Кримінальне судочинство Справа №1-127-07
категорія - злочини проти життя та здоров'я особи - 03
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Любомль 06 листопада 2007 року
Любомльський районний суд Волинської області під головуванням : судді Мосієвича І.В., за участю секретаря Кузьміної Т.О., прокурора Крисюка B.C., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, середньої освіти, одруженого непрацюючого, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162, ч.1 ст.122 КК України,
встановив: ОСОБА_3, 20 липня 2007 року біля 23 години 30 хвилин, в с.Полапи Любомльського району Волинської області, з метою пошкодження чужого майна прийшов на подвір"я свого сусіда ОСОБА_1. Знаючи місцезнаходження ключа від гаража, взяв його та відкрив двері приміщення всупереч волі ОСОБА_1, і незаконно проник в середину гаража, який є володінням потерпілого.
Після цього будучи виявленим господарем гаража, ОСОБА_3 під час сварки яка вникла між останніми на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_1 один удар ногою по правій руці, та один удар по обличчю, встромивши останньому пальці в праве око, спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 5-ї пястної кістки правої кисті та саден ран обличчя справа з контузією правого ока важкого ступеню, які згідно з висновком експерта № 975 від 07 вересня 2007 року відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров"я.
В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому органами
досудового слідства злочинах визнав частково, тільки фактично щодо незаконного
проникнення до гаража потерпілого, при цьому показав, що дійсно пізно ввечері 20 липня
2007 року в с Полапи Любомльського району, зайшовши на подвір"я свого сусіда
ОСОБА_1 без дозволу останнього, незаконно проник в гараж, з метою зробити якусь
шкоду майну потерпілого, оскільки вже на протязі останніх років між ним, його
дружиною та сім"єю ОСОБА_1 склались особисті неприязні відносини. Згодом
перебуваючи в гаражі він був виявлений господарем, і між ними виникла сварка, під час
якої ОСОБА_1 наніс підсудному удар рукою по обличчю, а він у відповідь ногою, але в яку
Код суду - 0312 1 інстанція
конкретно ділянку тіла потерпілого сказати не може. Вийшовши з гаража, на подвір"я вони з ОСОБА_1 впали на землю, після чого потерпілий наносив удари по його тілу, а коли до потерпілого приєдналася його дружина, він вирвався і побачив поруч свою дружину яка тримала мотику в руках і намагалась ударити ОСОБА_1, однак цього не зробила, після чого усі вони розійшлися по домівках.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним, його винуватість у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.162 та ч. 1 ст. 122 КК України повністю доведена, зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що дійсно 20 липня 2007 року біля 23 годині 30 хвилин він вийшов з будинку на вилицю накрити зерно, яке знаходилось просто неба. Проходячи повз гараж побачив, що на дверях відсутній замок. Відчинивши двері гаража, та присвітивши ліхтариком він побачив свого сусіда ОСОБА_3, і на питання, що він тут робить, останній йому нічого не відповів. Після того як він роз"яснив підсудному про можливе покарання за його вчинок, підсудний наніс йому удар ногою по правій руці в якій знаходився ліхтарик, що спричинило різку біль у правій кисті руки. При цьому ОСОБА_3 сказав ОСОБА_1, що він багато бачить і миттєво кинувся на потерпілого встромивши останньому пальці в праве око. Коли вони впали на землю то наносили один одному удари по тілу.
Через невеликий проміжок часу до них повиходили їх дружини, після чого ОСОБА_3 з розгону наніс йому ще один удар ногою в груди, завдавши фізичного болю.
На другий день відчуваючи недомагання, потерпілий змушений був звернутися за медичною допомогою в Любомльську ЦРЛ, де після обстеження виявилось, що у нього перелом кістки кисті правої руки та контузія ока.
Повідомленням Любомльської ЦРЛ № 28 від 21.07.2007 року стверджено, що громадянин ОСОБА_1 звертався в Любомльську ЦРЛ за медичною допомогою, і йому було встановлено первинний діагноз - перелом п'ястної кістки руки і контузію правого ока, та зазначено, що потерпілого побив ОСОБА_3 (а.с.5).
Висновком експерта № 975 від 07.09.2007 року стверджено, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому п'ястної кістки правої кисті руки, саднених ран обличчя справа з контузією правого ока важкого ступеня, які крім саднених ран обличчя потерпілого, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня за ознакою тривалості розладу здоров"я, що об"єктивно підтверджує покази потерпілого щодо нанесення йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень 20 липня 2007 року, а також їх характер та локалізацію (а.с.25-26).
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 10.09.2007 року та фото таблиць до останнього вбачається, об"єктивність показів потерпілого ОСОБА_1 щодо місця та способу вчинення злочину відносно нього ОСОБА_3 (а.с.43-46).
Протоколом очної ставки між підсудним та потерпілим від 10.09.2007 року стверджено, достовірність та послідовність показів потерпілого ОСОБА_1 щодо обставин справи та нанесення йому підсудним тілесних ушкоджень (а.с.51-52).
Беручи до уваги дослідженні вищенаведені в судовому засіданні докази, суд не бере до уваги покази підсудного в частині щодо обставин нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень, і ставиться до них критично, та розцінює їх як намагання підсудного уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин проти життя та здоров"я особи.
Таким чином, сукупністю досліджених в судовому засіданні цих та інших доказів повністю доведено винуватість ОСОБА_3 у заподіянні потерпілому ОСОБА_1 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло
за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілому, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, крім того в умисному незаконному проникненні до гаража (володіння) ОСОБА_1, чим було порушено недоторканість житла громадян, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.162 КК України.
Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, особу підсудного який посередньо характеризується по місцю проживання, обставини які пом"якшують та обтяжують покарання.
Обставин які б пом"якшували або обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.
При цьому враховуючи, молодий вік підсудного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах законів, за яким він притягується до кримінальної відповідальності без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення за ним нагляду з обов"язковим залученням його до праці, у виді обмеження волі за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України шляхом застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим, тобто досягнення мети передбаченої вимогами ст.50 КК України та покарання необхідного й достатнього для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до вимог ст.65 КК України.
Беручи до уваги вищенаведене, суд також враховує, ті обставини, що підсудним вчинено два умисні злочини, один з яких середньої тяжкості, вчинений проти життя та здоров"я особи, внаслідок чого потерпілий являючись інвалідом 3-ї групи, отримав перелом кістки кисті правої руки та частково втратив зір на праве око з одиниці до 0, 6 відсотка, особисте ставлення підсудного до скоєного, а тому зазначені обставини не дають підстав щодо звільнення останнього від відбування основного покарання з випробовуванням, тобто застосування статті 75 КК України, і з врахуванням вищезазначених обставин також застосування ст.69 КК України.
Відповідно до ст.1206 ЦК України, ст.93-1 КПК України підлягає до задоволення позов Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні до підсудного про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Згідно зі ст.1166 ЦК України підлягає до часткового задоволення цивільний позов потерпілого про відшкодування власних витрат на лікування та шкоди від злочину з урахуванням достовірно підтверджених документів та відповідних доказів зв"язаних з зазначеним позовом, а саме: витрат на проїзд 69, 60 грн. та придбання медикаментів 161, 03 грн. всього на загальну суму 230 гривень 63 копійки.
Згідно зі ст.1167 ЦК України підлягає задоволенню цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди, оскільки судом враховується сам факт заподіяння тілесних ушкоджень, їх характер та перебіг лікування який потягнув фізичні страждання та моральні переживання потерпілого. Внаслідок отриманих травм та необхідності подальшого лікування змінився усталений спосіб життя потерпілого. При цьому суд дослідивши всі обставини справи, не вбачає вагомих підстав та доказів щодо зменшення суми позову.
Стягнути з підсудного в користь потерпілого витрати останнього за надання правової допомоги у розмірі 500 гривень.
Керуючись ст.ст.323-324 КПК, суд , -
засудив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.122 КК України, призначивши покарання:
за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк одного року.
за ч.1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк однин рік шість місяців;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4, обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь Волинської обласної клінічної лікарні (р/р 35426002001379, МФО: 803014, ГУДКУ у Волинській області) - 936, 10 ( дев'ятсот тридцять шість ) гривень 10 копійок, витрат останньої на лікування ОСОБА_1, який потерпів від злочину (а.с.65, 94-95).
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 - 230, 63 (двісті тридцять) гривень 63 копійки матеріальної шкоди, 15000 (п"ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди, та 500 (п"ятсот) гривень, витрат потерпілого за надання правової допомоги.
Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подача апеляція до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення через Любомльський районний суд.