УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 р. Справа № 137317/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про проведення перерахунку доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся 09.12.2010 року в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про проведення перерахунку доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він проживає в населеному пункті, який відповідно до постанови КМ України № 106 від 23 липня 1991 року віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю і повинна отримувати доплату до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, за проживання у вищезазначеній зоні в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач виплачує доплату та додаткову пенсію у значно меншому розмірі, а тому просить визнати за ним право на проведення перерахунку доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому недоплачену додаткову пенсію з 09 липня 2007 року, а також зобов'язати відповідача нарахувати йому доплату, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ч.2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надалі при нарахуванні пенсії.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2011 року в порядку скороченого провадження позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 09 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано останнього провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 4 в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 09 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В основному покликається на те, що вимоги, які висуває в позовній заяві позивачу не належать до компетенції управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі. Ці вимоги потрібно заявляти до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України і саме вони мають привести нормативно-правові документи, які регулюють дане питання у відповідність до Конституції.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив, оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4. На даний час він ніде не працює та отримує пенсію за віком в управлінні Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області, що стверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання, порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, зокрема у зоні посиленого радіологічного контролю -30%.

Статтею 39 цього Закону України встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах першою цієї статті.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.96 року) додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення застосуванню підлягають ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цими статтями виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата. Отже, розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV і згідно цієї норми мінімальна, пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму затверджується Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом Про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Виходячи з цього відповідач, починаючи з 09.07.2007 року, зобов'язаний був здійснити позивачу перерахунок і виплату доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, за проживання в зоні радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та виплачувати щомісячно таку доплату до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

А тому на підставі викладеного, суд вважає, що позивача має право на проведення перерахунку та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 39, ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідна пенсія призначається з 09.06.2010 року, оскільки ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Враховуючи те, що позивач звернулася із позовом до суду 09.12.2010 року, як це вбачається із штампу на позовній заяві, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України позов підлягає до задоволення в межах шестимісячного строку. Позовні вимоги в період з 09.07.2007 року по 09.06.2010 року вірно було залишено без розгляду.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2011 року по справі № 2а-194/11/0914, без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

С.П. Нос