УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17   жовтня  2006  року  колегія  суддів   судової  палати   у  цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді - Любобратцевої Н.І.

Суддів                        - Даніла Н.М.

- Чистякової Т.І.

При секретарі            - Бахтагарєєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частки домоволодіння та реальний поділ домоволодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 13 березня 2006року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності на 1\2 частки домоволодіння АДРЕСА_1 та реальний поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради М.Сімферополя земельна ділянка АДРЕСА_1 була переоформлена на ОСОБА_2.. На цій земельній ділянці знаходилась тимчасова споруда, у якій мешкали ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.. У 1985 році між нею та ОСОБА_2. була укладена усна домовленість про сумісне будівництво, оскільки ОСОБА_3. не проживав тривалий час у будівлі. З 1985 року почалось будівництво будинку, яке здійснювалось за рахунок сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3. участі у будівництві не брав. Оскільки відповідач фактично визнає за ОСОБА_1. право власності на спірний будинок, але відмовляється від юридичного оформлення, то виникли суперечки з питання права власності на будинок та про порядок використання земельної ділянки.

В судовому засіданні ОСОБА_1. позовні вимоги підтримала тільки в частині визнання права власності на 1\2 частку домоволодіння та просила суд провести поділ домоволодіння по другому варіанту судової будівельно - технічної експертизи НОМЕР_1, а саме просила виділити їй на 1\2 частки у недобудованому будинку літ. «Б» приміщення №1 площею7,0 кв.м., приміщення №2 площею 4,4 кв.м., приміщення №3 площею 1,6 кв.м., приміщення №4 площею 1,1 кв.м., приміщення №5 площею 4, 5 кв.м., приміщення №6 площею 3,8 кв.м., приміщення №7 площею 14, 3 кв.м., частину приміщення 1 площею 10,7 кв.м.; 1\2 частки приміщення №11 площею 22,5 кв.м., тамбур літ «Б», тамбур літ «61», що менш належного від вартості всього домоволодіння на 8553грн без сплати ОСОБА_2. грошової компенсації. Позовні вимоги у частині виділу земельної ділянки просила не розглядати.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 березня 2006року в задоволенні позову відмовлено.

Справа №22-5579\2006р Головуючий по першій інстанції: суддя - Курбатова Н.І. Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд виходив із їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи, зібраним по справі доказам, фактичним обставинам і не суперечать чинному законодавству.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя №387 від 15 листопада 1988року ОСОБА_2 відведена земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 567 кв.м. для будівництва житлового будинку. В рішенні також вказано, що ОСОБА_2. у встановленому законом порядку необхідно отримати у виконавчому комітеті дозвіл на будівництво жилого будинку.

Відповідно до висновку судової будівельної експертизи від 06 вересня 2005 року на час розгляду справи у суді на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташовані два домоволодіння: будинок літ. «А» будівництвом завершений, але в експлуатацію не зданий; будинок літ. «Б» в двох рівнях, в стадії будівництва. (а.с.62-65)

Із матеріалів справи також вбачається, що дозвіл на будівництво будинків літ «А» та літ «Б» відсутній, будинок літ. «А» в експлуатацію не зданий, будинок літ. «Б» в стадії будівництва. Отже право власності на вказані будинки ні за ким із сторін не зареєстровано.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4.10.1991року №7 з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок»: відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність» у власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах. Оскільки згідно зі ст. 17 ЗК України і ст. 14 Закону України «Про власність» земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі ст.. 16 і 17 Закону України «Про власність» таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Згідно з ч.З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем суду не надано допустимих доказів того, що між нею та відповідачкою існувала угода про створення спільної власності.

За таких обставин суд правильно відмовив позивачці в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного, та керуючись ст..303, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 13 березня 2006року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.