АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Сілкової І.М.
суддів - Балацької Г.О., Новова С.О.
за участю прокурора - Тертичного О.А.
підсудного ОСОБА_2 та його захисника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м.Києва кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Солом»янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013року про направлення для проведення додаткового розслідування кримінальної справи відносно -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Батумі, громадянина
Грузії, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою дана кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 направлена прокурору Солом»янського району м.Києва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що в період часу з серпня 2009 року по січень 2011 року, маючи злочинний намір направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, під надуманим приводом, не маючи на меті повертати отримані гроші, зловживаючи довірою,
_________________________
Справа: 11/796/1320/13
Головуючий у 1-й інстанції: Захарова А.С.
Доповідач: Сілкова І.М.
шахрайським шляхом, з корисливих спонукань, з метою власного збагачення заволодів її майном та грошовими коштами на загальну суму 189 780 гривень.
Також, в період часу з 28.01.2011 року по 02.02.2011 року ОСОБА_2 маючи злочинний намір направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 під надуманим приводом, не маючи на меті повертати отримані гроші, зловживаючи довірою, шахрайським шляхом, з корисливих спонукань, з метою власного збагачення заволодів її майном та грошовими коштами на загальну суму 48 992 гривень.
Крім того, ОСОБА_2 в невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, незаконно придбав водійське посвідчення видане Литовською Республікою на ім»я ОСОБА_8 з метою його використання в подальшому як документа, що посвідчує його особу.
13.04.2011 року приблизно о 16 год.45 хв. ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції і на вимогу останніх пред»явив завідомо підроблене водійське посвідчення видане на ім»я ОСОБА_8, як документ, що надає право керування транспортним засобом.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.ст. 190ч.2, 190 ч.3, 358 ч.3 КК України.
Направляючи справу прокурору Солом»янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в ході судового розгляду справи, суд зазначив, що для її усунення органам досудового слідства при проведенні додаткового розслідування необхідно усунути зазначені недоліки шляхом детального допиту підсудного, потерпілих, свідків, усунути протиріччя між їх показаннями, допитати в якості свідків осіб, яким відомі обставини по справі, витребувати та приєднати розпечатку з телефонних компаній індекс яких зазначений на фотографії щодо смс-повідомлень, вхідних та вихідних дзвінків між потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_6 та підсудним ОСОБА_2, встановити чи дійсно автомобіль «Тойота Ауріс» перебував у власності потерпілої ОСОБА_6 та де автомобіль знаходиться на даний час, встановити та допитати працівників автоломбарду, що розташований по Набережному шосе в м.Києві, по обставинам передачі ОСОБА_6 в заставу свого автомобіля, провести виїмки відповідних документів, які долучити до матеріалів справи; встановити чи обслуговувалась потерпіла ОСОБА_6 в «Приват-банку» як клієнт, в якому місці, з якого банкомату та якого числа місяця та року були отримані кошти, чи були на рахунку картки зазначені кошти, отримати виписки з банку про перебіг коштів по зазначеній картці, встановити від кого на банківський рахунок нараховувались кошти, чи були зняті, на той час, обмеження щодо отримання коштів через банкомат з банківських карток; встановити чи реально існували у потерпілих ОСОБА_7, та ОСОБА_6, золоті вироби, а у ОСОБА_7, і гроші, які вони передали ОСОБА_2, а останній ними заволодів шляхом шахрайства; забезпечити право на захист ОСОБА_2 з урахуванням того, що він є громадянином Грузії, не володіє в достатній мірі українською та російською мовами, тобто провести необхідні слідчі дії за участю перекладача на грузинську
мову, а також провести інші необхідні слідчі дії і в залежності від здобутих доказів пред»явити конкретне обвинувачення підсудному ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.132 КПК України.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на незаконність постанови суду, зазначає, що викладені у постанові суду обставини, які необхідно з»ясувати під час додаткового розслідування, можливо усунути в ході судового слідства, а тому просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд не позбавлений можливості надати судове доручення органу досудового слідства для витребування певних документів та з»ясування повних обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити; пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які заперечували проти апеляції прокурора і просили постанову суду залишити без зміни, а також задовольнити клопотання підсудного ОСОБА_2 про зміну йому запобіжного заходу з утримання під вартою на заставу; перевіривши матеріали справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.281 КПК України та роз»яснень, що містяться в пукті 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування», повернення судом справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Перевіривши наведені в постанові суду підстави направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства дійсно допущена істотна неповнота з»ясування обставин, що підлягають доказуванню органами досудового слідства та прокурором в суді, а також неправильність цього слідства, яку суд першої інстанції позбавлений можливості усунути в судовому засіданні в силу своїх процесуальних можливостей та покладання зазначеного обов»язку на органи досудового слідства згідно вимог ст.22 КПК України.
Апеляційні доводи прокурора про можливість усунення вказаної неправильності досудового слідства в ході судового розгляду справи, в тому числі надання в порядку ст.315-1 КПК України судового доручення органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії та витребувати певні документи, з огляду на викладені в постанові суду мотиви повернення справи на додаткове не можна визнати обґрунтованими.
Крім того, згідно вимог ст.315-1 КПК України суд надає таке доручення з метою перевірки і уточнення фактичних даних одержаних в ході судового слідства, а не з метою збирання доказів для підтвердження пред»явленого обвинувачення.
Направляючи справу прокурору для організації додаткового розслідування, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що органом досудового слідства були неповно з»ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки органом досудового слідства не були приєднані до матеріалів справи документи, які підтверджують або спростовують передачу автомобіля потерпілої ОСОБА_6 до автоломбарду, не були встановлені та допитані працівники ломбарду щодо цих обставин; не було встановлено чи дійсно згаданий автомобіль перебував у власності потерпілої ОСОБА_6 та де він знаходиться на даний час. Також не встановлено чи реально існували в потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 золоті вироби та їх вартість. Крім того, під час проведення очних ставок між потерпілою ОСОБА_7 та підсудним ОСОБА_2, між потерпілою ОСОБА_6 та підсудним ОСОБА_2 останньому не було надано перекладача на грузинську мову, чим істотно порушено його право на захист.
Отже, аналіз підстав направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, свідчить про неможливість усунення в судовому засіданні зазначених у постанові порушень, а тому колегія суддів вважає, що під час розгляду справи суд дійшов обгрунтованого висновку про порушення органами досудового слідства вимог ст.22 і 64 КПК України, які не вжили всіх необхідних заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи і, що ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування є законною та обгрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на заставу, оскільки останній є громадянином Грузії, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, крім того згідно запиту Головної прокуратури Міністерства юстиції Грузії від 9.08.2011 року № 13/32966 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_2 в Грузію, останній був засуджений Тбіліським міським судом 11.11.2010 року до 13 років позбавлення волі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 382 КПК України ( в
редакції Закону 1960 року) , колегія суддів,
У Х В А Л И ЛА:
Постанову Солом»янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013року
про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.3 ст.358 КК України прокурору Солом»янського району м.Києва для проведення додаткового розслідування - залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 залишити без зміни - утримання під вартою в Київському СІЗО № 13.
Судді: ______________ ___________________ ____________________
Сілкова І.М. Балацька Г.О. НововС.О.