Справа № 1-1086/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

27.06.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Олійника А.В.,

секретаря - Бабенко Л.М.,

за участю:

прокурора - Заніна П.О.,

адвоката - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ кримінальну справу по обвинуваченню:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Актюбінськ, громадянина України, освіта вища, не працюючого, перебуває на обліку в центрі зайнятості, не одруженого, не судимого, мешкає: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Шевченко 10/64,

у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ст. 386 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфікуються за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ст. 386 КК України.

Адвокат підсудного заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування в зв'язку з не встановленням місця злочину, численними протиріччями в показах свідків, в тому числі і допитаних додатково, грубих порушеннях норм КПК України 1960 року, які неможливо усунути під час судового слідства.

Підсудний ОСОБА_2 повністю підтримав клопотання захисника та пояснив, що в обвинувальному висновку, як повністю по справі невірно встановлені події, що відбувались 08.03.2010 року, а кримінальну справу відносно нього, повністю сфальсифіковано з метою заволодіння його майном ОСОБА_15, який є знайомим слідчого ОСОБА_7, також з метою позбавлення його можливості займатись вільною боротьбою та заволодіти інвентарем, який належить федерації вільної боротьби м. Новомосковська, головою якої він є. Так, 08.03.2010 року, ОСОБА_3, як потім від дізнався рухаючись на своєму автомобілі «Шевроле» здійснив на нього наїзд, після чого зупинившись, стріляв з вогнепальної зброї та влучив у ногу. Після чого намагався нанести йому удари, але захищаючись він схопив ногу Заліви та відштовхнув від себе. Зазначені події відбувались спочатку на прибудинковій території АДРЕСА_1 а потім на території СШ № 8 м. Новомосковськ. Також вказував на ряд недоліків під час проведення досудового слідства, його затримання, безпідставний обшук в його квартирі, упередженість слідчого ОСОБА_7 при розслідуванні справи, порушень його права на захист та інші.

Прокурор вважає що вина підсудного доведена повністю та можливо постановити обвинувальний вирок.

Суд, вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, вважає, що справу необхідно направити на додаткове розслідування по наступних підставах: відповідно до ст. 22 КПК України 1960 року суд, прокурор, слідчій зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Згідно із ст. 64 КПК України 1960 року підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчинені злочину і мотиви злочину.

Допитані в судовому засіданні: - свідок ОСОБА_4 показала, що бійка між двома чоловіками відбувалась у дворі будинку АДРЕСА_2, а ні на території школи;

- свідок ОСОБА_5 показав, що чув постріл та з балкону бачив сварку між двома чоловіками, у одного з яких був пістолет, вони гучно розмовляли;

- свідок ОСОБА_6 показав, що його знайомий ОСОБА_15 говорив, що його викликає слідчій ОСОБА_7. Коли він до нього з'явився, слідчій ОСОБА_7 казав йому дати показання проте, що ОСОБА_2 психічно хвора людина, але він відмовився, після зателефонував ОСОБА_15, який пояснив, що бажає помститися ОСОБА_2;

- свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що раніше підтримував дружні стосунки з ОСОБА_9, який в свою чергу просив його дати свідчення слідчому Біллому, проте ніби він бачив як ОСОБА_2 тисніть на ОСОБА_9 але дійсно цього не відбувалось і він оговорив ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 137), сам не розуміючи цього, показання які ним підписані (т. 1 а.с. 194) він не підтримує.

Зазначена неповнота досудового слідства не може бути усунута, майже в межах ст. 3151 КПК України 1960 року.

Також, слід зазначити що досудовим слідством взагалі не перевірено та не звернено ніякої уваги на покази ОСОБА_2, щодо подій які відбувались 08.03.2010 року, не звернено уваги і на показанні свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що бачив ОСОБА_2 в міліції з пошкодженим взуттям.

Неможливо погодитись також і з позицією державного обвинувача, а саме щодо доведеності вини підсудного та взагалі не звернення ніякої уваги на той факт, що відповідно до листа від 24.04.2013 року ОСОБА_2 09.03.2011 року перебував в приміщенні прокуратури.

Крім того, неможливо не звернути увагу на наступну однобічність досудового слідства, а саме: слідчій ОСОБА_7 затримуючи ОСОБА_2 25.02.2011 року (т. 1 а.с. 95), та знаючи його місце перебування та маючи постанову суду від 22.02.2011 року про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_2 з метою його викриття (т. 1 а.с. 86), по-перше проводить обшук по незрозумілим підставам 02.03.2011 року (т. 1 а.с. 87), по-друге 03.03.2011 року порушує відносно ОСОБА_2 кримінальну справу за ч. 1 ст. 296 КК України (т. 1 а.с. 7) копію якої чомусь направляє на адресу ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 9), а не вручає останньому, який перебуває в ІТТ.

Разом з тим, під час проведення досудового слідства, слідчій виносить ряд постанов, які суперечать самі собі. Так 07.09.2010 року слідчій виносить постанову про призупинення досудового слідства в зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин та в описовій частині цієї ж постанови зазначає, що саме ОСОБА_2 умисно спричинив ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 4) и в цей же день поновлює слідство (т. 1 а.с. 5) з метою проведення слідчих дій. Також в подальшому слідчим приймається ряд аналогічних, необґрунтованих постанов про призупинення та про відновлення досудового слідства (т. 1 а.с. 18, 19, 20, 21, 22-23, 24).

Необхідно також звернути уваги на наступні, грубі порушення права на захист, а саме те, що 25.02.2011 року ОСОБА_2 виявляє бажання мати захисника (т. 1 а.с. 92), якого в цей же день йому призначено слідчим - адвокат ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 93), а 28.02.2011 року слідчий доставляє до суду заарештованого ОСОБА_2 для обрання запобіжного заходу (т. 1 а.с. 113) та 01.03.2011 року з метою отримання дозволу на розташування ОСОБА_2 в приміщення СО ДОПБ (т. 1 а.с. 117) та по нез'ясованим причинам запрошує адвоката - ОСОБА_12, якого призначає лише 03.03.2011 року (т. 1 а.с. 126), при цьому не маючи відмови ОСОБА_2 від призначеного йому адвоката ОСОБА_11 та прохання замінити його іншим захисником. В подальшому слідчий також приймає ряд необґрунтованих, безпідставних постанов. Так призначивши захисником - адвоката ОСОБА_12 слідчій безпідставно, 09.07.2011 року призначає в якості захисника підозрюваному ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 160), від яких він відмовляється 15.07.2011 року (т. 1 а.с. 250, 251), відмову від яких задовольняє слідчій 15.07.2011 року (т. 1 а.с. 252) але незважаючи на це 20.07.2011 року виносить постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_2 в якій ставить свій підпис відведений адвокат ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 2, 3) та продовжуючи грубі порушення права на захист, допитує ОСОБА_2 також з участю відведеного раніше адвоката ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 5).

Грубі порушення права на захист ОСОБА_2 вбачаються також і в інших процесуальних документах.

Так призначивши лише 09.07.2011 року ОСОБА_2 в якості захисника адвоката ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 160), по нез'ясованим обставинам 06.04.2011 року слідчий якимось дивним чином безпідставно (санкції інкримінованих статей не передбачають конфіскації та не заявлено цивільного позову ст. ст. 125, 126 КПК України 1960 року) накладаючи арешт на майно ОСОБА_2, знайомить призначеного останньому пізніше - адвоката ОСОБА_13 з цією постановою (т. 2 а.с. 22) та 20.07.2011 року в присутності ОСОБА_13 повідомляє про закінчення досудового слідства (т. 2 а.с. 34, 35). Наприкінці 23.07.2011 року слідчій знову, вдруге приймає рішення про відведення вже відведеного раніше (15.07.2011 року (т. 1 а.с. 252)) адвоката ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 46) призначивши в якості захисника адвоката ОСОБА_14, та продовжуючи порушувати право на захист ОСОБА_2, слідчій ОСОБА_7 повідомляє ОСОБА_2 про закінчення досудового слідства без захисника 01.08.2011 року (т. 2 а.с. 55) та знову 02.08.2011 року повідомляє про відмову в задоволення клопотання, двічі відведеного від участі в цій справі адвоката - ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 58).

Слід також зазначити, що протягом розслідування зазначеної кримінальної справи слідчій тричі обирає ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд 03.03.2011 року (т.1 а.с. 138), 31.03.2011 року (т. 1 а.с. 143) та 09.07.2011 року (т. 1 а.с. 249).

За таких встановлених нових обставин по справі, суд позбавлений можливості за результатами розгляду якого, ухвалити обвинувальний або виправдувальний вирок, оскільки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі суттєві порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

Суд позбавлений можливості самостійно заповнювати повноту та об'єктивність слідства, оскільки це суперечитиме нормам ст. 16-1 КПК України 1960 року, тому кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яку неможливо усунути під час судового розгляду.

При проведені додаткового розслідування необхідно виконати вимоги КПК України.

Провести інші слідчі дії, щодо повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінальної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України 1960 року, суд, -

п о с т а н о в и в :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ст. 386 КК України направити Новомосковському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області для організації проведення додаткового розслідування.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семі діб.

Суддя А.В. Олійник