Справа № 435/11/13- ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2013 року Жовтневий районний суд м. Луганська у складі:
головуючого: судді Рябуха Ю.В.
при секретарі: Корж Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в обґрунтування якого вказав, що 07 серпня 1995 року відповідач позичив у нього гроші у розмірі 6000,00 $ США, та зобов'язався повернути їх при першій вимозі, однак на цей час відповідач добровільно борг не віддає та на всі звернення позивача із приводу повернення вищевказаної суми дає лише обіцянки повернути їх.
Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 47958,00 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 479,60 грн. Також ОСОБА_1 заявив про душевні страждання, які він зазнає у зв'язку з неповернення боргу відповідачем, у зв'язку з чим він іспитує нервову напругу та емоційні переживання, втратив нормальний сон та вважає, що такими діями ОСБЖБ «Меркурій» йому була спричинена моральна шкода.
У судове засідання позивач - ОСОБА_1 з'явився та підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні був присутнім та частково визнав заявлені вимоги ОСОБА_1 та надав до суду заперечення, в яких частково згодився з боргом у розмірі 9246,00 грн. /а. с. 32 - 33/.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить к висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що 07 серпня 1995 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші у розмірі 6000,00 $ США, відповідно до фотокопії розписки /а. с. 7/, однак відповідач лише частково погасив борг у загальному розмірі 350,00 $ США /а. с. 7 зворот/ та добровільно остаточний борг за договором позики не віддає та всі звернення позивача із приводу повернення вищевказаної суми ігнорує.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншої сторони грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути займодавцю таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору займу та його умов може бути надана розписка позичальником чи інший документ, який посвідчує передачу йому позичальником грошової суми.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -у відповідності до звичаїв ділового обігу або іншими звичайно предґявляємими вимогами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, з'ясувавши матеріали справи, юридичну природу виниклих правовідносин, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки при всебічному розгляду справи з'ясоване, що остаточна сума боргу складає 5650,00 $ США, що станом на 10 липня 2013 року, у відповідності до курсу НБУ складає 7,99 = 1 $ США, тобто сума у розмірі 5650,00 $ США складає 45143,50 грн. та саме цю суму суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п.9, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не було доведено факт спричинення йому моральної шкоди, внаслідок душевних страждань, які він зазнав у зв'язку з неповерненням йому відповідачем ОСОБА_2 суми боргу за договором позики, та у зв'язку з чим він іспитує нервові та емоційні переживання, що також не підтверджено ніякими документально підтвердженими доказами, та не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції, а тому суд в частині заявлених вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. відмовляє за недоведеністю та необґрунтованістю вказаних вимог.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати по оплаті судового збору у розмірі 479,60 грн., згідно з квитанцією № 13854 від 19 грудня 2012 року /а. с. 2/.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 16, 220 ч. 2, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048 ч. 1, 1049 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі гривень, 00 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 45143 (сорок п'ять тисяч сто сорок три) гривни, 50 коп.
В інших вимогах ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: