Справа № 369/3227/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.
Провадження № 22-ц/780/3729/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
Категорія 26 09.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
04 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним,
встановила:
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що між ним та відповідачем 12.03.2008 року укладений договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1380 га, що розташована АДРЕСА_1, на яку на час укладення даного договору він не набув права власності.
Вказав, що при укладенні договору іпотеки він не набув право власності на земельну ділянку, яке виникає з моменту державної реєстрації права в органах державної влади. На час укладення договору іпотеки, про що прямо вказано в оспорюваному договорі, він надав лише договір купівлі-продажу земельної ділянки, а державного акту в нього не було, тому іпотечний договір укладений з порушенням закону та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Тому вказана земельна ділянка не може бути предметом іпотеки, а договір іпотеки є відповідно недійсним.
Просив визнати недійсним договір іпотеки від 12 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк», зареєстрований за №469, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4; скасувати запис про заборону відчуження земельної ділянки площею 0,1380 га, що розташована по АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №470; скасувати запис про обтяження земельної ділянки в Державному реєстрі іпотек; судові витрати залишити на позивачеві.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати дане рішення і ухвалити нове про задоволення його позову, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку, що договір іпотеки був вчинений сторонами з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, тому підстави для визнання його недійсним та скасування запису про забору відчуження та скасування запису про обтяження земельної ділянки відсутні.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка діяла на час укладення договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За правилами ст. 5 Закону України "Про іпотеку", яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Встановлено, що 12 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кошти в розмірі 89595 доларів США на строк до 12 березня 2028 року.
Встановлено, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1380 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Ця земельна ділянка належала продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД№789125, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 26 вересня 2007 року.
У забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 12.03.2008 року сторони уклали іпотечний договір, згідно п. 2 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку площею 0,1380 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі укладеного з ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 12 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 461, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3222480802:04:001:0198.
У п. 4 договору зазначено, що іпотекодавець свідчить, що предмет іпотеки буде належати йому на праві власності.
За змістом ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір іпотеки вчинений сторонами з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, тому івдсутні підстави для визнання його недійсним, скасування запису про заборону відчуження та скасування запису про обтяження земельної ділянки.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що даний договір іпотеки є недійсним, оскільки на момент його укладення позивач не набув право власності на предмет іпотеки - земельну ділянку, яке виникає з моменту державної реєстрації, колегія суддів вважає безпідставними, так як вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду від 15 травня 2013 року відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді