Справа № 1019/1322/12 Головуючий у І інстанції Опанасюк І.О.

Провадження № 22-ц/780/3952/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 12.07.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 липня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Переяславський хліб» про стягнення з поручителя боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ПАТ «Укрексімбанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що 26 липня 2007 року між АКБ «Трансбанк» і третьою особою ТОВ «Переяславський хліб» було укладено кредитний договір з послідуючими доповненнями, згідно якого банк надав товариству кредит на поповнення обігових коштів в розмірі 990000 грн. строком до 24 липня 2009 року із сплатою за користування коштами 25,5 процентів річних. Поручителем позичальника є відповідач ОСОБА_2, який за договором поруки від 26 липня 2007 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання товариством зобов'язань по кредитному договору. Зазначав, що після закінчення терміну повернення кредиту позичальник ТОВ «Переяславський хліб» кошти не повернув, станом на 12 червня 2012 року має заборгованість в сумі 2336624,39 грн., з яких тіло кредиту - 990000 грн., відсотки - 695507,10 грн., пеня - 467875,63 грн., інфляційне збільшення боргу -106278,34 грн., 3 % річних - 76963,32 грн. Посилався, що ПАТ «Укрексімбанк» набуло прав кредитора у даному зобов'язанні на підставі договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором і договором поруки від 22 червня 2009 року, згідно яких АКБ «Трансбанк» відступило, а ПАТ «Укрексімбанк» набуло право вимоги за вказаними кредитним договором і договорами поруки. У зв'язку з наведеним, просив стягнути із відповідача як поручителя на користь банку борг за кредитом станом на 12 червня 2012 року в розмірі 2336624,39 грн. та судові витрати.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ПАТ «Укрексімбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, в тому числі відповідач ОСОБА_2, який подав письмові заперечення, однак в судове засідання не з'явився, його неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2007 року між АКБ «Трансбанк» і ТОВ «Переяславський хліб» було укладено кредитний договір з послідуючими доповненнями, на підставі якого товариство отримало в банку для поповнення обігових коштів кредит в розмірі 990000 грн. строком до 24 липня 2009 року із сплатою за користування коштами 26,5 % річних (а.с.7-12). Поручителем ТОВ «Переяславський хліб» є відповідач ОСОБА_2, який за договором поруки від 26 липня 2007 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с.13-14).

Встановлено, що позичальник ТОВ «Переяславський хліб» не виконав обов'язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, в результаті чого після закінчення строку надання кредиту станом на 12 червня 2012 року має борг в розмірі 2336624,39 грн., з яких тіло кредиту - 990000 грн., відсотки - 695507,10 грн., пеня - 467875,63 грн., інфляційне збільшення боргу -106278,34 грн., 3 % річних - 76963,32 грн., що стверджується розрахунокм боргу та витягом із особового рахунку позичальника (а.с.97-104).

Також, судом встановлено, що відповідно до постанови Національного Банку України № 279 від 8 травня 2009 року щодо переведення кредитної заборгованості між АКБ «Трансбанк» і ПАТ «Укрексімбанк» 22 червня 2009 року укладено договори відступлення права вимоги за кредитним договором і договором поруки, за умовами яких АКБ «Трансбанк» відступив ПАТ «Укрексімбанк» набув право вимоги за вказаними вище кредитним договром і договором поруки (а.с.16-17). Згідно п.1.2 договору про відступлення за договором поруки позивач набув права вимоги по зобо'язаннях за кредитним договором, а згідно п.2.1 передав усі необхідні документи, що підтверджують права нового кредитора і обов'язок боржника, а також направив позичальнику і поручителю повідомлення від 30 червня 2009 року про відступлення права вимоги, зазначивши про необхідність виконання всіх зобов'язань по кредиту на користь ПАТ «Укрексімбанк» (а.с.33).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення із поручителя ОСОБА_2 боргу за кредитним договором з огляду на припинення договору поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України. При цьому суд виходив із того, що новий кредитор ПАТ «Укрексімбанк» не пред'явив позов до суду протягом шести місяців після направлення 11 вересня 2009 року і 31 травня 2010 року поручителю ОСОБА_2 вимоги про сплату боргу.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, допустивши порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умовами укладеного між АКБ «Трансбанк» і ТОВ «Переяславський хліб» кредитного договору строк остаточного повернення кредиту визначений сторонами 24 липня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що новий кредитор ПАТ «Укрексімбанк» пред'явив ОСОБА_2 вимогу про повернення боргу за кредитним договором 11 вересня 2009 року, яку останній отримав 16 вересня 2009 року (а.с.44-46). Тобто вимога до поручителя пред'явлена у встановлений законом шестимісячний строк, а отже порука не припинилася, як помилково вважав суд.

Аналогічний висновок зробив суд касаційної інстанції в ухвалі від 3 квітня 2013 року, скасовуючи попередні рішення у справі, проте суд першої інстанції при новому розгляді всупереч вимогам ч.4 ст.338 ЦПК України залишив поза увагою зміст ухвали суду касаційної інстанції

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції в обгрунтування рішення на роз'яснення, викладені у абз.3 п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Дане роз'яснення має оцінюватися у контексті всього змісту п.24 наведеної постанови і стосується випадків реалізації кредитором свого права на дострокове повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання. За змістом наведених вище роз'яснень Пленуму ВССУ у випадку зміни банком строку виконання зобов'язання та пред'явлення вимоги до поручителя про дострокове повернення кредиту, банк може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, вказаного у такій вимозі. Саме про це йдеться у роз'ясненні.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з таких міркувань.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитром за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене догвоором поруки.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 31 травня 2011 року у зв'язку із невиконням позичальником ТОВ «Переяславський хліб» умов кредитного договору від 26 липня 2007 року і наявністю заборгованості, стягнуто на користь ПАТ «Укрексімбанку» як нового кредитора борг за кредитним договором солідарно із позичальника ТОВ «Переяславський хліб» і поручителя ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод» в розмірі 1544414,03 грн., з яких тіло кредиту 990000 грн., решта відсотки і пеня.

З огляду на те, що ОСОБА_2 згідно договору поруки від 26 липня 2007 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання ТОВ «Переяславський хліб» зобов'язань за кредитним договором, порука не припинилася і борг не повернутий, то суд стягує із ОСОБА_2 на користь банку борг за кредитним договором у розмірі 2336624,39 грн., що стверджується розрахунком боргу, який відповідачем не спростований.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволити.

Рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» борг за кредитним договором в розмірі 2336624 гривень 39 коп. та судові витрати в сумі 4939 гривень 50 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________