435/6513/13-к
Жовтневий районний суд міста Луганська
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року, липня місяця, 02-го дня, у місті Луганську, Жовтневий районний суд міста Луганська в складі:
головуючого судді Рябуха Ю.В.
за участю прокурора Бабенко В.П.
при секретарі Корж Н.М.
за участю захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Луганська кримінальне провадження № 12013030030005030 за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ахалсопелі, Зугдідського району, Грузія, грузина, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не засудженого,
за частиною 3 статті 15 - частиною 1 статті 185 КК України,
в с т а н о в и в:
Так він, 04.06.2013 року близько 13.00, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), знаходився біля парку «Дружба» на вул. Ватутіна м. Луганська, де діючи умисно, протиправно, незаконно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, упевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не може перешкодити їм, шляхом вільного доступу, намагався викрасти майно, а саме барсетку, яка зі слів потерпілого ОСОБА_5 матеріальної цінності не представляє, у якій знаходились гроші у сумі 150,00 гривень, які належать ОСОБА_5, чим завдав ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 150,00 гривень, після чого викрадене майно привал снів собі та не виконавши усіх дій, які вважав за необхідне, намагався зникнути з місця злочину, однак довести свій злочинний намір до завершення не зміг, з причин, які від нього не залежать, оскільки був затриманий співробітниками Жовтневого РВ.
При таких обставинах дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно слід кваліфікувати: за частиною 3 статті 15 - частиною 1 статті 185 КК України за ознаками, що виразилися в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України, до суду разом із обвинувальним актом надійшла угода про примирення від 27 червня 2013 року, укладена між потерпілим ОСОБА_5 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з другого.
Виходячи із змісту даної угоди ОСОБА_4 під час судового розслідування повністю визнав свою винуватість у скоєному злочині.
Згідно угоди сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850,00 гривень).
ОСОБА_4 із запропонованим видом та мірою покарання був згоден.
У відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.
Також у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні.
На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно ст. 469 КПК України, згода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 злочину, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного.
Суд, бере до уваги, що скоєний злочин, згідно ст. 12 КК України, ставиться до категорії середньої тяжкості злочинів.
Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття у скоєному, добровільне відшкодування завданого збитку.
Також суд приймає до уваги особистість обвинуваченого ОСОБА_4, що раніше не суджений /а. с. 34/, за місцем проживання характеризується задовільно /а. с. 30/, добровільно відшкодував завданий збиток, відповідно до фотокопії розписки /а. с. 18/.
Обтяжуючих покарання обставин в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Виходячи з наведених обставин, відносини обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєного, враховуючи те, що між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 заключна угода, у зв'язку з повним каяттям у вчиненому та визнанням провини останнім у скоєнні злочину, суд вважає, що в цей час виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження здійснення ним нових злочинів можливо без ізоляції його від суспільства, з призначенням покарання у вигляді штрафу на користь держави, вважаючи, що даного покарання буде достатньо для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Долю речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Судових витрат по справі - немає.
Керуючись ст. ст. 122, 124, 314, 373, 374, 468-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
з а с у д и в:
Затвердити угоду про примирення від 27 червня 2013 року, укладену між ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12013030030005030.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, 00 коп. на користь держави, який підлягає самостійному виконанню.
Запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту від 25.06.2013 року /а. с. 43 - 44/, обраного у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази по справі - тряпчана барсетка та гроші у сумі 150,00 гривень, які передані під збережену розписку потерпілому ОСОБА_5 /а. с. 18/ - вважати переданими за приналежністю.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: