Справа № 1018/8230/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М.
Провадження № 22-ц/780/3632/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
Категорія 44 08.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
04 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Козинська селищна рада Обухівського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,
встановила:
У грудні 2012 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому посилалася на те, що 12 серпня 1997 року ОСОБА_4 подарував відповідачці по справі ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 20 грудня 2000 року ОСОБА_5 подарував позивачці ОСОБА_2 1/2 частину вказаного житлового будинку, яка йому належала на праві власності. У березні 2010 року позивачка звернулась до Козинської селищної ради з заявою про приватизацію частини земельної ділянки, загальною площею 0,157 га, але їй було відмовлено, оскільки вся земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3
Позивачка вважає, що виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0, 1585 га на імя ОСОБА_4 було проведено незаконно з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки виконавчим комітетом Козинської селищної ради не приймалось рішення № 48/15 від 27 грудня 1994 року про передачу йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1585 га. З вказаного рішення убачається, що ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,12 га.
Враховуючи те, що право власності на земельну ділянку площею 0,157 га у ОСОБА_4 виникло на підставі підробленого рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради, тому він не мав права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою і тому договір дарування від 15.04.2003 року та державний акт на право приватної власності на землю на ім"я ОСОБА_3 від 12.08.2003 року повинні бути визнані недійсними.
Просила визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 48/15 від 27 грудня 1994 року, яким затверджено матеріали інвентаризації присадибної ділянки ОСОБА_4 та передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,1585 га, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_4 серії KB від 22 травня 1995 року, кадастровий номер 3223155400:05:027:0037, та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'я ОСОБА_3 серії Р2 № 361795 від 12 серпня 2003 року та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки № 2039 укладений 15 квітня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Позов заявила з підстав, передбачених ст. 14 Конституції України та ст. ст.17, 67 ЗК України 1992 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2013 року позов залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 отримав у власність спірну земельну ділянку на законних підставах і як власник правомірно розпорядився нею, подарувавши її відповідачці ОСОБА_3
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 48/15 від 27 грудня 1994 року затверджено матеріали інвентаризації присадибної ділянки ОСОБА_4 та передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,12 га.
Встановлено, що ОСОБА_4 рішенням загальних зборів колгоспників рибколгоспу «Перше Травня с. Козин» від 08.05.1955 року наділено земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва в районі П'ятихаток.
Рішенням виконкому Козинської селищної ради депутатів трудящих Обухівського району Київської області від 06.05.1959 року встановлено право власності на домоволодіння по вулиці Леніна, 120 за ОСОБА_4
Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 12.06.1962 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 половину вказаного вище домоволодіння. ОСОБА_5 набув право власності на 1/2 частину будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Обухівською державною нотаріальною конторою 09.06.1982 року за реєстром № 2676.
22.05.1995 року ОСОБА_4 Козинською селищною радою на підставі рішення цієї ж ради від 27.12.1994 року № 48 видано державний акт на право приватної власності на землю, розташовану на території АДРЕСА_1
12.08.1997 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину житлового будинку, а 20.12.2000 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 свою 1/2 частину житлового будинку.
15.04.2003 року ОСОБА_4 подарував відповідачці належну йому на праві власності спірну земельну ділянку.
12.08.2003 року ОСОБА_3 на підставі вказаного договору Козинською селищною радою зареєстровано та видано державний акт на право приватної власності на землю.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання недійсними рішення виконавчого комітету №48/15 від 27 грудня 1994 року, державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_4 серії KB від 22 травня 1995 року та державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім'я ОСОБА_3 12 серпня 2003 року та договору дарування земельної ділянки укладеного 15 квітня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 отримав у власність спірну земельну ділянку на законних підставах і як власник правомірно розпорядився нею, подарувавши її ОСОБА_3
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2010 року зазначене рішення залишене без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Доводи апеляційної скарги про те, що право власності на земельну ділянку площею 0,157 га у ОСОБА_4 виникло на підставі неіснуючого рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради, тому він не мав права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою і тому договір дарування та державний акт на право приватної власності на землю видані на ім"я ОСОБА_3 повинні бути визнані недійсними, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивачка суду не надала, матеріалами справи вони не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду від 29 квітня 2013 року відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді