У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.
суддівГлиняного В.П., Бовтрук В.М.
за участю прокурораГорбаня В.В.
захисникаОСОБА_5
представника цивільного позивачаОСОБА_6
засудженогоОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить особисто засудженому, з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки;
Згідно з вироком, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді директора з розвитку ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД», будучи особою, яка несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємствами своїми навмисними діями, та отримавши на відповідальне зберігання та використання печатку даного підприємства, на підставі довіреності № 511468 від 02 вересня 2008 року отримав офісні меблі на суму 48 200 грн. відповідно до договору укладеного з ТОВ «Арт-Ламі» від 19 серпня 2008 року, які на початку вересня 2008 року встановив у своїй квартирі АДРЕСА_1, які останній привласнив собі, чим скоїв протиправне безоплатне вилучення чужого майна, що перебувало у його правомірному володінні.
Крім того, наказом № 61-ВР від 01 грудня 2008 року, виданого генеральним директором ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД», ОСОБА_7 для виконання ним службових обов'язків було ввірено та передано автомобіль «SKODA OKTAVIA TOUR», д.н.з. НОМЕР_2 балансовою вартістю 85 136, 47 грн., який ОСОБА_7 привласнив, вчинивши тим самим протиправне безоплатне вилучення чужого майна, що перебувало у його правомірному володінні.
Крім того, 04 листопада 2008 року ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем директора з розвитку ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД», перебуваючи в м. Києві по вул. Василенка, 2 в офісі приватного підприємця ОСОБА_8 заволодів грошовими коштами ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД» в сумі 20 100 грн. і там же 09 серпня 2008 року в сумі 10 200 грн., а всього незаконно обернув на свою користь 30 300 грн.
Крім того, ОСОБА_7 в період часу з початку листопада до кінця грудня 2008 року, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 отримав від менеджера ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД» грошові кошти на загальну суму 156 862 грн., виручені за продукцію поставлену ТОВ ПП ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, начебто для подальшої передачі до головного офісу ТОВ в м. Дубно, однак, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_7, вказані грошові кошти залишив собі, тим самим заволодівши ними шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД» № 68-к від 25 грудня 2008 року, ОСОБА_7 був зобов'язаний передати товариству товарно-матеріальні цінності, а саме автомобіль «SKODA OKTAVIA TOUR» та кошти отримані за реалізовану продукцію від покупців, про те виконати зазначений наказ відмовився.
Таким чином, ОСОБА_7, умисно, незаконно привласнив та заволодів майном ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД» на суму 320 498, 47 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
В апеляції та доповненнях до неї ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в матеріалах кримінальної справи відсутні докази його вини у вчиненні інкримінованого йому злочині. Відсутність умислу в його діях, на думку ОСОБА_7, є очевидною, оскільки він не мав на меті привласнити грошові кошти і автомобіль та не привласнював їх, а що стосується меблів, то вони були встановлені в офісі для використання їх під час виконання ним службових обов'язків, про, що зазначалося в договорі. Проте суд першої інстанції, порушуючи вимоги кримінально-процесуального законодавства, щодо повноти, об'єктивності і всебічності розгляду справи, не надав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за відсутності в підтвердження цього будь яких даних.
Зокрема це стосується твердження суду першої інстанції з приводу того, що він був ознайомлений зі своїми посадовими обов'язками, а також те, що в його користуванні перебував автомобіль «SKODA OKTAVIA TOUR», д.н.з. НОМЕР_2
Також, апелянтом зазначає, що висновки суду з приводу привласнення ним меблів, які належали ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД», не відповідають фактичним обставинам справи, так як дані меблі виготовлялися для встановлення їх саме у квартирі АДРЕСА_1 яка використовувалась для створення представництва вище вказаного товариства.
До того ж, як стверджує апелянт, в матеріалах справи відсутні і докази в підтвердження того, що ним були отримані та привласненні грошові кошти.
Крім того, засуджений посилається на те, що суд не оцінив належним чином покази свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які свідчили на його користь, а також безпідставно прийняв до уваги покази свідка ОСОБА_15, яка не мала ніякого відношення до передачі і встановлення меблів.
За таких обставин, на думку засудженого, висновки суду про доведеність його вини за ч. 5 ст. 191 КК України, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінальної справи.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого в наслідок м'якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання і постановити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з використанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки та конфіскацією майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, а також заперечував проти задоволення апеляції прокурора, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7, який виступив в підтримку апеляції свого підзахисного та просив задовольнити її і заперечував проти задоволення апеляції прокурора, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і заперечував проти задоволення апеляції засудженого, представника цивільного позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляції засудженого і залишила на розсуд суду апеляцію прокурора, провівши часткове судове слідство в межах дослідження даних, які характеризують особу засудженого і судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте відповідно до розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Висновки суду з приводу доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованими та повністю підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме:
- показаннями свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25;
- висновком експертизи від 16.05.2009 року № 197;
- ксерокопією з зошиту ПП ОСОБА_8 про отримання підсудним особисто та менеджером ОСОБА_21 грошових коштів;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_16 та ОСОБА_7 від 18.05.2009 року;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 від 18.05.2009 року;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 21.05.2009 року;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_26 та ОСОБА_7 від 07.04.2009 року;
- протоколом очної ставки між ОСОБА_22 та ОСОБА_7 від 07.04.2009 року;
- протоколом обшуку від 01.04.2009 року в АДРЕСА_1
- наказом № 61-ВР від 01.12.2008 року про закріплення за ОСОБА_7 автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2;
- наказом № 68-к про передачу ОСОБА_7 товарно-матеріальних цінностей, коштів, отриманих від реалізації продуктів товариства та автомобіль «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2;
- актами звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Компанія»Зевс ЛТД» та приватними підприємцями: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11;
- розпискою приватного підприємця ОСОБА_8 про отримання ОСОБА_7 виручки за продукцію, поставлену ТОВ «Компанія»Зевс ЛТД»;
- висновком почеркознавчої експертизи № 197 від 15.05.2009 року;
Дані докази по справі судом першої інстанції будо досліджено і оцінено належним чином та обґрунтовано визнано достатніми, належними і допустимими.
За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи засудженого з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази його вини.
Що стосується доводів ОСОБА_7 з приводу того, що ним не привласнювалися ніякі меблів, а лише, відповідно до договору, використовувалися в службових цілях, то вони спростовуються матеріалами кримінальної справи. Так, відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Арт-Ламі» та ТОВ «Компанія»Зевс ЛТД» від 10 серпня 2008 року, останнім було зроблено заказ на виготовлення меблів на загальну суму 48 200 грн., які мали бути встановлені в квартирі АДРЕСА_1, яка використовувалася як офісне приміщення ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД». Акт здачі-приймання меблів підписаний засудженим. Дані меблі були встановлені для використання ОСОБА_7 під час виконання ним своїх службових обов'язків. Однак після того, як ОСОБА_7 перестав виконувати свої обов'язки директора з розвитку та закрив офіс в м. Києві, ввірені йому меблі він не повернув. Їх у нього було вилучено відповідно до постанови слідчого від 01 квітня 2009 року.
Факт заволодіння засудженим грошовими коштами ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД» підтверджується показами свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_23
Показами даних свідків підтверджується і те, що ОСОБА_7 користувався автомобілем «Шкода Октавія тур», д.н.з. НОМЕР_3. Крім того, те що засудженому був ввірений вище вказаний автомобіль підтверджується і наказом № 61-ВР від 01.12.2008 року про закріплення за ОСОБА_7 автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2, а також наказом № 68-к про передачу ОСОБА_7 товарно-матеріальних цінностей, коштів, отриманих від реалізації продуктів товариства та автомобіль «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2;
Зауваження засудженого з приводу того, що вище вказаного автомобіля взагалі не було, є безпідставними, оскільки 25 листопада 2008 року між ПП «Західекспотранс» та ТОВ «Компанія» Зевс ЛТД», був укладений договір оренди саме цього автомобіля.
Посилання ОСОБА_7 з приводу того, що він не був ознайомлений зі своїми посадовими обов'язками, також не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінальної справи.
Що стосується показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_28 та ОСОБА_15, яким на думку апелянта суд першої інстанції, надав неналежну оцінку, є безпідставними.
Так, матеріалами кримінальної справи встановлено, що судом було досліджено покази даних свідків у відповідності з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року та оцінено їх в сукупності з іншими доказами по справі.
Таким чином, висновки суду з приводу того, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованими.
За таких обставин, доводи апелянта з приводу незаконності рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді, а відтак колегія суддів залишає її без задоволення.
Також, не погоджується колегія суддів і з доводами апеляції прокурора з приводу незаконності і необґрунтованості вироку суду в частині призначеного засудженому покарання, оскільки суд при визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_7 дотримався вимог ст. 65 КПК України та врахував всі передбачені даною нормою закону обставини, в тому числі і ті на які послався прокурор.
Так, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що вчинене засудженим діяння відноситься до особливо тяжких злочинів, особу засудженого, який вину у вчиненому злочині не визнав, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання повністю відповідає особі засудженого та характеру вчиненого ним злочину і є достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому залишає апеляцію прокурора без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України 1960 року та п.п. 11,13, 15 Розділу ХI«Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_7, - без задоволення.
С у д д і :
Присяжнюк О.Б. ГлинянийВ.П. Бовтрук В.М.
/