УКРАЇНА

УХВАЛА                                                                                                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада 15 дня. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі: Головуючого - судді Косогор Г.О. Суддів: Ткачук О.О. ІсаєвоїН.В. При секретарі    Ісаєвої Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 11 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та його поділ,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, вказуючи, що 07 червня 2005 року помер її син ОСОБА_3, після смерті якого залишилось спадкове майно: 1/2 частина будинку по АДРЕСА_1 з урахуванням 1/6 частини, котру син успадкував після померлого 07 листопада 2000 року батька ОСОБА_4; 1/2  частина земельної частки (паю) у КСП «Бессарабія» за сертифікатом НОМЕР_1 та за свідоцтвом про право власності на спадщину на суму 22 143 гривень після смерті батька; 1/2  частина майнового паю на суму 18 092 гривень, згідно свідоцтва про право власності на спадщину від 08 січня 2003 року після померлого батька.

Друга частина будинку та вказаних паїв належить позивачці.

Також спадковим майном є земельна частка (пай) розміром 4,6 га вартістю 45 172 гривень у КСП «Бессарабія» за сертифікатом НОМЕР_2 на ім'я сина та майновий пай у КСП «Бессарабія» на суму 3 880 гривень за свідоцтвом НОМЕР_3 на ім'я сина.

Загальна вартість спадкового майна складає 100 973 гривень.

Спадкоємцями є позивачка та відповідачка - донька спадкодавця ОСОБА_1.

Позивачка прийняла спадщину, проживаючи у будинку, а відповідачка - шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Справа №22- 5270/2006 р.

Головуючий 1- ої інстанції Топтигін М. Л. Доповідач: Ткачук О.О.

Позивачка просила суд визнати за нею право власності зі спадкового майна на 1/2 частину будинку, 1/2 частину земельного паю, 1/2 частину майнового паю, 1/2 частина яких належить їй, а усього на 51 921 гривень, а відповідачці виділити земельний пай на 45 172 гривень та майновий пай на 3 880 гривень, а усього на 49 052 гривень.

У судовому засіданні .позивачка позовні вимоги не визнала.

Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 11 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі.

На дане рішення принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в

якій вона ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.                                                                                                   

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. l0 п.З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п. 1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно були встановлені обставини справі, склад, та вартість спадкового майна, що підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалися відповідачкою. Розподіляючи спадкове майно між позивачкою, та відповідачкою, суд першої інстанції вірно виходив з вимог ст.. 372, 1268, 1269, 1270, 1272, 1278 ЦК України, та врахував обставини, які мають істотне значення.

Суд перевірив усі докази, які навела позивачка у підтвердження своїх вимог, а відповідачка - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при розгляді справи було порушено принципи змагальності, та диспозитивності не береться судовою колегією до уваги, оскільки апелянт не навів доказів у підтвердження скарги.

Що стосується скарги у частині недоведеності рішення суду у частині розрахунку часток спадкового майна,  то і у дій частині доводи скарги не спростовують висновків, зроблених у рішенні суду.

Суд ретельно ретельно дослідів це питання і обґрунтував свої висновки у частині розподілу спадкового майна.

Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б мали правове значення. Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 11 травня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення у Верховний Суд України.

Головуючий