Справа №2-3245-1/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2007 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Костюк Ю.В., Захарченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин №1090" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Магазин №1090" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 18486 гри. 82 коп., моральної шкоди в розмірі 5546 грн. При цьому, посилається на те, що перебувала у трудових відносинах з вказаним товариством по трудовому контракту на один рік з 1.11.2001 р. по 31.10.2002 р. Під час роботи роботодавцем неодноразово порушувалися ст. ст. 115-116 КЗпП Україні по виплаті зарплати у строк, встановлений законом, зарплата взагалі не виплачувалась, незважаючи на її звернення до директора магазину. Рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 25.12.2002 по її позову було постановлено стягнути з відповідача по справі на її користь борг по зарплаті в сумі 4793 грн., моральну шкоду в сумі 300 грн., а всього 5093 грн. 40 коп. Незважаючи на судове рішення, дій виконавчої служби по виконанню виконавчого листа, зазначена заборгованість була погашена в повному обсязі лише 21.07.2006 р. Вона неодноразово весь цей час зверталася в різні державні й правоохоронні органи, вимагаючи стягнення боргу по зарплаті в установлені законом строки. Дії відповідача призвели до значних матеріальних труднощів в її сім'ї, вона втрачала час для звернення в різні установи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши суду, що борг по зарплаті позивачці по справі був виплачений згідно судового рішення із запізненням через матеріальні труднощі товариства, але вона все ж таки отримала всю зарплату за час роботи на підприємстві. У товариства заборгованості перед ОСОБА_1 не має по зарплаті. Вона не має право на пред'явлення претензій до товариства по зарплаті й моральній шкоді, бо товариство всю належну їй зарплату виплатило, а моральну шкоду не заподіювало.

Представник відповідача в подальшому перестав з'являтися в судові засідання, належним чином про час, місце слухання справи повідомлявся, тому суд, враховуючи думку позивачки, матеріали та обставини справи, відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе без його участі вирішити спір.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, заслухавши показання свідка, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ „Магазин №1090", де працювала головним бухгалтером по трудовому контракту з

1.11.2001 р. по 31.10.2002 р. з оплатою праці згідно штатного розкладу, відповідно якого посадовий оклад головного бухгалтера становить 500 грн. (а.с. 6-9, 13, 28).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх ум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

2

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 233 КЗПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком. Як вбачається з пояснень позивачки, представника відповідача, показань свідка ОСОБА_2, ОСОБА_1 під час роботи в товаристві зарплату не отримувала. Рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 25.12.2002 р. постановлено стягнути з ТОВ „Магазин №1090" на користь ОСОБА_1 4793 грн. 40 коп.3аборгованості по зарплаті за період з 1.11.2001 р. по 31.10.2002 p., моральну шкоду в сумі 3000 грн. Зазначена заборгованість була остаточно стягнута з відповідача по справі на користь позивачки по справі 21.07.2006 р. через орган державної виконавчої служби. При розгляді вказаної цивільної справи ОСОБА_1 не ставила питання про стягнення з ТОВ „Магазин №1090" середнього заробітку за затримку виплату заробітної плати (а.с. 4, 5, 12, 29-31, 55-60).

Судовим рішення від 25.12.2007 р. спір з ОСОБА_1 по боргу по всьому об'єму зарплати був вирішений остаточно. Після набрання рішення суду, яке є актом правосуддя, що остаточно вирішує спір із заявлених підстав, законної сили правовідносини сторін зі сфери вирішення спору переносяться у виконавчу сферу. Рішення суду виконувалось державною виконавчою службою Святошинського РУЮ в м. Києві. Саме від дій останньої залежала оперативність і швидкість виконання рішення суду та у встановлені законом строки, як це передбачено Законом України „Про виконавче провадження". Тому, стягуватися середній заробіток за затримку виплати зарплати не може, бо трудовий спір був вирішений ще в 2002 р. Ніщо не заважало ОСОБА_1 звертатися до суду зі скаргами чи позовами на дії (бездіяльність).органів і посадових осіб Державної виконавчої служби по належному виконанню рішення суду про оплату праці згідно Закону України „Про виконавче провадження".

Суд враховує також, що ОСОБА_1 після отримання 21.07.2006 р. повної суми по рішенню суду звернулася до суду з даним позовом 21.09.2007 p., коли спір вже носив не трудовий характер і порушені строки звернення з позовом до суду з таких підстав.

Як передбачено ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, коли не підлягають задоволенню її позовні вимоги в частині середнього заробітку за затримку виплати. Крім того, позивачка не навела будь-яких доказів того, що дії чи бездіяльність відповідача призвели до її моральних страждань. Приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладав за рахунок держави витрати, понесені судом. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10 60, 88, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин №1090" про стягнення середнього заробітку за

3

весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.