Єжов В. А.

Номер провадження2/268/15/13

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №2/268/15/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Бабкевич В.О.

за участю позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка заперечує його право на нього.

Не погодившись з позовом, 25 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою власністю.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав уточнені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у заяві, та зазначив, що з 4 липня 1992 року по 5 квітня 2011 року перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. В період їх зареєстрованого шлюбу та за рахунок спільних коштів вони придбали: 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, приватизувавши його земельну ділянку, а також меблі, побутову техніку і килим. У нього тепер інша сім'я, вони з відповідачкою мешкають окремо один від одного.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд: поділити сумісно набуте майно, визнавши за ним право на: 1/2 від 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, 1/2 земельної ділянки площею 0,1484 га, розташованої там же; виділити відповідачці в натурі все рухоме майно, стягнувши з неї на його користь половину його вартості в розмірі 4600 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково і пояснила, що дійсно їхнім колишнім подружжям за час шлюбу придбано певна кількість меблів, побутової техніки і килим, зазначені позивачем. В той же час, їхнім подружжям придбані два автомобілі на ім'я позивача та відеокамера «SONY» вартістю 19000 грн., яку він використовує в з професійною метою. Крім того, 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, вона придбала за особисті кошти, отримані нею від продажу іншого нерухомого майна, тому це спірне майно повинно бути визнано її особистим.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), встановив наступне.

ОСОБА_5 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 4 липня 1992 року по 5 квітня 2011 року, який розірвано на підставі рішення суду. Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно положень статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Презумпція права спільної сумісної власності подружжя закріплена приписами статті 60 Сімейного кодексу України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлено загальне правило про те, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

22 серпня 2000 року ОСОБА_8 і ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3 придбала , 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу, та належним чином зареєстрований.

Мотивуючи свої зустрічні позовні вимоги, відповідачка ОСОБА_3 зазначила, що спірний житловий будинок придбаний нею особисто, за рахунок коштів, отриманих від продажу її власних двох квартир в місті Маріуполь.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 22 вересня 1999 року ОСОБА_3 продала належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за 3650 грн.

Не погоджуючись з цими вимогами відповідачки, ОСОБА_5 зазначив,що дійсно ОСОБА_3 продала належні їй квартири, проте отримані кошти вона використала на власні потреби, в першу чергу на свій одяг, придбавши собі коштовні шубу і шапку. Спірний будинок було придбано за їхні спільні накопичення, і крім того частково їм допоміг його батько, надавши кошти, що не доставало до потрібної суми.

Обставини придбання коштовних шуби і шапки не заперечувались відповідачкою ОСОБА_3 і підтверджені суду свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10

За правилами статей 10 і 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_8 в частині того, що ОСОБА_3 придбала у неї нерухоме майно за рахунок власних коштів, оскільки це їй відомо зі слів відповідачки.

За таких обставин суд приходить висновку, що відповідачкою не надано переконливих, беззаперечних доказів того, що спірне домоволодіння придбане нею за рахунок власних коштів, тому її позовні вимоги про визнання зазначеного майна особистою власністю визнає такими, що не підлягають задоволенню.

25 липня 2005 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1484 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, на переконання суду, визнаючи за колишнім подружжям право спільної власності на нерухоме майно - 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, необхідно визнати таке право і на земельну ділянку, на якій воно розташовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідачка ОСОБА_3 зазначила, що за час шлюбу їхнім подружжям на ім'я позивача було придбано два автомобіля: в 1998 році - марки «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2; в 2007 році - марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач заперечував ці обставини, стверджуючи, що автомобіль «FORD TAURUS» вони разом з відповідачкою давно продали за довіреністю, а автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1, йому ніколи не належав, оскільки є власністю його батька.

За повідомленням Макіївського РЕВ ДАІ на ім'я ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку з 19.11.1998 року зареєстрований автомобіль марки «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2. Крім того, на підставі довідки-рахунку з 14.07.2007 року на його ім'я був зареєстрований автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з кредитного договору № 4467, укладеного 15 травня 2007 року, ОСОБА_5 отримав у ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит у розмірі 29950 грн. для придбання автомобіля «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Доводи позивача, що спірні автомобілі не можуть бути визнаними спільним майном колишнього подружжя, суд оцінює критично, тому що на їх підтвердження відповідачем не надано суду об'єктивних доказів.

Відповідно до норм чинного сімейного законодавства визначальною підставою для набуття подружжям права спільної сумісної власності за нормами сімейного законодавства є одна обставина: набуття (придбання) майна на час шлюбу, крім випадків, встановлених законом або договором. У зв'язку з чим ні дружина, ні чоловік не повинні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Твердження свідка ОСОБА_11 про те, що саме він є власником автомобіля марки «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки придбав його по довіреності, суд не приймає до уваги, бо вони не ґрунтуються на законі.

До суду не надійшло заяв щодо предмету спору від третіх осіб.

За таких обставин суд визнає автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1, і автомобіль «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2, спільною власністю колишнього подружжя ОСОБА_5.

Мотивуючи свої вимоги про поділ сумісно набутого рухомого майна позивач ОСОБА_5 зазначив, що за період шлюбу ними з відповідачкою спільно набуто наступне майно: ліжко односпальне вартістю 300 грн.; ліжко двоспальне вартістю 1500 грн.; мікрохвильова піч «SAMSUNG» вартістю 300 грн.; письмовий стіл двотумбовий коричневий вартістю 700 грн.; відеомагнітофон «LG» вартістю 400 грн.; телевізор «Грюндиг» вартістю 800 грн.; персональний комп'ютер вартістю 500 грн.; килим настінний вартістю 800 грн.; швацька машина «Чайка» вартістю 300 грн.; в'язальна машина «Нива 5» вартістю 200 грн.; шкапа з трьома дверима вартістю 1000 грн.; мольберт вартістю 1500 грн.; піаніно коричневе; персональний комп'ютер вартістю 2500 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково і підтвердила, що їхнім подружжям дійсно було спільно придбане зазначене позивачем майно: ліжко односпальне вартістю 300 грн.; ліжко двоспальне вартістю 1500 грн.; мікрохвильова піч «SAMSUNG» вартістю 300 грн.; письмовий стіл двотумбовий коричневий вартістю 700 грн.; відеомагнітофон «LG» вартістю 400 грн.; телевізор «Грюндиг» вартістю 800 грн.; персональний комп'ютер вартістю 500 грн.; килим настінний вартістю 800 грн.; швацька машина «Чайка» вартістю 300 грн.; в'язальна машина «Нива 5» вартістю 200 грн.; шкапа з трьома дверима вартістю 1000 грн. Вона згодна з цим переліком майна і його вартістю.

Виходячи з викладеного, в тій частині, де відповідачка визнала факт придбання спільного майна і його вартість, суд визнає, що під час шлюбу сторонами дійсно було придбане зазначене вище майно, яке є їх спільною сумісною власністю.

В частині невизнання позовних вимог відповідачка ОСОБА_3 стверджувала, що мольберт вартістю 1500 грн. і піаніно коричневе є особистими подарунками їхніх дітей, доньки і сина відповідно, а персонального комп'ютера вартістю 2500 грн. в них взагалі ніколи не було, тому ці речі не можуть бути включені до маси майна, яка підлягає поділу.

Позивач не заперечував факт дарування дітям мольберта і піаніно, а крім того, не надав суду доказів придбання під час шлюбу персонального комп'ютера вартістю 2500 грн, тому суд вважає його вимоги в цій частині безпідставними.

Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_3, на підтвердження свого зустрічного позову зазначила, що позивач мав схильність до фотографії та відеозапису, тому за рахунок сімейних коштів йому було придбано в 2010 році відеокамеру «SONY» вартістю 19000 грн.

Позивач заперечував факти придбання зазначеного майна і його існування.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили факт придбання в 2010 році відеокамери «SONY», за допомогою якої ОСОБА_5 заробляє гроші, знімаючи на неї свадьби та пам'ятні події.

У суду не має підстав ставити під сумнів показання свідка, оскільки вони мають об'єктивне підтвердження - на фотознімку зафіксовано ОСОБА_5 під час відеозапису з відеокамерою в руках.

Будь-яких об'єктивних доказів, які спростовують факт придбання відеокамери і її вартості, ОСОБА_5 суду не представив.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка довела факт придбання колишнім подружжям відеокамери «SONY» вартістю 19000 грн., тому вважає, що є підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині.

Згідно правил ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Нормами статей 63 та 70 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторони вважали, що їхні частки в спільному майні рівні.

Виходячи з викладено, суд вважає, що є передбачені законом підстави для поділу спільного рухомого майна колишнього подружжя у відповідності до визначеної сторонами рівності часток.

Відповідно до положень частини 2 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Судом встановлено, що між колишнім подружжям шлюбний договір не укладався, будь-якої добровільної домовленості не досягнуто.

За таких обставин, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані в порядку ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наступне майно необхідно поділити, визнавши за кожним: ОСОБА_5 і ОСОБА_3, право власності на його 1/2 частку:

- 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2;

- земельної ділянки площею 0,1484 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2;

- автомобіля «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Виходячи з викладеного, інтересів сторін, їх матеріального стану, суд вважає необхідним поділити спільне рухоме майно позивача та відповідачки в натурі наступним чином, визнавши за кожним з них право власності на нього:

виділити ОСОБА_5:

- відеокамеру «SONY» вартістю 19000 грн.

виділити ОСОБА_3:

- ліжко односпальне вартістю 300 грн.;

- ліжко двоспальне вартістю 1500 грн.;

- мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 300 грн.;

- письмовий стіл двотумбовий коричневий вартістю 700 грн.;

- відеомагнітофон «LG» вартістю 400 грн.;

- телевізор «Грюндиг» вартістю 800 грн.;

- персональний комп'ютер вартістю 500 грн.;

- килим настінний вартістю 800 грн.;

- швацьку машину «Чайка» вартістю 300 грн.;

- в'язальну машину «Нива 5» вартістю 200 грн.;

- шкапу з трьома дверима вартістю 1000 грн.

а всього майна на загальну суму 6800 грн.

Різниця вартості часток подружжя складає 12200 грн., тому половина зазначеної суми підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки.

В той же час, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 22 жовтня 2010 року позивач без згоди відповідачки розпорядився спільним майном - продав автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого на час продажу складала 38157,80 грн.

За таких обставин, вирішуючи питання про поділ спільного майна колишнього подружжя, суд вважає необхідним виділити позивачу спірний автомобіль, а з нього на користь відповідачки стягнути половину зазначеної суми.

Сторони не вимагають компенсації за понесені судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 79, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 і зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_3 наступне майно:

- 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 46431 грн.;

- земельну ділянку площею 0,1484 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2;

- автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 38157,80 грн.;

- автомобіль «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2;

- відеокамеру «SONY» вартістю 19000 грн.;

- ліжко односпальне вартістю 300 грн.;

- ліжко двоспальне вартістю 1500 грн.;

- мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 300 грн.;

- письмовий стіл двотумбовий коричневий вартістю 700 грн.;

- відеомагнітофон «LG» вартістю 400 грн.;

- телевізор «Грюндиг» вартістю 800 грн.;

- персональний комп'ютер вартістю 500 грн.;

- килим настінний вартістю 800 грн.;

- швацьку машину «Чайка» вартістю 300 грн.;

- в'язальну машину «Нива 5» вартістю 200 грн.;

- шкапу з трьома дверима вартістю 1000 грн.

Поділити спільну сумісну власність, визнавши за кожним: ОСОБА_5 і ОСОБА_3, право власності на 1/2 частку наступного майна:

- 49/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2;

- земельної ділянки площею 0,1484 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2;

- автомобіля «FORD TAURUS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Виділити ОСОБА_5 в натурі:

- відеокамеру «SONY» вартістю 19000 грн.

Виділити ОСОБА_3 в натурі:

- ліжко односпальне вартістю 300 грн.;

- ліжко двоспальне вартістю 1500 грн.;

- мікрохвильову піч «SAMSUNG» вартістю 300 грн.;

- письмовий стіл двотумбовий коричневий вартістю 700 грн.;

- відеомагнітофон «LG» вартістю 400 грн.;

- телевізор «Грюндиг» вартістю 800 грн.;

- персональний комп'ютер вартістю 500 грн.;

- килим настінний вартістю 800 грн.;

- швацьку машину «Чайка» вартістю 300 грн.;

- в'язальну машину «Нива 5» вартістю 200 грн.;

- шкапу з трьома дверима вартістю 1000 грн.

а всього майна на загальну суму 6800 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 різницю вартості майна в сумі 6100 грн.

Виділити ОСОБА_5 в натурі автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 38157,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 різницю вартості автомобіля в розмірі 19078,90 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя: мольберта вартістю 1500 грн.; піаніно коричневого; персонального комп'ютера вартістю 2500 грн., відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання її особистою власністю 49/100 житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1484 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами які не були присутніми в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Єжов В.А.