8.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 липня 2013 року Справа № 812/4436/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Прудника С.В.,
при секретарі: Якимчук В.В.,
за участю сторін:
позивача: не прибув,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
01 квітня 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним та скасування розділу «податкові зобов'язання» пункту 3.1.5 акта планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 у частині розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2008 № 0001301702/0, від 23.10.2008 № 0001301702/1, від 09.01.2009 № 0001301702/2, від 17.03.2009 № 0001301702/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість», 44594,30 грн., у тому числі за основним платежем 31534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13060,30 грн.
13 липня 2009 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року залишено без задоволення, а постанову - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13 березня 2013 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
14 травня 2013 року зазначена справа повернулась до Луганського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України та їй було присвоєно новий номер - №812/4436/13-а.
Ухвалою від 15 травня 2013 року справу №812/4436/13-а прийнято до свого провадження суддею Прудником С.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на таке.
Акт планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 сфальшований посадовою особою державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яка проводила перевірку. У розділі «податкові зобов'язання» пункту 3.1.5 акта перевірки безпідставно зазначено про факти заниження податкових зобов'язань внаслідок недекларування операцій з продажу автомобілів, оскільки у відповідності із підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговують платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. На час перевірки не було ані зарахування коштів, ані відвантаження автомобілів покупцю, тому відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у позивача відсутній обов'язок провести перерахування податку для сплати. Така операція відповідно до діючого законодавства була проведена лише у серпні місяці 2008 року, що підтверджується проплатою від 11.08.2008 та складеним податковими накладними від 11.08.2008 про відвантаження автомобілів покупцям. Оскільки у позивача ніяких документів, що підтверджують отримання коштів, наявність чи відсутність накладних для внесення даних до декларації не було, тому у позивача відсутній і обов'язок для нарахування податкових зобов'язань по сплаті ПДВ.
Також позивач в позовній заяві посилається на те, що акт планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, та по формі, затвердженій наказом ДПА України від 27 квітня 2006 року № 225 «Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичний рекомендацій щодо їх оформлення».
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та надіслав пояснення по справі, в яких посилався на наступне.
Актом попередньої планової перевірки від 03.07.2007р.СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2006р. по 31.03 2007р. встановлено, що у березні-квітні 2006р. підприємцем придбані 2 вантажні автомобілі:
- ТАТА (держ. номерНОМЕР_7) ;
- ТАТА (держ. номерНОМЕР_2) загальною вартістю 6/ПДВ-151058,33 грн. ПДВ -30211,67 грн. (разом з ПДВ вартість -181270,00 грн.), по податковим накладним № 279/14 від 27.03.2006р. та № 349 /14 від 20.04.2006р. у AT «Українська автомобільна корпорація», іден. номер -031215626558, м. Київ.
Вказана сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту у квітні 2006р. Також актом попередньої планової перевірки від 03.07.2007р.встановлено що станом на 31.03.2007р. залишки товарно-матеріальних цінностей складають-181270,0 грн., а саме вартість придбаних вантажних автомобілів.
Станом на 30.06.2008р. на підставі акту перевірки залишки товарно-матеріальних цінностей від підприємницької діяльності складають лише з котла твердопаливного Loganosl 1-32 в кількості 1шт., що позивач письмово підтвердив довідкою від 25.07.2008р. до акту перевірки від 29.07.2008р.
Також, з особисто наданої позивачем довідки від 25.07.2008р. автомобілі ТАТА державний номер НОМЕР_3 та ТАТА державний номер НОМЕР_2 були продані в квітні 2008р. Згідно акту перевірки за період з 01.04.207р. по 30.06.2008р. не встановлено надходження коштів від продажу вищезазначених автомобілів, отже суми ПДВ, які отримані від продажу (відвантаження) вищевказаних автомобілів до складу податкових зобов'язань у квітні-червні 2008р. не віднесені.
Згідно листа управління ДАІ УМВС України в Луганській обл. від 02.12.2008р. №8/11-64-1241 та за обліковими даними ВРЕВ м. Сєвєродонецька станом на 02.12.2008р.:
- автомобіль ТАТА LPT 613/40 державний номер НОМЕР_3 був зареєстрований за ОСОБА_1 до 01.04.2008р., а 21.05.2008р. даний автомобіль зареєстровано у ВРЕВ м. Маріуполя за ір. ОСОБА_2 та змінено державний номерний знак на НОМЕР_1;.
- автомобіль ТАТА LPT 613/ державний номер НОМЕР_5 був зареєстрований з гр. ОСОБА_1 до 28.03.2008р., а 01.04.2008р. даний автомобіль зареєстровано у ВРЕВ м. Донецька за гр. ОСОБА_3 та змінено державний номерний знак на НОМЕР_6.
Вищезазначене підтверджує факти відвантаження товару та передачу права власності на транспортні засоби від ФОП ФО ОСОБА_1 до інших осіб - гр.. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4
Враховуючи, що в даній справі раніше відбулась подія щодо відвантаження товару і датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товару у цій справі вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулось відвантаження автомобілів (квітень-травень 2008), ДПІ у м.Ссвєродонецьку визнає провомірним нарахування позивачу ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ на суму 30 212,00 грн., виходячи з ціни придбання автомобілів 181270 грн.
Крім того, згідно супровідного листа УДАЇ ГУ MB України в Донецькій обл. від 08.12.2008р. 9/13112 до ДПІ були надіслані копії документів, які стали підставою для реєстрації автомобілів ТАТА LPT 613/40 державні № № НОМЕР_1 та НОМЕР_6, а саме:
-свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілю ТАТА ЛПТ613/40,
реєстраційний НОМЕР_3 з відміткою про зняття з обліку для реалізації в межах України 01.04.2008р. та реалізацію за біржовою угодою від 20.05.2008р.; біржового договору (угоди купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 18607 від20.05.2008р., укладеного між позивачем та гр. ОСОБА_2; заяви ОСОБА_2 про видачу тимчасового талону зв'язку з уточненням реєстраційних даних 053713950 (2932380) від 20.05.2008р., з відміткою про сплату транспортного податку.;
-довідки від 20.05.2008р. № 4135 виданої гр.. ОСОБА_2 про проведений огляд ідентифікаційних об означень кузова, шасі, двигуна автомобіля ТАТА у зв'язку з реєстрацією транспортного засобу;
-свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілю ТАТА ЛПТ 613/40, реєстраційний НОМЕР_2 з відміткою про зняття з обліку для реалізації в межах України 28.03.2008р. та реалізацію за довідкою - рахунком від 29.03.2008р. ЦБР №160851;
-довідки-рахунки серії ЦБР №160851 від 29.03.2008р. виданої ОСОБА_4;
-заяви ОСОБА_4 про видачу тимчасового талону зв'язку з уточненням реєстраційних даних 053666262 (2885483) від 01.04.2008р., з відміткою про сплату транспортного податку.;
-довідки від 01.04.1008р. № 4329 виданої ОСОБА_4 про проведення огляд ідентифікаційних об означень кузова, шасі, двигуна автомобіля ТАТА ЛПТ 613 у зв'язку з реєстрацією транспортного засобу.
Враховуючи вищевикладене дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок від покупців є другою подією, тому відповідач просив відмовити в звдоволенні позовних вимог за необгрутованістю.
Дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності і відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Акт перевірки, що оскаржується позивачем, не є нормативним або ненормативним
актом, який встановлює, змінює, скасовує норми права чи породжує права та обов'язки суб'єкта, якому він адресований. Акт перевірки є документом, який фіксує встановлення певних фактів, цей документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень, акт не тягне по відношенню до позивача ніяких юридичних наслідків і процесуальним законом не передбачена можливість скасування такого документу. Предметом оскарження в адміністративному суді відповідно до ч. 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути лише рішення суб'єкта владних повноважень, прийняті на підставі вказаних актів перевірок.
Оскільки невідповідність предмету позову встановленим законом способам захисту прав є підставою для відмови у його задоволенні, суд відмовляє у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розділу «податкові зобов'язання» пункту 3.1.5 акта планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 у частині розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ.
У задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2008 № 0001301702/0, від 23.10.2008 № 0001301702/1, від 09.01.2009 № 0001301702/2, від 17.03.2009 № 0001301702/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість», 44594,30 грн., у тому числі за основним платежем 31534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13060,30 грн. суд відмовляє за необґрунтованістю на підставі наступного.
Як свідчать матеріали справи, державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 (невірно зазначена на першому аркуші акта перевірки дата 29.07.2007 виправлена на 29.07.2008 листом ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11.08.2008 № 13993/17202 на заперечення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на акт перевірки) (а.с. 40).
Доводи позовної заяви про складання акта планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, та не по формі, затвердженій наказом ДПА України від 27 квітня 2006 року № 225 «Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», відхиляються судом з наступних підстав.
Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 327 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, та наказ ДПА України від 27 квітня 2006 року № 225 затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення» не розповсюджують свою дію на суб'єктів господарювання - фізичних осіб, оскільки вони розроблені відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових, позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.
В ході перевірки з особисто наданої підприємцем довідки від 25.07.2008 було встановлено (пункт 3.1.5 «Податок на додану вартість» розділ «Податкові зобов'язання»), у квітні 2008 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було продано автомобілі ТАТА державний номер НОМЕР_3 та ТАТА державний номер НОМЕР_5, були придбані підприємцем у березні-квітні 2006 року по податковим накладним №279 від 27.03.2006 та № 349/14 від 20.04.2006 у АТ «Українська автомобільна корпорація» загальною вартістю без ПДВ 151058,33 грн., ПДВ - 30211,67 грн. (вказана сума ПДВ була віднесена до складу податкового кредиту квітня 2006 року). Суми ПДВ, які отримані від продажу автомобілів, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до склади податкових зобов'язань у квітні-червні 2008 року не віднесені (а.с. 14).
В розділі «податковий кредит» пункту 3.1.5 «Податок на додану вартість» зазначено» що перевіркою встановлено необгрунтоване віднесення до складу податкового кредиту і вересні 2007 року ПДВ на суму 261,59 грн., жовтні 2007 року - на суму 157,63 грн., листопаді 2007 року - у сумі 381,42 грн., квітні 2008 року - 300,70 грн., травні 2008 року - 220,42 грн., оскільки до податкового кредиту було віднесено суму ПДВ, яка сплачена при придбанні продуктів харчування та алкогольних напоїв, які не призначені для подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку. Внаслідок цього недоплата ПДВ у бюджет за перевіряємий період склала 1321,76 грн., з них у вересні 200Я року ПДВ на суму 261,59 грн., жовтні 2007 року - на суму 157,63 грн., листопаді 2007 року-у сумі 381,42 грн., квітні 2008 року - 300,70 грн., травні 2008 року - 220,42 грн. (арк. справи; 15).
Перевіркою донарахована сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість (основний платіж) 31534,00 грн. ( зворотній бік а.с.15)
На підставі акта планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-2661307945 державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.08.2008 № 0001301702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість», 44594,30 грн.. тому числі за основним платежем 31534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13060,30 грн. (а.с. 20).
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.08.2008 № 0001301702/0, на підставі акта планової виїзної перевірки від 29.07.2008 № 1632/17-НОМЕР_4 державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області були прийняті податкове повідомлення-рішення від 23.10.2008 № 0001301702/1, від 09.01.2009 № 0001301702/2, від 17.03.2009 № 0001301702/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - «податок на додану вартість», 44594,30 грн., у тому числі за основним платежем 31534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13060,30грн. (а.с. 17-19).
Суд погоджується з висновками та доводами ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської про заниження позивачем податкових зобов'язань по ПДВ на суму 30212,00 грн. внаслідок невіднесення до складу податкових зобов'язань суми ПДВ, що отримана позивачем від продажу автомобілів TATA LPT613/40 державний номер НОМЕР_3 та TATA LPT613 державний номер НОМЕР_5, на підставі наступного.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 30212, 00 грн. слугував висновок податкового органу, викладений в акту перевірки про те, що згідно особистої довідки позивача від 25.07.2008 року у квітні 2008 року нею були реалізовані автомобілі ТАТА державний номер НОМЕР_7, ТАТА державний номер НОМЕР_8, тоді як при перевірці податкових зобов'язань за квітень-червень 2008 року було встановлено, що суми ПДВ, отримані від продажу автомобілів, до складу податкових зобов'язань за квітень-червень 2088 року включені не були.
Згідно довідки управління ДАІ УМВС України в Луганській обл. від 02.12.2008р. № 8/11-64-1241 та за обліковими даними ВРЕВ м. Сєвєродонецька станом на 02.12.2008р.:
-автомобіль ТАТА LPT 613/40 державний номер НОМЕР_3 був зареєстрований за ОСОБА_1 до 01.04.2008р., а 21.05.2008р. даний автомобіль зареєстровано у ВРЕВ м. Маріуполя за ір. ОСОБА_2 та змінено державний номерний знак на НОМЕР_1;.
-автомобіль ТАТА LPT 613/ державний номер НОМЕР_5 був зареєстрований з гр. ОСОБА_1 до 28.03.2008р., а 01.04.2008р. даний автомобіль зареєстровано у ВРЕВ м. Донецька за гр. ОСОБА_4 та змінено державний номерний знак на НОМЕР_6 (а.с.84).
Також, згідно супровідного листа УДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області від 08.12.2008 року №9/13112 (а.с.88), до ДПІ в м.Сєвєродонецьку були надіслані ксерокопії документів, які стали підставою для реєстрації зазначених автомобілів
Судом встановлено, що згідно заяви ОСОБА_2 від 20.05.2008 року, автомобіль ТАТА LPT 613/40 державний номер НОМЕР_3 21.05.2008р. зареєстровано у ВРЕВ м. Маріуполя за гр. ОСОБА_2 та змінено державний номерний знак на НОМЕР_1 (а.с.89).
Згідно заяви ОСОБА_4 від 01.04.2008 року, автомобіль ТАТА LPT 613/ державний номер НОМЕР_5 зареєстровано у ВРЕВ м. Донецька за гр. ОСОБА_3 та змінено державний номерний знак на НОМЕР_6 (а.с.90).
Біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу №18607 від 20.05.2008 року містить відмітку «анульовано» (а.с.91).
Вищезазначене підтверджує факти відвантаження товару та передачу права власності на транспортний засосіб від ФОП ОСОБА_1 до інших осіб - гр.. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4
Позивачем не було надано доказів сплати за реалізацію зазначених вантажних автомобілів саме у серпні 2008 року.
Як вбачається з пояснень гр..ОСОБА_2, 01.04.2008 року автомобіль ТАТА НОМЕР_3 було знято з обліку в м. Сєвєродонецьку та надано ОСОБА_2 та Даниленко генеральну довіреність. Автомобіль, з пояснень гр..ОСОБА_2 було придбано за готівковим розрахунком в сумі 85000 грн., після цієї події вони з гр..ОСОБА_1 не мали взаємовідносин (а.с.82).
Враховуючи, що в даній справі раніше відбулась подія щодо відвантаження товарів і датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулось відвантаження автомобілів (квітень-травень 2008), та позвиачем не було надано доказів іншого, суд визнає дії ДПІ у м.Сєвєродонецьку правомірними щодо нарахування позивачу ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ на суму 30 212,00 грн., виходячи з ціни придбання автомобілів 181270 грн.
Слід зазначити, що згідно з п.п.«в» п.3.3 Постанови НБУ від 14.05.2003р. № 189 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2003р. за № 381/7702) «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк відповідно до законодавства України зобов'язаний ідентифікувати клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 грн. або еквівалент цієї суми в іноземній валюті. Доводи позивача про те, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу автомобілів є 11.08.2008р. тобто день зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів є хибними, оскільки неможливо ідентифікувати клієнта, який здійснив зазначену операцію.
Щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» суд зазначає, ДПІ у м. Сєвєродонецьку правомірно визначило позивачу податкове зобов'язання з ПДВ за необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту 1321,76 грн. у вересні 2007 року-261,59 грн., у жовтні 2007р.-157,63 грн, у листопаді 2007р.- 381,42 грн., у квітні 2008-300,70 грн., у травні 2008р.- 220,42 грн.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Оскільки придбані позивачем харчові продукти та алкогольні напої не призначені для подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, у позивача не було правових підстав включати зазначені суми по ПДВ до податкового кредиту звітного періоду.
Згідно п. 10.2 с. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податків відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
П.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено що, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення № 0001301702/0 від 12.08.2008р., № 00013017012/1 від 23.10.2008р., № 0001301702/2 від 09.01.2009р. та № 0001301702/3 від 17.03.2009р. про визначення податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) є повністю обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та довів суду правомірність своїх дій та рішень.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2013 року.
Суддя С.В. Прудник