Справа № 2/359/463/13 Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.

Провадження № 22-ц/780/3445/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 26 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та три відсотки річних та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

встановила:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, розмір якого збільшив в ході судового розгляду і в якому посилався на те, що відповідно до умов договору позики укладеного між сторонами 23.10.2009 року він передав, а відповідач прийняв у власність грошові кошти в розмірі 22500,00 доларів США, що еквівалентно 180000,00 грн., які зобов'язався повернути до 17 грудня 2009 року.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, то позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 180000 грн., три проценти річних у розмірі 16195,05 грн. та судові витрати.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсною розписку від 23 жовтня 2009 року внаслідок вчинення видачі боргової розписки під впливом психічного тиску з боку ОСОБА_3

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2013 року первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 180000 грн. заборгованості за договором позики, 16180,26 грн. три відсотки річних та 1385,14 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Відповідач на зазначене рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, відмовляючи в зустрічному позові, суд обґрунтовував свої висновки недоведеністю відповідачем зустрічних позовних вимог.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За правилами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідно до умов договору позики укладеного між сторонами 23.10.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв у власність грошові кошти в розмірі 22500,00 доларів США, що еквівалентно 180000,00 грн., які зобов'язався повернути до 17 грудня 2009 року.

Даний договір відповідає вимогам ст. ст. 1046-1047 ЦК України.

Встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за даним договором позики і не повернув кошти в розмірі 22500,00 доларів США у встановлений договором строк.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягуючи три проценти річних від простроченої суми в розмірі 16180,26 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначена сума підлягає стягненню з відповідача у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України.

Тому суд дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову з підстав, передбачених ст. ст. 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України.

Відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до його задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ніяких грошей у позивача не позичав і він йому їх не передавав, а договір позики підписав під психологічно-моральним тиском позивача не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження цих обставин він суду не надав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді