РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/4317/13-ц
08.07.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим в складі:
головуючої судді - Благодатної О.Ю.,
при секретарі - Кривозубової Т.О.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до директора Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр імені ОСОБА_2» ОСОБА_3, Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр ім. М.Горького», третя особа Первинна профспілкова організація працівників Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр імені ОСОБА_2» ВПС Працівників сфери культури та туризму про визнання незаконним та скасування наказу,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до директора Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр імені ОСОБА_2» ОСОБА_3, Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр ім. М.Горького», третя особа Первинна профспілкова організація працівників Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр імені ОСОБА_2» ВПС Працівників сфери культури та туризму про визнання незаконним та скасування наказу, мотивуючи вимоги наступним.
16.06.2005 р. позивача було прийнято на роботу до «КАРДТ ім. М.Горького» у якості інженера 1 категорії. 01.04.2013 р. в «КАРДТ ім. М.Горького» прийнято наказ №27 «Про удосконалення організації праці» відповідно до якого посаду позивача скорочено, йому запропоновано посаду слюсаря 6 розряду, що не є рівноцінною посаді інженера. Окрім того, зазначений наказ не погоджено з виборчим профспілковим органом. У зв’язку із цим позивач просив суд скасувати зазначений наказ в частині ліквідації посади інженера 1 категорії.
26.06.2013 р. позивачем збільшено позовні вимоги, а саме просив також скасувати наказ №71 від 22.06.2013 р. про розірвання договору із ОСОБА_1, поновити його на роботі на посаді інженера 1 категорії, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки наказ №27 від 01.04.2013 р. та наказ №71 від 22.06.2013 р. прийнято на підставі діючого законодавства. Позивачу було запропоновано іншу посаду в «КАРДТ ім. М.Горького», але ОСОБА_1 відмовився від неї. «КАРДТ ім. М.Горького» отримало відмову від профспілкового комітету щодо звільнення позивача, але зазначена обставина, на думку відповідача, не є підставою для його залишення на роботі.
Представник третьої особи Первинної профспілкової організації працівників Республіканської організації «КАРДТ ім. М.Горького» ВПС Працівників сфери культури та туризму ОСОБА_6 у судовому засіданні вважав, що позов заявлено законно та обґрунтовано, та що він підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 16.06.2005 р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу до «КАРДТ ім. М.Горького» у якості інженера 1 категорії (а.с.7).
Відповідно до наказу «КАРДТ ім. М.Горького» №27 від 01.04.2013 р. «Про поліпшення організації праці» у зв’язку із затвердженням Міністерством культури АР Крим нового штатного розкладу та створення в структурі «КАРДТ ім. М.Горького» інженерно-експлуатаційної служби працівників повідомлено про створення інженерно-експлуатаційної служби шляхом злиття та зміни служб та ділянок, про звільнення з роботи впродовж двох місяців, запропоновано роботу на створених робочих місцях. Відповідно до додатку до наказу 15.04.2013 р. із ним ознайомлено ОСОБА_1М.(а.с.4,5).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до п.19 Постанови пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Судовим розглядом встановлено, що в «КАРДТ імені ОСОБА_2» дійсно мали місце зміни в організації праці – скорочення численності та штату працівників. Про це свідчить штатний розклад, що затверджено 25.03.2013 року Міністром культури АР Крим ОСОБА_7 , наказ №20 від 16.03.2013 року «Про штатний розклад театру з 01.04.2013 року».
Окрім того судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано роботу в «КАРДТ імені ОСОБА_2» на іншій посаді - слюсара, від якої він відмовився. Цю обставину позивач підтвердив у судовому засіданні. Тобто додержано вимоги ст.49-2 КЗпП.
Також судом встановлено, що про зміну штатного розкладу ОСОБА_1 було попереджено 15.04.2013 року, тобто за два місяці до звільнення.
Суд не приймає посилання позивача на те, що наказ №27 від 01.04.2013 р. було прийнято з ігноруванням вимог чинного законодавства та колективного договору щодо попередньої згоди з виробничим профспілковим органом, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 23.10.2012 року прийнято в члени ППО робітників РО «КАРДТ ім. М.Горького» ВПСР СКТ, тобто на момент винесення наказу №27 від 01.04.2013 року позивач був членом профспілки(а.с.8).
Але відповідно до роз’яснень, що закріплено в п.15 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст.ст.43- і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві і членом якої є працівник.
Представником третьої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні було підтверджено, що відповідач звертався до профспілкової організації, але згоду на звільнення ОСОБА_1 їм не надано. При цьому суду не надано письмової мотивованої відмови. Також таку відмову фактично не мотивував представник профспілки у судовому засіданні.
З аналізу ст.43 КЗпП та п.п.15,16 зазначеної Постанови вбачається, що суд приймає остаточне рішення щодо правомірності звільнення працівника у випадку необґрунтованої відмови в наданні згоди профспілки на звільнення працівника.
Таким чином суд приходить до висновку, що ухвалення наказу №27 від 01.04.2013 року, що привело до звільнення ОСОБА_1, проведено з додержання вимог чинного законодавства. На даний час посада інженера 1 категорії в «КАРДТ ім. М.Горького» відсутня. Відмову профспілки у наданні згоди на звільнення суд визнає такою, що не має юридичного значення у даному випадку, оскільки вона ґрунтується на лише на особистих неприязних відносинах керівництва профспілки та відповідача.
Оскільки звільнення позивача ґрунтується саме на наказі №27 від 01.04.2013 року, суд вважає, що й наказ №71 від 22.06.2013 р. про звільнення ОСОБА_1 ухвалено законно.
Оскільки відсутні підстави для скасування вищезазначених наказів,то не підлягають задоволенню як безпідставні й похідні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера 1 категорії служби механобладнання; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відносно відшкодування моральної шкоди суд прийшов до наступного.
Згідно ст.22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскільки позивачем не доведено того, що він зазнав душевних страждань внаслідок звільнення, у позовній заяві не визначено причин відшкодування моральної шкоди та не вмотивовано її розмір, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, та ст.ст.40,49-2,232-236 КЗпП України, ст.ст.22,1167 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215,367 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до директора Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр імені ОСОБА_2» ОСОБА_3, Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр ім. М.Горького», третя особа Первинна профспілкова організація працівників Республіканської організації «Кримський академічний руський драматичний театр імені ОСОБА_2» ВПС Працівників сфери культури та туризму про визнання незаконним та скасування наказу, залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя: О. Ю. Благодатна