Справа № 0504/5367/2012
Провадження № 2/254/107/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Сибірцева В.П.,
при секретарі: Перевертайло І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий період, –
В С Т А Н О В И В:
18 серпня 2013 року в Будьоннівський районний суд м. Донецька надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий період. Позивачка вказала, 06 серпня 2012 року рішенням Апеляційного суду Донецької області відповідача ОСОБА_2 визнано батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає разом з позивачкою. Одразу ж після народження дитини, позивачка звернулась до відповідача з питанням про матеріальну допомогу та просила його визнати батьком дитини але відповідач категорично відмовлявся надати будь яку допомогу та визнати себе батьком дитини. У зв'язку з цим при реєстрації народження дитини, ім'я та по батькові дитини вказано за вказівкою позивачки. Позивачка зазначила, що відповідач протягом 25 років працює на одному підприємстві КП “ДРБУ”, тому має можливість утримувати свою дитину. Позивачка вважає, що відповідач — батько дитини навмисно ухиляється від покладання на нього обов'язку визнати та утримувати свою дитину та не звертати увагу на її звернення. Позивачка також зазначила, що 27 липня 2011 року вона вимушена була звернутись до суду з позовом про визнання відповідача батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказала, що протягом всього судового розслідування відповідач категорично відмовлявся визнати себе батьком їх доньки ОСОБА_3. В судовому засіданні свідки, як зі сторони відповідача, так і з її сторони підтвердили, що позивачка зверталась до відповідача стосовно матеріальної допомоги на виховання дитини. Вважає, що це також є доказом того, що вона зверталась до відповідача з проханням визнати себе батьком та сплачувати аліменти. Вказала, що тільки після результатів експертизи ДНК, за рішенням Апеляційного суду Донецької області відповідача було визнано батьком їх дитини та присуджено аліменти на дитину.
На підставі вищевикладеного позивачка просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 за минулий час з моменту її народження 06 квітня 2010 року та по 25 липня 2011 року у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку.
Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 частини 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно частини 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться –до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як убачається з матеріалів справи згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3, народилася 06 квітня 2010 року, про що у Відділі реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, зроблено актовий запис № 248, її батьком вказаний – ОСОБА_5, а матір’ю – ОСОБА_1.
У відповідності зі ст.180 СК України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.181 СК України по рішенню суду гроші на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно до ст. 182, 183 СК України частина заробітку (доходу) батька, що буде стягуватися, як аліменти, визначається судом. При цьому розмір аліментів на одну дитину при будь-яких обставинах не може бути менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог п.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред’явлення позову.
Відповідно до вимог ч.2 ст.84 СК України, вбачається, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.4 ст.84 СК України, передбачено, що право на утримання вагітна дружина, дружина, а також дружина, з якою проживає дитина має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
В силу ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частині від заробітку другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 06.08.2012 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано батьком ОСОБА_3, яка народилась 06 квітня 2010 року у м. Донецьку у ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 липня 2011 року і до повноліття дитини, тобто, до 06 квітня 2028 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 27 липня 2011 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто, до 06 квітня 2013 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, яка народилась 06 квітня 2010 року у м. Донецьку у ОСОБА_1, та с нього стягнуті аліменти на її утримання.
У судовому засіданні дійсно встановлено, що дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні. У частині 2 ст. 191 СК України закріплено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки стосовно стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини за минулий час за період з 06 квітня 2010 року по 26 липня 201 року у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, оскільки доказів того, що вона зверталася за наданням матеріальної допомоги до відповідача суду не надано.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 79,80,84,180,181,182,183 і 191 СК України, ст.ст.10,11,60,61,79,208,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволені позивних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий період — відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: