ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

30 листопада 2006 р.

№ 15-6/171-05-5632

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Владимиренко С.В., Кота О.В., перевіривши касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року у справі господарського суду Одеської області за позовом НВО “Геопром” до ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”, третя особа –Дочірнє підприємство “Одеський портовий елеватор” ДАК “Хліб України”, про зобов’язання укласти договір та відшкодування шкоди,

УСТАНОВИВ:

Подана 31 жовтня 2006 року касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що в предмет даного спору входить як майнова так і немайнова вимога.

Як видно з доданих до поданої повторно касаційної скарги матеріалів, заявник сплатив державне мито у лише у розмірі 42 грн. 50 коп., що відповідає лише частині спірних вимог, а отже, не виправив недоліків, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року.

Відповідно до пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” з касаційних скарг на рішення та постанови державне мито справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із заяв майнового характеру, згідно пп. “а” п. 2 ст. 3 цього ж Декрету, мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.4 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи те, що заявник просить відмовити в позові повністю та з огляду на вищенаведені положення Декрету “Про державне мито”, ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” повинно було розрахувати суму державного мита, виходячи з того, що позовні вимоги НВО “Геопром” містять як майнову так і немайнову складову.

Подане ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” платіжне доручення не свідчить про сплату державного мита у встановленому розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись п.   4 ч. 1 ст.  1113 Господарського процесуального кодексу України,  суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року у справі № 15-6/171-05-5632 повернути заявнику, а справу –господарському суду Одеської області.

Головуючий                                                                         Т. Козир      

Судді                                                                                    С. Владимиренко      

                                      

                                                                                             О. Кот