Справа № 1013/10004/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/3438/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 26 04.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання,

встановила:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому посилався на те, що 06 жовтня 2009 року він позичив ОСОБА_3 за її власним проханням 80000 грн., що підтверджується п. 2.1 договору позики за № 1-2009 від 06 жовтня 2009 року, у вказаному пункті стверджується, що надання загальної суми позики повинно відбутися не пізніше 6 жовтня 2009 року. Вказує, що на час надання позики ОСОБА_3 була генеральним директором ТОВ "Компанія Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД", яке належить йому та його синові ОСОБА_4 та несла повну фінансову відповідальність за свої дії згідно трудового контракту та законодавства України.

Позивач вказує, що відповідачка зобов'язалася повернути гроші не пізніше 60 календарних днів з моменту надання загальної суми позики, що підтверджується п. 2.2 вказаного договору, тобто 5 грудня 2009 року. Проте по теперішній час відповідачка борг не повернула, ухиляється від виконання свого зобов'язання.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 92116,00 грн., 3% річних із простроченої суми в розмірі 6800,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2013 року позов залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав суду доказів того, що договір позики укладався з ОСОБА_3, як з фізичною особою, та позика надавалася їй для її особистих цілей.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За правилами ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідно до умов п. п. 1, 2 договору позики № 1-2009, укладеного 6 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД" та ОСОБА_2, останній як позикодавець передав ТОВ "Компанія Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД", як позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 80000,00 грн. на строк не пізніше 60 календарних днів з моменту надання загальної суми займу. Відповідно до умов даного договору позикодавець зобов'язується передати (надати) у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник прийняти та повернути по закінченню строку позики таку ж суму -грошей, загальна сума, яка надається позичальнику позикодавцем по даному договору складає 80000 грн., позика є цільовою та безпроцентною, ціль позики - участь позикодавця у прибутках від проекту позичальника по закупівлі сільськогосподарської продукції (цукор, борошно, пшениця, соняшникова олія) для подальшої реалізації товару.

Відповідно до п. 2.1 даного договору позика надається в готівковій формі в касу позичальника, строк надання загальної суми позики - не пізніше 06 жовтня 2009 року. Даний договір позики від імені позичальника ТОВ "Компанія Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД" підписано ОСОБА_3, від імені позикодавця - ОСОБА_2

Встановлено, що згідно акту прийому-передачі грошей від 06 жовтня 2009 року, складеного у приміщенні офісу "Компанія Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД", ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 80000 грн. в якості безвідсоткового займу, а ОСОБА_3 прийняла від ОСОБА_2 гроші у сумі 80000 грн. в якості короткострокового займу.

Тобто, сторонами даного договору позики є позикодавець - позивач ОСОБА_2 та позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД", від імені якого діяла відповідачка ОСОБА_3, будучи генеральним директором даного товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що доказів того, що договір позики укладався з ОСОБА_3, як з фізичною особою, та позика надавалася їй для її особистих цілей, суду не надано.

З урахуванням наведеного, оскільки даний договір позики укладено між юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Анісімов Проперті Менеджмент ЛТД" в особі генерального директора ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з ОСОБА_3, як з фізичної особи, на користь позивача грошових коштів у розмірі 80000 грн. та про залишення позову без задоволення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді