АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 р. судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі: Головуючого судді   Косогор Г.О., Суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О., при секретарі Зелінському О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 29 червня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, в сумі 25 гривень та моральну шкоду, в сумі 5 000 гривень, які були заподіяні йому внаслідок неправомірних дій відповідача.

Представник відповідача позов не визнав.

Рішенням суду у задоволені позову відмовлено. На рішення суду   відповідач приніс апеляційну скаргу в який просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення судом норм права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Справа № 22- 6030/ 2006 рік

Головуючий у суді 1-й інстанції Драгомерецький MM.         Суддя-доповідач Ісаєва Н.В.

Судом встановлено, що в ніч з 08 на 09.12.2003 року позивач прибув на ст. Балта з метою поїздки до м. Одеса. Для того, щоб сісти па потяг, він пішов до каси, де намагався придбати квиток на потяг повідомленням «Знам'яика-Одеса».

Однак, за його ствердженням, купити квиток йому не вдалося, оскільки каса по технічним причинам не працювала з 01 години до 02 ночі.

Після технічної перерви, каса розпочала свою роботу, але квитки не продавалися по причині збою в програмі комп'ютера, в зв'язку з чим неможливо було встановити скільки в потязі вільних місць. Оскільки до відправки потягу залишалося обмаль часу, він, за порадою касира, став вмовляти провідника потягу взяти його до м. Одеси без квитка, але останній відповів відмовою не бажаючи порушувати порядок перевезення пасажирів.

При повернені до вокзалу йому стало відомо, що каса запрацювала, однак квитки змогли придбати лише декілька чоловік, окрім нього. Таким чином, позивач не купивши квиток, не зміг сісти на потяг, витративши лише дарма на дорогу до ст. Балта гроші в сумі 25 гривень, які і просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач стверджував, що тривале очікування на продаж квитка касиром, приниження перед провідником, призвели до погіршення стану його здоров'я і моральних страждань, у зв'язку з чим, він просить стягнути з позивача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.

Ствердження позивача не прийняті судом до уваги, оскільки з матеріалів справи встановлено, що каса вокзалу ст. Балта не працювала лише пів години, в період часу з 1 години ЗО хвилин до 2 годин ночі, що обумовлено плановою технологічною перервою роботи системи «Експрес-2»., встановленого з метою безпреривної роботи систем «Експрес-2» на сітці залізниць СНД та країн Балтії.

Оскільки виник збій в програмі «Експрес-2», каса вокзалу не працювала ще 17 хвилин. Після відноешєння своєї роботи, в каеі був проданий перший квиток на потяг о 2 годині 20 хвилин, а останній - о 2 годині 25 хвилин, тобто за дві хвилини до відправки потягу зі станції, оскільки він відправлявся зі станції о 2 годині 27 хвилин. За цей час квитки встигло придбати п'ять чоловік, з них двоє чоловік по прізвищу ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підтвердження своїх доводів, відповідачем було надано виписку про продаж проїзних; документів на потяг «Знам'янка-Одеса» 08-09.12.03 р. та виписку з журналу руху потягів по ст. Балта.

Судом також встановлено, що двоє чоловіків на прізвище ІНФОРМАЦІЯ_1, які отримали квитки на зазначений потяг в ніч з 08 на 09.12.2003 p., являються позивачу родичами.

Отже, якщо квиток бажають придбати декілька чоловік, які є родичами, то квиток видається один на них всіх з зазначенням кожному його місця. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач мав можливість сісти на потяг, але її не використав, бажаючи придбати окремо від родичів квиток.

Крім того, позивач не надав суду ніяких доказів того, що він поніс витрати на дорогу до ст. Балта, в сумі 25 гривень.

Що стосується хвороби позивача, яка на його думку виникла на почві моральних страждань., завданих неправомірними діями відповідача, встановлено, що вона не виникла раптово, так як в матеріалах справи є виписка з епікризу, в якій зазначено, що позивач захворів ще в 1991 році, після ДТП.

Враховуючи викладене, суд обгрунтовано дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь з матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягали.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, ч.Гп. 1 ст. 307, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Нантського районного суду Одеської області від 29 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.