Справа № 2/359/431/13 Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І.В.

Провадження № 22-ц/780/3454/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 26 04.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому посилався на те, що відповідно до умов договору позики укладеного 29.12.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, він передав, а відповідач прийняв у власність грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, а з відповідачкою ОСОБА_2 на час отримання боргу перебував у шлюбі, то позивач вважає, що отримані ним гроші відповідно до вимог ст. ст. 61, 65 СК України стали об"єктом права спільної сумісної власності обох відповідачів і просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму боргу у розмірі 3000 доларів США за офіційним курсом долару США на день прийняття рішення суду.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року позов задоволено повністю, стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача борг за договором позики в сумі 3000 доларів США, що на день ухвалення рішення суду за офіційним курсом долару США становить 23979 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 на зазначене заочне рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити і стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача борг за договором позики, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача борг за договором позики, суд обґрунтовував свої висновки тим, що отримані в борг за договором позики кошти відповідачем ОСОБА_4 стали предметом їх спільної сумісної власності подружжя з відповідачкою ОСОБА_2, отже їх зобов'язання щодо повернення коштів є неподільним.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За правилами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідно до умов договору позики укладеного 29.12.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, позивач передав, а відповідач ОСОБА_4 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути до 20.01.2010 року.

Даний договір відповідає вимогам ст. ст. 1046-1047 ЦК України.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не виконав свої зобов'язання за даним договором позики і не повернув кошти в розмірі 3000 доларів США до теперішнього часу.

Дані обставини підтверджуються заявою відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення, складеною ним 3.04.2013 року у приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, із змісту якої убачається, що відповідач визнає факт отримання від позивача 29.12.2010 року в борг грошових коштів в розмірі 3000 доларів США., які досі не повернув у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Крім того, в даній заяві відповідач посилається на те, що жодна частка отриманих в борг від позивача коштів не була витрачена в інтересах та на потреби сім"ї, оскільки вони були програні в ігрових закладах у зв'язку із його ігровою залежністю від ігрових автоматів. (а. с. 126).

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач ОСОБА_4 не виконав свої зобов'язання за договором позики від 29.12.2010 року, то відповідно до вимог ст. ст. 1049, 1050 ЦК України він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і зобов'язаний сплатити грошову суму.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що отримані в борг за договором позики кошти відповідачем ОСОБА_4 стали предметом їх спільної сумісної власності подружжя з відповідачкою ОСОБА_2, отже їх зобов'язання щодо повернення коштів є неподільним, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав.

Крім того, суд дійшов безпідставного висновку про солідарну відповідальність обох відповідачів, оскільки із розписки про одержання ОСОБА_4 в борг грошових коштів не вбачається солідарного обов'язку боржників у розумінні ст. 543 ЦК України, якою керувався суд, вирішуючи даний спір.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 3000 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 29.01.2013 року становить 23979 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять грн.)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 239,79 грн. (двісті тридцять дев'ять грн. сімдесят дев'ять коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді