Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року Справа №2а-366/12/2770

11 год. 20 хв.

місто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Самойлова М.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Широкова Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сімферопольського зонального відділу Військової служби правопорядку про часткове визнання неправомірним та скасування наказу, повернення стягнутих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Сімферопольського зонального відділу Військової служби правопорядку (правонаступник військової частини А1904) про визнання неправомірним та скасування пункту 1 наказу командира військової частини А1904 від 30 травня 2011 року №129 про результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку та покарання винних, повернення стягнутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протиправними діями відповідача було порушено права та законні інтереси позивача, безпідставно стягнуто кошти.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у запереченнях проти позову.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що командиром військової частини А1904 винесено наказ від 30 травня 2011 року № 129 про результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку та покарання винних.

Відповідно до пункту 1 вказаного наказу начальника Севастопольського зонального відділу військової служби правопорядку полковника ОСОБА_1, як військову службову особу, якій було надане право розпоряджатись рахунками та підписувати з правом першого підпису розрахункові документи в період, що підлягав ревізії, та який своїми розпорядженнями порушив встановлений порядок обліку, зберігання, використання військового майна, а саме вимоги частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підпункту 22 пункту 2, пунктів 3, 5, 19, 23 "Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", пунктів 1.18, 1.19, 1.24, 3.1.8 "Положення з бухгалтерського обліку Збройних Сил України", пункту 2.14 та статті 4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", пункту 1.2, 1.5, 6.7 "Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ", частини 3 наказу Держстандарту України від 30 грудня 1997 року № 822 "Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97", притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі тримісячного грошового забезпечення.

Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 11 Положення командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.

Пунктом 17 Положення передбачено, що командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Встановлено, що на адресу Кримського територіального управління Військової служби правопорядку 26 травня 2011 року надійшла доповідь начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку про отримання 26 травня 2011 року підпорядкованим ним відділом вимог Контрольно-ревізійного управління в місті Севастополі про усунення порушень, вказаних у акті від 26 квітня 2011 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку за період з 01 грудня 2008 року по 01 січня 2011 року, що і стало підставою для винесення оскаржуваного наказу.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в місті Севастополі про скасування акту ревізії та пунктів вимог про усунення порушень, адміністративний позов задоволено частково, скасовано пункт 2 та пункт 6 вимог про усунення порушень, які виявлені ревізією Контрольно-ревізійного управління в місті Севастополі від 19 травня 2011 року № 27-08-14-14/1545. Постанова набрала законної сили 03 червня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, у судовому порядку скасовано вимоги про усунення порушень, які виявлені ревізією Контрольно-ревізійного управління в місті Севастополі від 19 травня 2011 року № 27-08-14-14/1545, на підставі якої винесено оскаржуваний наказ.

Таким чином, оскільки рішенням суду скасовано пункт 2 та пункт 6 вимог про усунення порушень, які виявлені ревізією Контрольно-ревізійного управління в місті Севастополі від 19 травня 2011 року № 27-08-14-14/1545, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування пункту 1 наказу командира військової частини А1904 від 30 травня 2011 року № 129 про результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про повернення стягнутих коштів, слід зазначити наступне.

Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України: права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

У разі виконання оскаржуваного наказу та утримання з позивача грошових коштів, скасування цього наказу є підставою для повернення утриманих коштів позивачу.

Разом з цим, скасування оскаржуваного рішення означає втрату ним чинності з моменту набрання законної сили цим судовим рішенням.

За таких обставин на час розгляду даної справи відсутні підстави для стягнення, утриманих з позивача коштів та для задоволення позовних вимог у цій частині.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини А 1904 від 30 травня 2011 року № 129 Про результати проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку та покарання винних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис)О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

08 липня 2013 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко