АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження 22-ц/744/7194/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Бабаніна В.А.
Справа № 182/1476/13-ц Доповідач - Петренко І.О.
Категорія - 51
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2013 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі - Савчук Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" про поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким поновити строк звернення до суду, поновити його на посаді слюсара-ремонтника 5 розряду трубопрокатного цеху ТОВ „ ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01 лютого 2008 року на підставі наказу №22 його переведено в трубопрокатний цех ТОВ „ ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" слюсарем - ремонтником 5 розряду.
18 травня 2011 року на виробництві з ним стався нещасний випадок у вигляді термічних опіків обох кистей, передпліч, обох нижніх кінцівок про що було складено відповідний акт № 8 від 31 травня 2011 року. Після цього відношення до нього з боку керівництва відповідача суттєво погіршилося. Головним чином це було пов'язано із тим, що через отримані опіки він проходив курси реабілітації та лікування, перебував на лікарняних.
Через те, що його постійно турбувала біль в місцях де були опіки, лікар ОСОБА_3, який спостерігав за одужанням, рекомендував йому частіше відпочивати та при нагоді виїхати до моря. За путівкою профсоюзного комітету він отримав можливість поїхати до санаторію «Ліга морська» смт. Сімеїз АР Крим, та звернувся до майстра цеху, безпосереднього його керівника ОСОБА_4, але майстер сказав, що він вже їздив лікуватися, був на лікарняних, а тому ніякої відпустки у тому числі без збереження заробітної плати йому ніхто не надасть.
Після цієї розмови він вирішив відвідати лікаря ОСОБА_3, щоб він у разі достатності підстав надав йому лікарняний.
З 20 серпня 2012 року було виписано лікарняний і лікар порекомендував йому їхати на море. Таким чином скориставшись можливістю він поїхав до санаторію «Ліга морська» смт.Сімеїз АР Крим, та перебував там з 19 серпня 2012 по 26 серпня 2012 року.
Після його повернення з санаторію лікарняний йому було закрито і він вийшов на роботу та віддав листок непрацездатності майстру.
29 вересня 2012 року його ознайомили з розпорядженням № 1300/ок в якому пропонувалося його звільнити за прогул без поважних причин. До 29 вересня 2012 року від нього не було взято ніяких пояснень щодо перебування на лікарняному. Крім цього профспілковий комітет 27 вересня 2012р., вирішив залишити його працювати далі.
Після ознайомлення з розпорядженням від 28 вересня 2012 року за № 1300/ок, в якому пропонувалося його звільнити, майстер цеху ОСОБА_4 повідомив, що його звільнено і попередив охорону, щоб його не пускали на територію заводу тобто фактично відсторонили від роботи без відповідного наказу. Наказ про звільнення йому не було надано ні в цей день, ні в наступні дні. Не було надано і трудову книжку, а повідомлено представником відповідача, що в ній буде здійснено запис на підставі наказу і після цього буде її видано. Однак, 29 вересня 2012 року так і не отримав трудову книжку. Вважав, що його питання з урахуванням рішення профкому, ще остаточно не вирішено.
Він чекав певний час і вважав, що йому зателефонують і повідомлять про те, що може прийти і ознайомитися з наказом про звільнення та отримати трудову знижку безпосередньо у відповідача або через пошту, проте ніхто не повідомляв, що він вже може забрати трудову книжку. Тому він вирішив особисто прийти до представників відповідача і отримати трудову книжку. Однак, трудову книжку вдалося забрати лише 21 січня 2013 року про що було зроблено відповідний запис у відділі кадрів відповідача, тоді прочитав в ній, що його було звільнено на підставі наказу від 28 вересня 2012 року. Вважає, що раніше не отримав трудову книжку з вини відповідача, оскільки очікував, що за його випадком приймуть якесь рішення, а саме вирішать звільняти його або залишати на роботі, тому що у розпорядженні від 28 вересня 2012 року лише пропонувалося його звільнити, але не констатувався цей факт.
Позивач вважає, що його звільнили незаконно, так як він з 20 серпня 2012 року по 29 серпня 2012 не перебував на роботі з поважних підстав, відновлюючи свій стан здоров'я.
Про його звільнення не було видано наказу та не ознайомлено з ним, однак про винесений наказ від 28 вересня 2012 року зазначено в трудовій книжці на стор. 15 в графі (на підставі чого здійснено запис). Таким чином порушено вимогу ч. 4 ст. 149 КЗпП України, в якій визначено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку».
Від нього не відібрали пояснень з причин відсутності на роботі.
При вирішенні питання про звільнення не було враховано всі обставини, а саме, що його стан здоров'я потребував негайного лікування, він перебував на лікарняному, крім цього йому надавалася путівка до санаторія і він мав можливість отримати відпустку без збереження заробітної плати у будь-який час тривалістю до 30 календарних днів, як це передбачено п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року, а також те, що він є інвалідом III групи та отримав інвалідність на цьому підприємстві.
Місячний строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, так як він вважав, що питання про його звільнення 29 вересня 2012 року не було остаточно вирішено. Конкретного наказу про звільнення він не отримав, лише розпорядження, яке розцінив як рекомендацію для генерального директора, який мав вирішити звільнити його чи залишити на роботі.
Крім того, він не підписував обхідний лист не здавав перепустку, інструмент. Про те, що його звільнили він зрозумів лише отримавши трудову книжку.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи позивача з 01 лютого 2008 року на підставі наказу №22 його переведено в трубопрокатний цех ТОВ „ ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" слюсарем - ремонтником 5 розряду ( ар. сп.5).
Після нещасного випадку , що трапився 18 травня 2011 року на виробництві з позивачем ( ар. сп.15-16 ) він проходив курси реабілітації та лікування, перебував на лікарняних листках.
За путівкою запропонованою профсоюзним комітетом підприємства позивач отримав можливість поїхати до пансіонату «Ліга морська» смт. Сімеїз АР Крим, , однак , як вказує позивач майстер цеху, безпосередній керівник позивача відмовив йому в наданні відпустки , в тому числі без збереження заробітної плати. Дану обставину позивач довести не зміг.
Бажаючи відпочити та полікуватись позивач звернувся до лікаря ОСОБА_3, щоб він надав йому лікарняний , і з 20 серпня 2012 року позивачу виписано лікарняний лист ( ар. сп. 53) та направлено до денного стаціонару ( ар. сп. 54) , а позивач скориставшись даною можливістю поїхав до пансіонату «Ліга морська» смт. Сімеїз АР Крим, де перебував з 19 серпня 2012 по 26 серпня 2012 року.
Після повернення позивача з пансіонату , лікарняний йому було закрито , хоча лікарем-хірургом ОСОБА_3 було порушено Інструкцію « Про порядок видачі документів , засвідчуючих про тимчасову непрацездатність громадян» ( ар.сп. 54,55) і ОСОБА_1 вийшов на роботу та віддав листок непрацездатності майстру.
Згідно до Протоколу № 9\1 від 27 вересня 2012 року ( ар. сп. 56) засідання комісії по обов»язковому державному страхуванню в зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , пов»язаними з народженням та похованням комісією прийнято рішення : в зв»язку з порушенням лікарняного режиму вирішено не проводити оплату наданого позивачем лікарняного листа ( ар. сп. 56) , а адміністрація відповідача звернулась до Президіуму профспілкового комітету ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" за згодою на звільнення позивача за підставами п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 23 серпня по 29 серпня 2012 року.
Однак , згідно із протоколом № 39 , засідання Президіуму профспілкового комітету ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" від 27 вересня 2012 року ( ар. сп. 52) згоди на звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 23 серпня по 29 серпня 2012 року надано відповідачу не було.
Позивач відмовився писати пояснення щодо обставин відсутності на роботі з 20 серпня по 29 серпня 2012 року , про що було складено акт ( ар. сп. 57).
Згідно складеного акту від 29 вересня 2012 року ( ар. сп. 58) позивач отримав екземпляр розпорядження № 1300/ок про його звільнення за прогул без поважних причин, а від отримання трудової книжки - відмовився, в зв»язку з чим позивачу було направлено чотири листи з запрошенням отримати її ( ар. сп. 59,60,61,62). Фактично позивач отримав трудову книжку лише 21 січня 2013 року , про що він зазначив в своїй позовній заяві.
До суду ж позивач звернувся 12 лютого 2013 року ( ар. сп. 1).
Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає , що суд першої інстанції правильно і обґрунтовано посилався на положення п. 4 ст.40 КЗпП України , вирішуючи питання щодо звільнення позивача за допущені ним прогули , що підтверджується вище вказаними матеріалами справи.
Однак , виходячи із роз»яснень , що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року з наступними змінами та доповненнями , відмова профспілкового органу в згоді на звільнення являється підставою для поновлення працівника на роботі , а тому таке поновлення можливо було б при розгляді справи в суді , якби позивач не пропустив строк позовної давності , який передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України , згідно якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Окрім вище вказаного в п. 4 тієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України вказано на те , що встановлені ст..ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторони і у кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків , а також навести мотиви , чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст.. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин , у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Виходячи з наведеного , колегія суддів вважає , що суд першої інстанції встановивши , що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини , оскільки позивачу було вручено копію розпорядження про його звільнення 29 вересня 2012 року , обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову саме з цих підстав , тобто в зв»язку з пропуском строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги позивача про те , що йому з розпорядження № 1300/ок достеменно не було відомо про звільнення , а строк звернення до суду він відраховує не з дати отримання даного розпорядження , а з дати фактичного отримання трудової книжки , колегія суддів вважає надуманими та не відповідаючими , а ні фактичним обставинам , а ні нормам діючого трудового законодавства.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308,313,314,315 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів .
Судді