ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 року Справа № 912/404/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.,

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників

від позивача: Бардиш Є.М. представник, довіреність №613-МР/з від 14.05.13;

від відповідача: Галковська О.І. представник, довіреність бн від 08.07.13;

прокурор та представник третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.13р. у справі № 912/404/13-г

за позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", м.Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, м.Кіровоград

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.05.13р. у справі № 912/404/13-г (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди землі від 12.03.2007 р. №450, укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", зареєстрований у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2007 р. за №15. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" повернути земельну ділянку площею 1347,37 кв.м., яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Кіровограді (біля Ковалівського парку) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом її звільнення.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.13р. у справі №912/404/13-г, в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає рішення суду необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, зазначає, що постанова господарського суду Кіровоградської області від 19.12.06р. якою зобов'язано Кіровоградську міську раду укласти договір оренди земельної ділянки з ПП "Созидатель-1", набрала законної сили, сторонами не оскаржувалась та виконана Кіровоградською міською радою шляхом укладення договору оренди. 09.07.09р. Кіровоградською міською радою прийнято рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передано земельну ділянку в оренду відповідачу, та припинено спірний договір оренди шляхом розірвання. На виконання цього рішення позивач жодної дії не вчинив. З березня 2007 року по березень 2013р. відповідач користувався земельною ділянкою, сплачував орендну плату. Таким чином Кіровоградською міською радою було схвалено та прийнято до виконання спірний договір. Також скаржник посилається на те, що строк позовної давності за вимогою прокурора сплив 16.02.12р.

Прокурор м.Кіровограда у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 09.07.2013 року.

Прокурор та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Приймаючи до уваги, що неявка прокурора та представник третьої особи не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для перегляду справи, справа переглядалася без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. по справі №9/282, 12.03.2007 р. між Кіровоградською міською радою - Орендодавець та приватним підприємством "Созидатель-1", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" - Орендар укладено договір оренди землі №450, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться по вул. Фрунзе (біля Ковалівського парку) в місті Кіровограді.

Розділом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1345,37 кв.м, в тому числі по угіддях 1345,37 кв.м землі трьох і більше поверхової житлової забудови.

Відповідно до розділу 3 договору, договір укладено строком на десять років, починаючи з дати прийняття рішення господарського суду Кіровоградської області.

Зазначений договір підписано сторонами, скріплено печатками та зареєстровано у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів, про що у державному реєстрі вчинено запис №15 від 13 березня 2007 р.

Згідно з актом приймання-передачі між сторонами здійснено фактичну передачу земельної ділянки Орендарю. Доказів знаходження на вказаній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна відповідачем не надано.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як визначено ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.

Частина 1 статті 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Отже, визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом укладення договору оренди. Наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду є необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки.

Спірний договір оренди землі укладено за відсутності рішення Кіровоградської міської ради, однак, на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи постановою господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі №9/282 було зобов'язано Кіровоградську міську раду укласти з приватним підприємством "Созидатель-1" договір оренди земельної ділянки площею 1345,37 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Фрунзе (біля Ковалівського парку), строком на 10 років для розміщення багатоповерхового житлового будинку згідно проекту землеустрою та висновку державної землевпорядної експертизи від 14.07.2006 року № 2116.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р. постанову господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2006 р. у справі №9/282 скасовано, провадження у справі закрито.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Спірний договір укладено на виконання постанови суду, яка скасована в апеляційному порядку, рішення Кіровоградської міської ради про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки під час укладення договору не приймалось,

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду щодо того, що договір оренди землі від 12.03.2007 р. №450 не відповідає законодавству, зокрема приписам ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

Судова колегія також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що трирічний строк звернення до суду з позовом у даній справі не сплинув і підстави для застосування наслідків згідно статті 267 Цивільного кодексу України відсутні, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок.

Предметом поданого позову є визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності. Підставою поданого позову є невідповідність договору вимогам законодавства внаслідок укладення договору за відсутності рішення орендодавця про надання земельної ділянки в оренду та внаслідок скасування судового рішення, на підставі якого такий договір було укладено. При цьому, ухвала суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду від 19.12.2006 р., винесена 17.02.2011 р., тоді як позов подано до суду 07.03.2013 р., отже трирічний строк звернення до суду з позовом не сплинув і підстави для застосування наслідків згідно статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки договір оренди землі від 12.03.2007 №450, що укладений між позивачем та відповідачем, є недійсним, то у відповідача наявний обов'язок повернути земельну ділянку площею 1345,37 кв.м, яка знаходиться по вул. Фрунзе у м. Кіровограді (біля Ковалівського парку) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом її звільнення.

За таких обставин, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог прокурора обґрунтованим.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що з боку Кіровоградської міської ради є волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду та схвалено договір оренди, оскільки приймались орендні платежі і 09.07.2009 р. прийнято рішення про надання земельної ділянки в оренду, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності є наявність рішення органу місцевого самоврядування. Сплата орендних платежів не впливає на законність договору оренди землі. Кіровоградська міська рада рішення №2240 про передачу відповідачеві в оренду земельної прийняла 09.07.2009 р., пунктом 15 якого вирішила припинити шляхом розірвання договір оренди землі, що укладений на підставі рішення суду 19.12.2006 р. Пунктом 16 рішення рада передала приватному підприємству "Созидатель-1" в оренду земельну ділянку, що є об'єктом оренди спірного договору, та пунктом 29 встановила шестимісячний строк для укладення договору оренди землі, зазначивши при цьому, що у разі неукладення договорів в зазначений термін, рішення втрачає силу.

В рішенні Кіровоградської міської ради від 09.07.2009 р. №2240 зазначено, що ним припинено спірний договір та надано відповідачеві в оренду земельна ділянка. Тобто, вказане рішення є підставою для укладення іншого договору оренди землі.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Однак, рішення Кіровоградської міської ради від 09.07.2009р. №2240 не виконано. Договір про розірвання спірного договору та договір про оренду земельної ділянки між сторонами не укладались. Виходячи з пункту 29 рішення, який містить умову про втрату чинності рішенням у разі неукладення договорів оренди землі в шестимісячний строк, слід дійти висновку, що рішення ради від 09.07.2009 р. №2240 втратило чинність.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційній скарзі, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного рішення, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.13р. у справі № 912/404/13-г - залишити без змін.

(постанову виготовлено в повному обсязі 15.07.13р.)

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв