ч. 2 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказана норма передбачає, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач не довів, що утримання коштів з пенсії позивача проводиться на законних підставах, оскільки ним не доведено, що позивач не звертався до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про перерахунок пенсії, що він допустив зловживання чи подавав недостовірні дані.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково послався на положення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а в разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду, оскільки відповідно до положень процесуального законодавства обов'язок повідомляти сторони про зміст судового рішення, в тому числі і про скасування судового рішення, покладається на суд, а не на одну із сторін.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на трирічний строк позовної давності, встановлений 257 ЦК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи на момент порушення відповідних прав позивача їх захист підлягав у порядку адміністративного судочинства, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин правила ст. 99 КАС України.

Судом першої інстанції вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Рішення суду першої інстанції, ухвалено відповідно до закону і помилково скасоване апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 р. у справі №2а-194/11 скасувати, залишити в силі постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: