12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2013 року Справа № 812/4410/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Прудника С.В.,
при секретарі - Якимчук В.В.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача №1: Якімінської Г.І. (дов.№1052 від 03.08.2012),
представника відповідача №2: Юрченко М.Ю. (дов.№28/10 від 06.08.2012),
представника відповідача №3: Кафанової А.О. (дов.№02/33/4 від 12.03.2013),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області Державної судової адміністрації України, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, управління Державної казначейської служби України м.Луганська Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ВСТАНОВИВ:
14 травня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області Державної судової адміністрації України, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України м.Луганська Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 22.06.1987 року працювала суддею Антрацитівського міського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України №2762-VI від 02.12.2010 року та наказом виконуючого обов'язки голови Антрацитівського місьрайонного суду Луганської області №138 від 22.12.2010 року ОСОБА_4 була звільнена з посади судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку з виходом позивача у відставку їй була нарахована вихідна допомога у розмірі 117 576, 00 грн. та утримано податок з доходу фізичних осіб у сумі 19799, 72 грн., що підтверджується довідкою Територіальногоу правління Державної судової адміністрації в Луганській області та платіжним дорученням №472 від 04.03.2011 року.
Позивач вважає, що податок з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 15% на суму 19 799, 72 грн. утримано неправомірно, оскільки відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року ( в редакції, чинній на час звільнення її з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менш шестимісячного заробітку.
Відповідно до положень п.п. 1 п.2 Розділу XII« Прикінцеві положення» Закону України « Пре судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №245З-VI стаття 43 Закону України «Про статус суддів» втрачає чинність з 1 січня 2011 року, тобто була діючою на момент виходу її у відставку.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб у 2010 році був врегульований Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 - IV.
Відповідно до п.п. 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року (чинного на момент виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи ( що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації ) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляд: адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологам), винагороди та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом. Виплати, передбачені цим пунктом, не поширюються на виплати заробітної плати, виплати пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, регресні виплати.
Згідно з п.6 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 01.01.2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 01.01.2012 року, незалежно від дати їх фактичної виплати.
Порядок оподаткування сум вихідної допомоги, виплаченої позивачу у листопаді 2010 року визначається відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та іншого законодавства, чинного на момент виходу її у відставку в грудні 2010 року.
На підставі викладеного позивач просила суд визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області Державної судової адміністрації України, Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 %, що складає 19 799, 72 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто девять гривень 72 коп.), з вихідної допомоги судді у відставці, ОСОБА_4; стягнути з Державної судової адміністрації за рахунок коштів державного бюджету України в Державному казначействі України на ї користь утриманий податок з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги про звільненні судді у відставку в розмірі 19 799, 72 грн.; стягнути с Державного бюджету України судовий збір у розмірі 198 грн.
27 травня 2013 року позивач надіслала на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області Державної судової адміністрації України, Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 %, що складає 19 799, 72 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто девять гривень 72 коп.), з вихідної допомоги судді у відставці, ОСОБА_4; стягнути з місцевого бюджету м.Луганська суму утриманого Територіальним управління ДСА України в Луганській області податок з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_4; стягнути с Державного бюджету України судовий збір у розмірі 198 грн.
Ухвалою судді від 10 червня 2013 року замінено неналежного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області на належного - Упарвління Державної казначейської служби України м.Луганська Луганської області.
Ухвалою суду від 02 липня 2013 року замінено відповідача Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області ДПС на її правонаступника - Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.
Позивач у судове засідання не з'явився, просила розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на таке. Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом фізичної особи вважається сума будь-яких коштів, одержаних протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, крім переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку.
Згідно з підпунктами 3.1.1 та 4.2.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування є загальний місячний оподаткований дохід, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.
Згідно з п.4.3. ст.4 Закону України від 22.05.03 № 889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб" вихідна допомога не входила в перелік доходів, які не відносяться до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Тобто Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" не встановлював пільги щодо звільнення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб такого виду виплат як вихідна допомога.
Згідно ч.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-ХП, діючого на той час, ставки, механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Також згідно Листа Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики № 04-27/25 від 25.01.2010р. «Щодо оподаткування доходів окремих категорій фізичних осіб» Державній податковій адміністрації України в якому дається роз'яснення щодо цього питання вказано, що Згідно з нормами підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889 до загального оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), до якого відповідно до норм пункту 1.1 статті 1 Закону N 889 відносяться кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Комітет вказує, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою. Вказані доходи відносяться до доходів у вигляді додаткового блага, які не виключаються із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами пункту 4.3 статті 4 Закону N 889, отже підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами пункту 7.1 статті 7 Закону N 889.
Відзначено, що нормами Закону України від 15.12.92 року N 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон N 2862), зокрема, передбачено, що суддям, які пішли у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (стаття 43). Однак, приведеними нормами Закону N 2862 не визначено конкретного податку, який не підлягає сплаті при виплаті такої вихідної допомоги (який неможливо ідентифікувати з будь-яких податком, передбаченим Законом України "Про систему оподаткування" (статті 14 та 15).
Таким чином, відсутні достатні підстави для невключення доходів суддів, які вийшли у відставку, від отримання вихідної допомоги до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
ТУ ДСА України в Луганській області діяло на підставі законів України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Бюджетного кодексу України, Конституції України.
На підставі викладеного представник відповідача ТУ ДСА України просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача УДКСУ м.Луганська Луганської області позовні вимоги не визнала та вказала, що проведення будь-яких дій з утримання податку з доходів фізичних осіб не входять де функціональних обов'язків органів казначейства.
Спірні правовідносини про порушене право виникли між Позивачем та Відповідачами - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Луганській області Державної судової адміністрації України, УДКСУ м.Луганська Луганської області та Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.
Починаючи з 1 квітня 2004 року об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб визначається відповідно до норм Закону України від 22 травня 2003 року №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.2 ст. 1 Закону «доходом фізичної особи є, зокрема, сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України так і за її межами». Підпунктом 4.2.9. пункту 4.2 ст.4 Закону визначено, що до загального оподаткованого доходу відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Пунктом 1.1 ст.1 Закону визначено, що додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Таким чином, виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги, є фінансовою допомогою, а вказаний дохід відноситься до доходів у вигляді додаткового блага, який не виключається із складу загального оподатковую чого доходу згідно з п.4.3. ст..4 Закону, а отже підлягають оподаткуванню податком доходів фізичних осіб на загальних підставах.
Отже, утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_4 є законодавчо обґрунтованим.
Казначейством було перевірено надходження коштів по платіжному дорученню №472 від 04.03.2011 року в сумі 97776, 28 грн., в тому числі податок позивача в сумі 19799, 72 грн. Вказані кошти надійшли до місцевого бюджету, в платіжному дорученні вказані рахунки місцевого бюджету. До Державного бюджету дані кошти не зараховувалися.
Представник відповідача УДКСУ м.Луганська Луганської області просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Представник відповідача Ленінської ОДПІ у м. Луганську позовні вимоги не визнала та вказала, що Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики зазначено, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою.
Представник відповідача зазначила, що об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (починаючи з 01.04.04) визначається відповідно до норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 889), згідно з п.1.2 ст. 1 якого доходом фізичної особи є, зокрема, сума будь яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з нормами п.п.4.2.9 п.4.2.ст.4 Закону № 889 до загального оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (за винятками, передбаченими п.4.3 цієї статті), до якого відповідно до норм п.1.1 ст. 1 Закону № 889 відносяться кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за ці вільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Виходячи із зазначеного, вважається, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою. Вказаний дохід відноситься до доходів у вигляді додаткового блага, який не виключається із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами п.4.3 ст. 4 Закону № 889, отже підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами п. 7.1 ст. 7 Закону № 889.
Таким чином, утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% з вихідної допомоги ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим.
На підставі вищевикладеного представник відповідача Ленінської ОДПІ у м. Луганську просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Предметом даного позову є стягнення необґрунтовано утриманого податку з нарахованої вихідної допомоги в сумі 19 799, 72 грн., однак суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Податкові правовідносини регулюються Податковим кодексом України, згідно ст. 102.5 якого, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду із позовом ОСОБА_4 не пропущено.
Згідно постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 2762-VI від 02.12.2010 року звільнено суддю Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Толстих Ольгу Вікторівну з займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганські області від 20.03.2013 року № №474 позивачеві нарахована вихідна допомога у розмірі 117 576, 00 грн. Вихідна допомога ОСОБА_4 перерахована на картрахунок 07.03.2011 у сумі 97776, 28 грн. Одночасно з перерахуванням коштів було перераховано утриманий податок з доходу фізичних осіб до Ленінської НДПІ м. Луганська 07.03.2011 у сумі 19 799, 72 грн. (а.с. 10).
Позивач звернулася із заявою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська ДПС у Луганській області про повернення з місцевого бюджету незаконно утриманих коштів в сумі 19 799, 72 грн. з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку (а.с.83). Листом від 15.04.2013 року № 10861/17-00 Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська ДПС у Луганській області позивачу було відмовлено в поверненні утриманої суми податку з доходу фізичних осіб, посилаючись на відсутність законних підстав для такого повернення (а.с.9).
При виплаті ОСОБА_4 вихідної допомоги Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області було утримано та перераховано до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 19799, 72 грн., що також підтверджено листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 20 березня 2013 року № 474.
За наслідками судового розгляду суд прийшов до висновку, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19799, 72 грн. з вихідної допомоги при виході судді Толстих Ольги Вікторівни у відставку є неправомірними з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Підпунктом "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.
Згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), а саме, сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
Відповідно до пункту 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зазначено: "Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004)".
Вирішуючи питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги судді, суд виходить з їх особливого статусу, гарантій незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання й умови відставки суддів, та застосовує норми Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" у вирішенні даного спору.
Оскільки Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області не мають жодного відношення до утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 799, 72 грн. з вихідної допомоги при виході судді Толстих Ольги Вікторівни у відставку, правові підстави для визнання їх дій неправомірними відсутні.
Позивач звернулася із заявою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська ДПС у Луганській області про повернення з місцевого бюджету незаконно утриманих коштів в сумі 19 799, 72 грн. з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку (а.с.83). Листом від 15.04.2013 року № 10861/17-00 Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська ДПС у Луганській області позивачу було відмовлено в поверненні утриманої суми податку з доходу фізичних осіб, посилаючись на відсутність законних підстав для такого повернення (а.с.9).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).
В порушення зазначених положень статті 43 Податкового кодексу України податковий орган не підготував висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Оскільки у даній справі право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з місцевого бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).
У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно із підпунктом 1 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (пункт 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845).
Згідно з пунктом 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.
Довідкою від 26 червня 2013 року № 03-18/2181 Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області повідомило, що станом на 26 червня 2013 року кошти по коду бюджетної класифікації доходів 11010100 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" по території Ленінського району м. Луганська зараховуються по реквізитах: Отримувач - УДКСУ у м. Луганську; код: 37991503; МФО: 804013; назва банку: ГУДКСУ у Луганській області; р/р 33215800700006; код БКД 11010100 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" (а.с.85).
Враховуючи положення пунктів 19 та 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та інформацію, наведену у плітжних дорученнях про перерахунок коштів до місцевого бюджету, неправомірно утриманий Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 19799, 72 грн. підлягає стягненню з місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська на користь ОСОБА_4 шляхом безспірного списання коштів з рахунку №33215800700006 УДК м.Луганська ГУДКУ МБ, код отримувача 24046582, банк отримувача ГУДКУ у Луганській області, м. Луганськ, код банку отримувача 804013 на користь ОСОБА_4.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області Державної судової адміністрації України, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, управління Державної казначейської служби України м.Луганська Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 160-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області Державної судової адміністрації України, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, управління Державної казначейської служби України м.Луганська Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 %, що складає 19 799, 72 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто девять гривень 72 коп.), з вихідної допомоги судді у відставці, ОСОБА_4.
Стягнути з місцевого бюджету Ленінського району міста Луганська суму утриманого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області податку з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_4, перерахованого платіжним дорученням №472 від 04 березня 2011 року в розмірі 19 799, 72 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто девять тисяч 72 коп.) шляхом безспірного списання з рахунку №33215800700006 УДК м.Луганська ГУДКУ МБ, код отримувача 24046582, банк отримувача ГУДКУ у Луганській області, м. Луганськ, код банку отримувача 804013 на користь ОСОБА_4.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 держмито у сумі 99 грн.00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 липня 2013 року.
Суддя С.В. Прудник