ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 липня 2006 р. Справа № 7/170-2006
за позовом Державного підприємства „Батьовський комбінат хлібопродуктів”, смт. Батьово Берегівського району
до відповідача Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Берегово
про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень –рішень Берегівської ОДПІ від 28.11.2005р. №0001672351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1160392,50 грн. та №0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн.,
Суддя С.Швед
За участю представників сторін:
від позивача – Пішковцій В.С., представник по довіреності від 30.03.2006р. №123;
від відповідача –Она В.В., зав. юридичним сектором Берегівської ОДПІ (довіреність від 25.07.2005р. №1792); Буря О.О., головний державний податковий інспектор відділу супроводження судових справ юридичного управління ДПА у Закарпатській області (довіреність від 17.10.2005р. №2522);
Представники сторін у судовому засіданні 07.07.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 07.07.2006р.).
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство „Батьовський комбінат хлібопродуктів”, смт. Батьово Берегівського району (далі - Підприємство) просить визнати недійсними (скасувати) податкові повідомлення –рішення Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 28.11.2005р. №0001672351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1160392,50 грн. (773595,00 грн. –основний платіж, 359262,00 грн. –штрафні санкції) та №0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн. (82546,00 грн. –основний платіж, 41273,00 грн. –штрафні санкції), прийняті органом державної податкової служби за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003р. по 30.06.2005р. (акт від 14.11.2005р. №164-23/108, а.с. 10-34), якою встановлено (в межах оспорюваних позивачем позицій акту перевірки) порушення суб’єктом господарської діяльності вимог п. 23. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №334/94-ВР) у зв’язку із не включенням до об’єкту оподаткування податком на прибуток донарахованої суми валових доходів у розмірі 3004519,00 грн. (в т.ч. 2377438,00 за 2004 рік, 627081,00 грн. за 2005 рік), яку Підприємство отримало внаслідок неправомірного використання матеріальних цінностей у власному господарському обороті, переданих платнику податку на відповідальне зберігання; п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) у зв’язку із безпідставним включенням до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 82545,63 грн., сплаченої у вартості послуг по переміщенню зерна, які не відносяться до валових витрат платника податків.
Не погоджуючись із висновками податкового органу про донарахування Товариству податкових зобовязань по зазначених вище позиціях акту перевірки, представник позивача вказує на їх помилковість та невідповідність фактичним обставинам справи та наявним у суб’єкта господарської діяльності документальним доказам, які підтверджують правомірність формування об’єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту по ПДВ у охопленому перевіркою періоді.
Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону №334/94-ВР в частині визначення бази оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності Товариства та Закону №168/97-ВР в частині формування обсягів податкового кредиту, тому позивачу і визначені до сплати податкові зобов’язання за оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:
1. Аналітичні дані та висновки акту перевірки Берегівської ОДПІ від 14.11.2005р. №164-23/108 свідчать про те, що донарахування податковим органом Товариству податку на прибуток по оспорюваній позивачем позиції базується на збільшенні на підставі п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР доходної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3004519,00 грн., яку Підприємство отримало у 2004-2005р.р. внаслідок неправомірного використання (переробки) зерна, переданого на зберігання Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв).
Згідно з п. 3.1. Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
За визначенням п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Підпунктом 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону №334/94-ВР передбачено, що до валового доходу відноситься також і вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.
Відповідно до п. 1.23. ст. 1 Закону №334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це, зокрема, товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Згідно з п. 1.24. Закону №334/94-ВР відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.
З матеріалів акту перевірки Берегівської ОДПІ від 14.11.2005р. №164-23/108 (а.с. 18-19) та пояснень представників позивача випливає те, що вартість переробленого Підприємством зерна, яке було передано на зберігання ДП „Укррезерв” у сумі 3004519,00 грн. включена до дохідної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток позивача два рази: спочатку самостійно платником податків при реалізації, а потім повторно перевіркою ОДПІ з посиланням на п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР.
У спірній по справі ситуації суд виходить з того, що вищезазначений підхід органу державної податкової служби до визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності Підприємства не є законодавчо обґрунтованим та методологічно вірним, оскільки призводить до безпідставного збільшення податкової бази платника податків без достатніх на те підстав.
Порушення платником податків умов укладених з ДП „Укррезерв” договорів відповідального зберігання, правових приписів нормативного –правових актів, які регулюють загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення запасів державного матеріального резерву, та специфічні відносини у цій сфері не можуть бути підставою для повторного збільшення доходної частини об’єкту оподаткування Підприємства на вартість одних і тих же матеріальних цінностей державного резерву.
Спірні питання між позивачем та ДП „Укррезерв” по неправомірному використанню переданого на зберігання зерна чи порушення порядку ведення бухгалтерського обліку платником податків підлягають вирішенню в окремому порядку, із застосуванням заходів впливу та відповідальності у передбаченому чинним законодавством порядку.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття позивачем (який є державним підприємством та входить до структури Державного комітету України з державного матеріального резерву) заходів по відшкодуванню вартості неправомірно використаних матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання, тому не можна вважати перероблене Підприємством зерно як безоплатно наданий товар, оскільки власником майна залишалася держава в особі ДП „Укррезерв” і його фактична вартість частково компенсована власнику таких матеріальних цінностей. Повна ж вартість переданого на зберігання та переробленого на борошно зерна повинна бути у повному обсязі відшкодована позивачем ДП „Укррезерв” у встановленому порядку.
Отже, з урахуванням наведеного, підстави для збільшення валових доходів позивача на суму 3004519,00 грн. (в т.ч. 2377438,00 за 2004 рік, 627081,00 грн. за 2005 рік) є відсутніми, що обумовлює визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 28.11.2005р. №0001672351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1160392,50 грн. у частині суми 751129,75 грн. основного платежу та 359262,00 грн. застосованих штрафних санкцій.
Що стосується інших позицій акту перевірки щодо порушення позивачем порядку формування об’єкта оподаткування податком на прибуток, то фактичних заперечень чи доказів, які б спростовували висновки перевірки ОДПІ, позивачем не подано, тому правомірність донарахування податку на прибуток по цих позиціях судом не досліджується з урахуванням п.п. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III, за яким обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
2. За наслідками проведеної перевірки органом державної податкової служби прийнято також податкове повідомлення –рішення від 28.11.2005р. №0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн. (82546,00 грн. –основний платіж, 41273,00 грн. –штрафні санкції) у зв’язку із безпідставним включенням позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 82545,63 грн., сплаченої у вартості послуг по переміщенню зерна, які не відносяться до валових витрат платника податків.
Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1).
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону, яка діяла у періоді, де мали місце випадки порушення позивачем порядку формування податкового кредиту (а.с. 26-27)), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У разі коли платник податків придбав товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР ).
Правовими приписами п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №334/94-ВР) передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) –є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що витрати на переміщення зерна Держрезерву лягають на власника товару. Наведене також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, листами позивача (а.с. 66-67) до Держкомрезерву України з вимогою відшкодувати понесені витрати за переміщення зерна.
В даному випадку суд також виходить з того, що саме зерно, як товар, не було придбане позивачем для його подальшого використання у власній господарській діяльності, тому і витрати на його переміщення не можуть бути віднесені до витратної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток, а отже і сплачена у зв’язку з цим сум ПДВ не може бути включена до податкового кредиту Підприємства в охопленому перевіркою періоді.
Таким чином, виключення перевіркою з податкового кредиту позивача суми 82546 грн. ПДВ слід визнати правомірним.
Однак, суд не може погодиться із розміром донарахованої контролюючим органом суми податкового платежу за податковим повідомленням –рішенням від 28.11.2005р. №0001682351/0, оскільки визначена до сплати сума ПДВ у розмірі 82546 грн. визначена відповідачем без врахування фактичного стану розрахунків позивача з бюджетом по спірному податковому платежу.
Розрахована з наростаючим підсумком сума зобов’язання із врахуванням фактичного стану розрахунків позивача з бюджетом у охопленому перевіркою періоді повинна складати суму 45757,00 грн. ПДВ.
Отже, податкове повідомлення –рішення від 28.11.2005р. №0001682351/0 слід визнати недійсним у частині 36789,00 грн. основного платежу та 18394,50 грн. застосованих штрафних санкцій.
У справі оголошувалась перерва для оформлення та оголошення судового рішення у справі до 11.07 .2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 72, 86, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Скасувати податкові повідомлення –рішення Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Берегово про визначення податкових зобов’язань Державному підприємству „Батьовський комбінат хлібопродуктів” (смт. Батьово Берегівського району, вул. Вашут, 132, код 00954165):
2.1. від 28.11.2005р. №0001672351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1160392,50 грн. у частині суми 1110391,75 грн. (751129,75 грн. основний платіж, 359262,00 грн. - штрафні санкції.
В іншій частині визначеного податкового зобов’язання по податку на прибуток зазначене податкове повідомлення –рішення залишити без змін, а у позові - відмовити.
2.2. від 28.11.2005 р. №0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн. у частині суми 55183,50 грн. (36789,00 грн. - основний платіж, 18394,50 грн. - штрафні санкції).
В іншій частині визначеного податкового зобов’язання зазначене податкове повідомлення –рішення залишити без змін, а у позові - відмовити.
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття і є обов’язковою до виконання на території України.
4. Постанова суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її прийняття шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.
СУДДЯ С. ШВЕД