Справа № 214/4499/13-к

1-кп/214/256/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ковтун Н.Г.

при секретарі - Троценко О.М.

з участю прокурора - Мельника М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, безробітного, має на утриманні двої неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2013 року близько 08.00 години ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_3, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_3, а саме - банківську картку ПАТ «Укрсиббанк» на ім'я потерпілого, після чого, знаючи пін-код, скористався викраденою банківською карткою, в результаті чого здійснив поповнення абонентського номеру на суму 71 грн, оплатив товар на суму 21 грн 95 коп та зняв грошові кошти у сумі 3 800 грн, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 3 892 грн 95 коп.

Суд прийшов до висновку, щодо винуватості ОСОБА_1 Дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Висновки суду ґрунтуються на досліджених та добутих доказах.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину визнав повністю, суду пояснив, що 27 травня 2013 року близько 11.30 години біля магазину «Рудий Ап», що знаходиться в районі бульвару Вечірнього, він зустрівся з ОСОБА_3, з яким вони домовились разом випити. Вони вдвох пішли до банкомату «Приватбанк», щоб зняти гроші. Він бачив, який пін-код набирав ОСОБА_3 та запам'ятав його. Того ж дня вони пішли додому до ОСОБА_3, де спілкувалися та випивали. Увечері ОСОБА_3 дозволив йому переночувати у нього вдома. Вранці наступного дня він прокинувся о 07.30 годині, у відсутність ОСОБА_3 забрав його банківську картку. Вийшовши з дому ОСОБА_3, він направився до магазину «Рудий Ап», де придбав пляшку горілки та розрахувався банківською карткою ОСОБА_3. Потім він повернувся до помешкання ОСОБА_3 і на кухні вони розпили горілку. Помітивши, що ОСОБА_3 сп'янів, він попрощався та вийшов з квартири. Після цього він одразу направився до банкомату, перевіривши баланс картки він зняв 3 800 грн та поповнив баланс свого мобільного номеру на суму 71 грн. В подальшому він повернув гроші потерпілому, останній претензій до нього немає. Щиро кається у скоєному, йому соромно, більше такого не скоїть. Він не працює, перебуває на обліку як безробітний, заощаджень не має, має платити аліменти на утримання дітей.

Судом досліджені письмові матеріали кримінального провадження:

- довідки інформаційного центру (а.с. 31), згідно якої ОСОБА_1 раніше засуджувався, а саме - 04 квітня 2005 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 128 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік за ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 12 липня 2003 року;

- побутова характеристика (а.с. 30), згідно якої ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно;

- медичні довідки (а.с. 28, 29), згідно яких обвинувачений під наглядом лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебував і не перебуває.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за пропозицією сторін, суд вважав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, а саме докази винуватості обвинуваченого в скоєні кримінального правопорушення, вчинення якого їй інкримінується. Сторони розуміють наслідки не дослідження судом цих обставин. Враховуючи думку прокурора, обвинуваченого, згідно з положень ст. 349 КПК України суд вважає достатнім дослідження доказів: пояснення обвинуваченого та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, які характеризують обвинуваченого.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до правопорушень невеликої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, під наглядом лікарів не перебуває, має постійне місце проживання, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди, та відсутність обставин, що обтяжує покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді громадських робіт.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк вісімдесят годин.

Речові докази по справі - банківську картку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, долучену до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.Г. Ковтун