Номер провадження № 22-ц/785/3608/13

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж.В.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП - 45

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Плавич Н.Д., Гірняк Л.А.,

при секретарі - Каланжової Н.Ф.,

за участю: відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника Садового товариства «Кіровець» масиву «Мале-1» Савицької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Садового товариства «Кіровець» масиву «Мале-1» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, третьої особи - Роздільнянської районної державної адміністрації про припинення права власності на земельні ділянки та визнання державних актів недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012 року,-

встановила:

У 2010 року Садове товариство «Кіровець» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки, наданні відповідачам для ведення садівництва, на території Садового товариства «Кіровець» та визнання державних актів недійсними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Садовим товариством було проведено перевірку невикористання земельних ділянок, наданих відповідачам для ведення садівництва за цільовим призначенням. У результаті вказаної перевірки, земельні ділянки, які належать відповідачам на підставі державних актів з 2005 року необроблені, заросли бур'янами і не використовуються за цільовим призначенням, про що було складено відповідні акти, а тому Садове товариство «Кіровець» просило припинити право власності відповідачів на вказані земельні ділянки, визнавши недійсними державні акти вищевказаних осіб на земельні ділянки.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав, про що надав суду відповідну заяву та в судове засідання не з'явився, про відкладення розгляду справи заяви не надав.(а.с. 142)

Відповідач ОСОБА_6 позов визнав, про що надав суду відповідно письмову заяву, однак в судові засідання в подальшому не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 по місцю реєстрації на теперішній час не проживають, згідно даних про реєстрацію останнє місце їх проживання не встановлено.

Третя особа Роздільнянська районна державна адміністрація в судове засідання на виклик суду не з'явилися, заперечень на позов не надали.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_10 позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, припинити право власності відповідачів на земельні ділянки та визнати їх державні акти недійсними.

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012р. позов Садового товариства "Кіровець" масиву "Мале-1" (далі СТ «Кіровець») до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки задоволено.

Суд припинив право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,120 га для ведення садівництва, розташовану на території Єгорівської сільської ради.

Визнав недійсним та скасував виданий на ім'я ОСОБА_2 Державний акт про право приватної власності на землю серії ОД №21-347, зареєстрований в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №347 від 27.05.1996р.

Суд припинив право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,082 га для ведення садівництва, розташовану на території Єгорівської сільської ради.

Визнав недійсним та скасував виданий на ім'я ОСОБА_7 Державний акт про право приватної власності на землю серії ОД №21-376, зареєстрований в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №376 від 27.05.1996р.

Суд припинив право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,114 га для ведення садівництва, розташовану на території Єгорівської сільської ради.

Визнав недійсним та скасував виданий на ім'я ОСОБА_8 Державний акт про право приватної власності на землю серії ОД №21-413, зареєстрований в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №413 від 27.05.1996р.

Суд припинив право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,052 га для ведення садівництва , розташовану на території Єгорівської сільської ради.

Визнав недійсним та скасував виданий на ім'я ОСОБА_6 Державний акт про право приватної власності на землю серії ОД №21-391, зареєстрований в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №391 від 27.05.1996р.

Суд припинив право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,048 га для ведення садівництва, розташовану на території Єгорівської сільської ради.

Визнав недійсним та скасував виданий на ім'я ОСОБА_5 Державний акт про право приватної власності на землю серії ОД №21-364, зареєстрований в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №364 від 27.05.1996р.

12.09.2012р. ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012р.

06.12.2012р. ухвалою апеляційного суду Одеської області справа разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 повернута до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 228 ЦПК України.

21.12.2012р. ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 подали заяву про перегляд заочного рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012р.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.02.2013р. заява ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012р. залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить заочне рішення суду частково змінити відносно позовних вимог до ОСОБА_2, у задоволенні позову СТ «Кіровець» до ОСОБА_2, третя особа - Роздільнянська районна державна адміністрація про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку відмовити.

Крім того, ОСОБА_2 просила відповідно до ч.1 ст.380 ЦПК України допустити поворот виконання судового рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012р. шляхом: відновлення реєстрації Державного акту серії ОД №21-347, виданого за №347 від 27.05.1996 року на ім'я ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,120га, призначену для ведення садівництва, розташовану на території Єгорівської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №347 від 27.05.1996р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що суд безпідставно припинив її право власності на земельну ділянку, яка належить їй на праві власності.

Представник Садового товариства «Кіровець» масиву «Мале-1» Савицька О.М. просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, надала письмові заперечення, які підтримала.

Інші сторони до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині вимог до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання державного акту недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_2 не використовувала земельну ділянку за цільовим призначенням, допустила її забруднення, яке призвело до погіршення родючості сільськогосподарських земель і не вживала необхідних заходів для усунення порушень земельного законодавства, а тому з врахуванням того, що згідно акту від 21.05.2010р. земельна ділянка №46 СТ «Кіровець» масиву «Мале-1» площею 0,120 га , яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ОД №21-347, виданого та зареєстрований в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №347 від 27.05.1996р., не обробляється і не використовується за цільовим призначенням, будівлі на ній відсутні, згідно довідки товариства ОСОБА_2 членські внески в товариство не сплачує, рішенням загальних зборів виключена з членів товариства , а тому вимоги позивача щодо ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Проте, з висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.12.1993р. рішенням XIII сесії XXI скликання Єгорівської сільської ради Роздільнянського району в Одеській області ОСОБА_2 було передано у власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 0.120 га, яка складалася з двох окремих наділів (0.046га і 0.074га)(а.с.19-29).

Після виділу земельної ділянки в натурі та встановлення її меж ( за актом від 12.12.1994р.) ОСОБА_2 приступила до використання земель. На земельній ділянці площею 0.046га висадила багаторічні плодові дерева. 27.05.1996р. ОСОБА_2 отримала Державний акт на вказану земельну ділянку з двох наділів загальною площею 0.120га. (а.с.220-222). Тобто, ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки.

Наділ площею 0.046га, на якому були висаджені плодові дерева відображено у Державному акті, як землі з багаторічними насадженнями. Інший наділ площею 0.074га - відображено як рілля. Будівель на земельних ділянках ОСОБА_11 не будувала.

Оскільки послугами Садового товариства «Кіровець» ОСОБА_2 не користувалася, припинила сплачувати членські внески, вона була виключена з членів садового товариства.

Станом на час розгляду справи вказана земельна ділянка не знаходилася на обслуговувані позивача СТ «Кіровець» і її використання ОСОБА_2 жодним чином не впливало на його права.

Наказом голови Садового товариства «Кіровець» від 14.05.2010р. було створено комісію для проведення обстеження стану земельних ділянок товариства, якою встановлено, що земельні ділянки , які належать відповідачам, в тому числі і ОСОБА_2 не обробляються, з будь - якою іншою метою не використовуються, будівлі на них відсутні. Оплата членських внесків за земельні ділянки не здійснюється.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

За ст.153 ЗК України власник земельної ділянки не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Земельного Кодексу України 1990 р.(який діяв на час виникнення правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з п. 7 Перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 р. громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.

Відповідно до ст.ст.187-190 Земельного Кодексу України(далі ЗК України) контроль за використанням та охоронною земель здійснюють виключно:

- уповноважені органи виконавчої влади по земельним ресурсам, уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів;

- сільські, селищні, міські, районні та обласні ради;

- громадські інспектори, призначені відповідними органами місцевого самоврядування, що діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельним ресурсам.

Таким чином, Садові товариства не наділені функціями контролю за використанням та охоронною земель , а тому СК «Кіровець» є неналежний позивач у справі та не має право вимоги щодо припинення права власності на земельні ділянки.

Згідно ст. 140 ЗК України підставами для припинення права власності на землю є :

- добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

- смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця:

- відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

- звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

- відчуження з мотивів суспільної необхідності;

- конфіскація за рішенням суду;

- невідчуження земельної ділянки іноземцями та особами без громадянства у встановлений законом строк тощо.

Таким чином, суд першої інстанції передчасно застосував вказану норму Земельного кодексу України, припиняючи право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка належить їй на праві власності.

Жодних із перелічених у ній підстав( ст. 140 ЗК України) для припинення права власності ОСОБА_2. не було встановлено, як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Крім того, поза увагою місцевого суду залишився факт, що на найменшому земельному наділі, згідно відмітки у державному акті на землю, зафіксовано багаторічні насадження, що вже саме по собі є доказом використання земель саме за призначенням - для садівництва.

Відповідно до ст. 143 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, зокрема з підстав:

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що правових підстав відповідно до вимог ст.ст. 140,141,14,144,152,153 ЗК України для припинення права власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту від 27.05.1996р. не має.

Згідно до ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 393 ЦК України та п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає Закону визнається незаконним та скасовується судом.

За ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст. ст. 116,118 ЗК України передача земельних ділянок у власність громадян із земель державної та комунальної власності здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування, яке може бути визнане судом недійсним, за позовом особи права якої порушені, відповідно до правил ст.152 ч. 3 п. «г» ЗК України. За приписами ст. 126 ЗК України державним актом тільки посвідчується право власності громадянина на земельну ділянку.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Отже, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачене ні цією нормою, ні іншою нормою закону за наявності рішення, що надало право на отримання цього правовстановлюючого документа.

Визнавши недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку щодо ОСОБА_2, суд першої інстанції не перевірив доведеність факту незаконності рішення органу місцевого самоврядування щодо вказаної спірної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 видано Державний акт на право приватної власності на землю на підставі рішення XIII сесії XXI скликання Єгорівської сільської ради Роздільнянського району в Одеській область від 23.12.1993р. та було передано у власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 0.120 га.

Вказане рішення сесії від 23.12.1993р. не визнано судом недійсним, а тому визнання недійсним державного акту 0Д № 21-347 на право власності на земельну ділянку площею 0,120 га для ведення садівництва, який зареєстровано в книзі записів державних актів на землю за №347, виданий ОСОБА_2 є передчасним.

Вищевказане рішення Єгорівської сільської ради Роздільнянського району в Одеській область позивачем не оспорене, у судовому порядку незаконним або недійсним не визнане.

Таким чином, без визнання недійсним рішення ради про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акта.

Захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, тому визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.

Припинення земельних правовідносин між ОСОБА_2 та Єгорівською сільською радою Роздільнянського району в Одеській область стосовно набуття земельної ділянки у власність можливе лише у разі визнання недійсним рішення сільської ради, а не лише державного акту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вимог щодо ОСОБА_2 не відповідає обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає

задоволенню, а рішення суду в частині вимог щодо ОСОБА_2 скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову позивачу.

В іншій частині судове рішення відповідачами не оскаржувалося, колегією суддів не переглядалось, а тому його необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.209,307 ч.1п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 314,316,317,319,380 ч.1 ЦПК України, колегія суддів , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012 року в частині позовних вимог за позовом Садового товариства «Кіровець» масиву «Мале-1» до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання державного акту недійсним скасувати.

В позові Садового товариства «Кіровець» масиву «Мале-1» до ОСОБА_2, третя особа - Роздільнянська районна державна адміністрація про припинення права власності на земельну ділянку та визнання державного акту недійсним - відмовити.

Здійснити поворот виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.01.2012р. у цивільній справі №2-145/11р. за позовом Садового товариства «Кіровець» масиву «Мале-1» до ОСОБА_2, третьої особи - Роздільнянської районної державної адміністрації про припинення права власності на земельну ділянку та визнання державного акту недійсним, шляхом, відновлення реєстрації державного акту серії ОД №21-347, виданого 27 травня 1996р. на ім'я ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,120 га, призначену для ведення садівництва, розташовану на території Єгорівської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю, договорів оренди за №347 від 27.05.1996р.

В іншій частині заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 січня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.А. Гірняк

Н.Д.Плавич