Справа № 0504/5383/2012
Провадження № 2/254/108/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
ЗАОЧНЕ
29 березня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Сибірцева В.П.,
при секретарі: Перевертайло І.В.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, про вселення та визнання такою, що втратила право користування житловим приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2012 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, про вселення та визнання такою, що втратила право користування житловим приміщення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є йому рідними братом і сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_7, після його смерті відкрилася спадкове майно, що полягає в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 У шестимісячний строк після смерті ОСОБА_7 в Дев'яту донецьку державну нотаріальну контору з відповідними заявами звернулися діти спадкодавця, а саме: позивач ОСОБА_1, подав заяву про прийняття спадщини, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали заяву про відмову від прийняття спадщини на користь брата ОСОБА_3, такими особами що прийняли спадщину є позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3, який проживав разом з батьком і був зареєстрований в спадковому будинку. Отже, частка позивача у спадковому майні становить - 1/5 частини, а відповідача ОСОБА_3 - 4/5 частини.
Оскільки позивачем спадкову частину в спірному будинку не визнавали відповідачі, позивач в судовому порядку її встановив.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2012 року за позивачем було визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач зазначив, що до цього часу не має можливості користуватися своєю власністю, та зареєструвати її в КП «БТІ м. Донецька», оскільки відповідачі навмисне чинять перешкоди в цьому, а саме: не пускають його в будинок, а також не дають доступ техніку КП «БТІ м. Донецька» для виконання замовлення про проведення технічної інвентаризації зазначеного будинку.
Позивач, неодноразово просив відповідачів добровільно вирішити питання про його вселення в будинок і виділі йому будь-яку кімнату з п'яти наявних для проживання, так як іншої житлової площі він не має.
Отримавши чергову відмову, позивач 07.05.2012 року вимушений був звернувся за допомогою в Будьоннівський РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. На свою заяву позивач отримав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та йому рекомендовано звернутися в суд для вирішення цивільно-правового конфлікту між ним та відповідачами.
18.07.2012 року позивач оформив замовлення в КП «БТІ м. Донецька» про проведення технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 для подальшої реєстрації в БТІ своєї власності 1/5 частини будинку.
Послуги техніка були оплачені, та 25.07.2012 року позивач разом з техніком КП «БТІ р. Донецька» прибули до будинку для проведення технічної інвентаризації будинку, але відповідачка ОСОБА_4 не пустила їх, ображала, в результаті чого позивачу довелося викликати міліцію. У Будьоннівському РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, куди були доставлені позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_4, вони дали письмові пояснення з приводу конфлікту.
Позивач вважає, що дії відповідачів, які навмисне чинять йому перешкоди в користуванні своєї власності, а також створюють перешкоди в проведенні технічної інвентаризації будинку, є незаконними і тому повинні бути усунені в судовому порядку.
Крім того, позивач вважає, що проживання у спадковому будинку відповідачки ОСОБА_4 незаконно, оскільки згоду на проживання в будинку давав їй власник будинку ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, від своєї частки у спадковому будинку вона відмовилася і фактично власниками будинку є позивач і його брат ОСОБА_3
Проживання в будинку ОСОБА_4 є незаконним, оскільки позивач, як новий співвласник спірного будинку, не дає згоду на її проживання в будинку.
Право власності ОСОБА_7 припинено у зв'язку з його смертю. Інших будь-яких договірних правовідносин у ОСОБА_4 з попереднім власником, що надають підстави для обмеження його прав, як нового співвласника будинку, не існує, як не існує і не передбачених законом підстав.
Добровільно виселятися ОСОБА_4 з будинку не бажає, а спільне проживання з нею, позивач вважає неможливим.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні власністю за адресою АДРЕСА_1 і дати доступ техніку КП «БТІ р. Донецька» для проведення технічної інвентаризації будинку, надати йому ключі від будинку; вселити його в будинок АДРЕСА_1; виселити відповідачку ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 та судові витрати покласти на відповідачів.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності заявлені позовні вимоги підтримали, в обґрунтування яких надали пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві, не заперечували розглянути справу у заочному порядку.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином через оголошення у пресі, причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за можливе заочно розглянути справу за відсутності відповідачів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який батьком позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадкове майно, що полягає в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 07.11.2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частини спадкового майна та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 було відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 07.07.2011 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частини спадкового майна скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/5 частини спадкового майна задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними побудовами, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
На земельній ділянці 378 кв.м розташований: житловий будинок шлаково-наливний, житловою площею 48 кв.м та надвірні побудови: літня кухня, сарай.
Виключено з мотивувальної частини рішення правовий висновок щодо самовільного захисту земельної ділянки площею 913 кв.м
Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином позивач ОСОБА_1 є власником в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними побудовами, після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначеним законом, при незаконному позбавлені права користування жилим приміщенням та обставина, що не був укладений договір найму по спірній квартирі, не може бути підставою для відмови у відновленні порушеного права. Тому як, договір найму є укладеним з моменту заселення (на підставі ордеру) наймача у надане приміщення, бо саме це породжує у нього і наймодавця права і обов'язки щодо житла.
Згідно до ст.150 ЖК України та ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності квартиру (будинок) користуються нею для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до Закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згода власника не вимагається. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у ч.2 ст.64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст.64, ст.65, ст.106 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До члені сім'ї наймача належать особи. Які постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням. Член сім'ї наймача в разі смерті наймача вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Вимоги позивача щодо виселення відповідачки ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів про постійне та незаконне проживання відповідачки у спірному будинку.
Як роз'яснено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спір про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, необхідно з'ясувати чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набув право користування житловою площею спірного будинку, оскільки вселився туди як член сім'ї наймача, проживав та був зареєстрований разом з відповідачами. Між сторонами склалися неприязні стосунки, що стали причиною неможливості їх спільного проживання на одній житловій площі.
Таким чином, позивач не втратив право користування жилим приміщенням у спірному будинку, що підтверджено рішенням суду, тобто незаконно позбавлений права користування жилим приміщенням, оскільки не має можливості повернутися та продовжити проживання.
За таких обставин, порушене право позивача на користування жилим приміщенням підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди в користуванні позивачем власністю, а саме: будинком АДРЕСА_1, та надання доступу позивачу та техніку для проведення технічної інвентаризації будинку.
Вимоги позивача щодо передачі йому відповідачами ключів від будинку задоволенню не підлягають.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача судові витрати у розмірі 107,30 гривень.
На підставі ст.ст. 150, 156 Житлового Кодексу України, ст.ст. 383, 405 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, про вселення та визнання такою, що втратила право користування житловим приміщення - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 власністю розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та надати доступ ОСОБА_1 та техніку для проведення технічної інвентаризації будинку.
Стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський суд м. Донецька шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: