УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 р. судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Одеської області у складі:

Головуючого судді   Косогор Г.О.,

Суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.,

при секретарі Зелінському О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач  звернувся  з  до  суду  вищезазначеним  позовом,  в  якому  просив  суд зобов'язати відповідачку спростувати відомості, які не відповідають дійсності.

Також позивач просив суд зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1500 гривень.

Відповідач в судому засіданні позовни вимоги не визнала.

Рішенням суду позов в частині позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено у повному обсязі та частково у частині позовних вимог про відшкодування морально  шкоди.

На рішення суду відповідачка принесла апеляційну скаргу в який просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення судом норм права. Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Справа № 22-4536/ 2006 рік

Головуючий у суді 1-й  інстанції Целух А.П.                      Суддя доповідач Ісасва Н.В.

У судовому засіданні встановлено, що починаючи з червня 2004 p., відповідачка розповсюджує листи та письмові заяви, у яких скаржиться на те, що позивачем на сусідній з нею ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - здійснюється  будівництво із порушенням вимог закону, а також з порушенням її прав.

Розповсюдження вищевказаних недостовірних відомостей здійснювалось за допомогою листів та заяв.

У червні 2004 р. відповідачка звернулася з позовною заявою до позивача, але у задоволені позову їй було відмовлено на тій підставі, що позивач не являється стороною по справі, так як власником вищевказаної земельної ділянки являється його дружина - ОСОБА_3 з якою у позивача відбулось розлучення, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 31.07.2001 p., актовий запис НОМЕР_1.

У судовому засіданні встановлено, що колишньою дружиною позивача - ОСОБА_3 було придбано земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2004 p., зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4.

Тобто вищевказана ділянка була придбана колишньою дружиною позивача після розлучення, тому позивач ніякої грошової та будь-якої іншої участі у придбанні вказаної ділянки та будівництві на ній будинку не приймав.

Факт того, що відповідачка зверталася до суду з позовом до позивача та їй було роз'яснено щодо необхідності пред'являти свої вимоги належному відповідачу, тобто ОСОБА_3 є підтвердженням та доказом того, що відповідачка звала про те, що позивач не має жодного відношення до вказаного будівництва на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, але навмисно продовжувала ганьбити честь, гідність та ділову репутацію позивача у заявах та листах до різних контролюючих органів та посадових осіб, а також по місцю роботи.

Згідно ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, гідність і ділова репутація.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 р. "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій", на позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою до якої пред'явлено позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Суд правильно дійшов до висновку про задовольення позовних вимоги позивача про зобов'язання відповідачки спростувати відомості шляхом надіслання листа до Міністерства надзвичайних ситуацій України, із наступним текстом: «Спростовання. Прошу Вас відкликати (повернути) заяву (скаргу, лист) наданий за вхідним номером 4059/123 від 12.10.2005 р. до МНС України, як таку (ий), що містить відомості, які не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2», так як позивачем у судовому засіданні було доказано, що поширені відповідачкою відомості у відношенні позивача не відповідають дійсності та не були доказані у судовому засіданні відповідачкою.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди частково. Так як позивачем не було надано на розгляд суду достатніх доказів, які б підтвердили його позовні вимоги в частині відшкодування моральних збитків.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, ч.І п. І ст. 307, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.