РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2013 року Справа № 17/5025/1224/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Дужич С.П.
при секретарі Кнапець М.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Сьома І.Б. (дов. №1 від 07.12.12р.)
розглянувши апеляційну скаргу позивача ТОВ "Агропромислова компанія "Грано" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.13 р. у справі № 17/5025/1224/12 (суддя -В.В. Димбовський).
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано"
до Приватного підприємства ім. Г.І.Ткачука
про стягнення 31 360 грн.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Агропромислова компанія «Грано», м. Київ, вул. Виборзька, 94 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до ПП ім. Г.І. Ткачука, Хмельницька обл., Городецький р-н, с. Кремінна (надалі -відповідач) про стягнення 31 360 грн. за недоотриману продукцію, 1400 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.03.13 р. (а.с. 97-99) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 276 грн. коштів за недотриману продукцію, 1400 грн. штрафу. В частині позовних вимог про стягнення 27 084 грн. провадження у справі припинено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 31 360 грн. та повідомив позивача про припинення свого зобов'язання в сумі 27 084 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Позовні вимоги обґрунтовані в частині стягнення 47276 грн. боргу та 1400 грн. штрафу, оскільки відповідачем порушені умови договору стосовно недопоставки товару.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції позивач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 123-126) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.
Позивач зокрема зазначає, що маса відвантаженого відповідачем на елеватор ріпаку відрізняється від залікової на 5 т. 23 кг. Таким чином, відповідачем фактично було поставлено 62 т. 197 кг. ріпаку за ціною 3500 та 3700 грн., що складає 224 128грн. 90 коп., з огляду на те, що вартість очистки зерна ріпаку склала 4 471 грн. 963 коп., то загальна сума, яку мав сплатити позивач - 219 656 грн. 94 коп. Водночас, скаржник вважає, що судом неправильно визначив розмір штрафних санкцій, оскільки відповідно до умов договору, відповідач мав сплатити 12544 грн. штрафу.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 17/5025/1224/12 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А.
До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 01.07.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л. (а.с. 147)
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник позивача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Водночас, від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
З урахуванням п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 та статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.08.2011р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 23/08-11 (надалі - Договір; а.с. 6-8).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти й оплатити сільськогосподарську культуру: соняшник, врожаю - 2011 року. Загальною кількістю - 110 тон 00 кг + 5% (п. 1.20).
Розділом 2 Договору передбачено, що вартість товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить 3500 грн. з ПДВ. Сума Договору становить 385 0000 грн. з ПДВ.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 622 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 693 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору .
Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду зазначає, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 385 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 64166,67 грн. 67 коп. за 110 тон соняшника, що підтверджується рахунком платіжним дорученням № 113 від 23.08.2011р. (а.с. 22).
При цьому, обов'язки по поставці товару відповідач виконав частково, поставивши позивачу товар на загальну вагу - 101,04 тони, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а саме:
- №278 від 28.10.2011 року отримано - 16,38т (а.с. 10);
- №279 від 28.10.2011 року отримано - 15,40 т (а.с. 11);
- № 302 від 28.10.2011 року отримано - 16,16т (а.с. 12);
- № 325 від 26.11.2011 року отримано -16,12 т (а.с. 13);
- №326 від 26.11.2011 року отримано - 15,28 т (а.с. 14);
- №380 від 21.02.2012 року отримано - 21,70 т (а.с. 15).
Враховуючи вищевикладене колегія суду приходить до висновку, що відповідачем недопоставлено позивачу соняшник загальною кількістю - 8 тон 96 кг.
Суд зауважує, що відповідно до п. 2.1 договору, вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить - 3 500 грн. 00 коп. з ПДВ 20%, а тому
сума боргу відповідача за договором перед позивачем за недопоставлену партію товару складає - 31 360,00 грн.
Водночас відповідно до п. 5.3. договору, у разі невиконання терміну поставки згідно п. 3.4. Договору і фактичної кількості поставленого товару згідно п. 1.2, постачальник повертає на розрахунковий рахунок покупця грошові кошти у розмірі вартості недопоставленого Товару протягом 5-ти банківських днів після спливу терміну, вказаного в п. 3.4. та сплачує штраф у розмірі 5% за кожен місяць з дати фактичного отримання коштів.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення або недопоставки товару, постачальник сплачує неустойку протягом 10 банківських днів у вигляді штрафу в розмірі 5% вартості непереданого Товару за кожен місяць прострочки.
Водночас, додатковою угодою про внесення змін до Договору поставки, що була укладена між Позивачем та Відповідачем 22.12.2011 р., внесено зміни до п. 3.4 Договору та продовжено термін поставки товару до 01.03.2012р.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Враховуючи наведене та той факт, що відповідач звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача штрафу за недопоставлений товар у розмірі 5%, що складає 1400 грн. (з 01.03.2012р.), колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо правомірності стягнення з відповідача 1400 грн. штрафу.
У зв'язку з викладеним та виходячи з принципу диспозитивності, судом не береться до уваги заперечення позивача щодо неправильного розрахунку штрафних санкцій.
Водночас, суд звертає увагу що в апеляційному провадженні не можуть розглядатись вимоги, які не були предметом спору в першій інстанції.
Крім того, відповідно до договору поставки № 08/06-11 від 08.06.11 р. (а.с. 53) та договору поставки № 06/РФ-11 від 06.07.11р.(а.с. 56), відповідач зобов'язався поставити позивачу 60 тон ріпаку на загальну суму 216 000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що позивач здійснив часткову оплата за ріпак в розмірі 216 000,00 грн., що підтверджується виписками Городоцького відділення ПАТ "УКРСОЦБАНК" по особовому рахунку від 08.06.2011р. та 06.07.2011р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було поставлено позивачу 67,32 тони ріпаку на загальну суму 243 084,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними:
товарно-транспортна накладна серії 28 АЗ-1 № 213 від 16 липня 2011 року (а.с. 45);
товарно-транспортна накладна серії 28 АЗ-1 № 214 від 16 липня 201 1 року (а.с. 46);
товарно-транспортна накладна серії 28 АЗ-1 № 216 від 17 липня 2011 року (а.с. 47).
Суд звертає увагу, що дії позивача по прийняттю вищезазначеного товару, свідчать про те, що позивач погодився з отриманою (переданою) кількістю ріпаку, а тому у нього виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд констатує, що позивачем було оплачено 385 000,00 грн. за соняшник та 216 000,00 грн. за ріпак, а тому приходить до висновку, що переплата позивача за соняшник складає 31 360,00 грн., а заборгованість за одержаний ріпак - 27 084,00 грн.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо поставки відповідачем ріпаку неналежної якості, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості можуть бути пред'явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч. 8 ст. 269 ГПК України).
Крім того, пунктом 4.3 Договорів поставки № 08/06-11, № 06/РФ-11 передбачено, що у разі якщо якість партії товару нижче тієї, що вказана в документі про підтвердження якості товару, покупець має право відмовитись від приймання та вимагати до поставки партії належної якості або відповідного зменшення ціни партії товару або повернення товару неналежної якості.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду приходить до висновку, що позивач не звертався з претензією до відповідача про неналежну якість насіння, крім того, від товару не відмовлявся та жодних вимог щодо зменшення ціни чи поставки іншого товару відповідачу не надсилав.
Враховуючи вищевказане та докази наявні в матеріалах справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №23/08-11, на момент звернення з позовом до суду, становила 31 360,00 грн., а заборгованість позивача перед відповідачем по договорам поставки ріпаку - 27 084,00 грн.
Оскільки існує грошове зобов'язання позивача перед відповідачем в розмірі 27 084,00 грн. по оплаті за одержаний ріпак в кількості 7,320 тони, відповідач 07.12.2012 р. надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 31 360,00 грн. та повідомив позивача про припинення свого зобов'язання в сумі 27 084,00 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав 07.12.12 р. (а.с. 48).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Частина 3 ст.203 ГК України та ст. 601 ЦК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Крім того, чинним законодавством не визначено час, коли може бути здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог. Тобто, таке зарахування може бути здійснено й під час розгляду справи в суді, а надіслання претензії до особи, яка звернулась із заявою про зарахування зустрічних вимог не є перешкодою для розгляду такої заяви.
Згідно з ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що зарахування може здійснюватися без згоди іншої сторони, за заявою лише однієї сторони, тобто достатньо волевиявлення однієї сторони, а також на те, що зарахування є одностороннім правочином, до якого застосовуються положення ст. 202 ЦК України.
Також колегія суддів зазначає, що при здійсненні судового розгляду справи господарським судом попередньої інстанції, в дотримання вимог ст. 43 ГПК України, було досліджено, строк виконання зобов'язань, вказаних в заяві відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, як необхідної передумови здійснення такого зарахування.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 27 084 грн. є погашеною в силу приписів ст. 601 ЦК України шляхом проведення заліку зустрічних однорідних зобов'язань, що здійснений за заявою однієї сторони (відповідача у справі) в процесі розгляду даної справи, що обумовлює припинення провадження в цій частині позову на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком господарського суду Хмельницької області, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 270 грн. заборгованості за недопоставлений соняшник.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.13 р. у справі № 17/5025/1224/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Агропромислова компанія "Грано" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №17/5025/1224/12 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Дужич С.П.