АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1915/6279/12Головуючий у 1-й інстанції Базан Л.Т.
Провадження № 11/789/178/13 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1,2ст.185, ч.2ст.289,ч.2ст.194 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Галіян Л.Є.
Суддів - Декайла П. В., Коструби Г.І.
з участю:
прокурора - Хрипливого Є.В.
захисника - ОСОБА_1
потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2013року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого вантажником СГП в ПАТ «Птахофабрика «Тернопільська», жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 1 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;
- ч.2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;
- ч.2 ст.289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна;
- ч.2 ст. 194 КК України на 4 (чотири) роки розбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 - задоволено частково, стягнуто з засудженого ОСОБА_6 в користь потерпілої ОСОБА_3 7 000 грн. на відшкодування завданої злочинами моральної шкоди, а в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди - відмовлено. Провадження з розгляду цивільного позову в частині стягнення з засудженого ОСОБА_6 в користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальної шкоди - закрито.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
До вступу вироку в законну силу раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді підписки про невиїзд - залишено без змін.
Згідно вироку суду 04 січня 2012 року близько 23 год. 30 хв. у підсудного ОСОБА_6, який перебував у дворі будинку №7, що по вул.Довженка в м.Тернополі, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який він тоді ж і в тому ж місці підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав з нього акумуляторну батарею «Topla energy», вартістю 399 грн. 04 коп. та із викраденим майном з місця вчинення злочину втік, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 шкоду на суму 399 грн. 04 коп.
Крім цього, у підсудного ОСОБА_6, коли він 04 січня 2012 року в період часу з 23 год. 30 хв. до 00 год. 00 хв. перебував у дворі будинку №8, що по вул. Л.Українки в м.Тернополі, виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, реалізовуючи який, він тоді ж і тому ж місці підійшов до автомобіля марки «ЗАЗ 110206», д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 12 287, 67 грн. та, не маючи дозволу на керування ним, всупереч волі власника, незаконно заволодів даним автомобілем, на якому з місця вчинення злочину втік.
Також, 05 січня 2012 року близько 08 год. у підсудного ОСОБА_6, який перебував у лісосмузі по вул.Лісовій, що в с.В.Гаї Тернопільського району з метою знищення будь-яких слідів у раніше викраденому ним автомобілі марки «ЗАЗ 110206», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, взяв поліетиленову пляшку, яку за допомогою запальнички підпалив та кинув в салон вказаного автомобіля, внаслідок чого вогнем було пошкоджено частину салону автомобіля, чим ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду на суму 2 111, 22 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, у підсудного ОСОБА_6, коли він 27 лютого 2012 року близько 22 год. 30 хв. перебував у дворі будинку №12 по вул.Д.Галицького, що у м.Тернополі, виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який він тоді ж знаходячись в дворі будинку №28 по тій же вулиці, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4С, де переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав з нього акумуляторну батерею "Oberon gold", вартістю 122,36 грн та з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, заподієвши потерпілому ОСОБА_4 шкоду на зазначену суму.
В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вищевказаний вирок суду відносно ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу скерувати на додаткове досудове розслідування. Вважає, що вирок суду є незаконим та невідповідає обставинам кримінальної справи.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, потерпілих та захисника ОСОБА_1, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, який просять залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, провівши судові дебати, дослідивши матеріали кримінальної справи та наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих та досліджених у судовому засіданні й викладених у вироку доказів.
Ці докази всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально процесуального законодавства.
Так, допитаний, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 детально та послідовно вкзував про обставини вчинення ним злочину, однак в ході розгляду справи в суді першої інстанції зазначив, що злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, тобто заволодіння належним ОСОБА_3 автомобілем він вчинив не сам, а разом з ОСОБА_7 який не притягнутий до відповідальності.
В зв'язку із даною обставиною захисник в інтересах засудженого ставить питання в апеляції про направлення справи на додаткове розслідування з метою притягнення до відповідальності ОСОБА_7.
Так, відповідно до вимог ст.281 КПК України в редакції 1960 року кримінальна справа повертається на додаткове розслідування тоді коли під час її судового розгляду були встановлені підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. При цьому повернення справи з цих підстав на додаткове розслідування допускається тільки за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника.
В даному випадку питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_7 було поставлено в апеляції захисником підсудного, що законом не передбачено.
Що стосується кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 з ч.1 ст.185 КК України по епізоду крадіжки акумуляторної батареї в ОСОБА_2, за ч.2 ст.185 КК України по епізоду крадіжки майна ОСОБА_4 та за ч.2 ст. 286, ч.2 ст.194 КК України по епізоду незаконного заволодіння належним ОСОБА_3 автомобілем та його пошкодження шляхом підпалу, то його дії кваліфіковані вірно, виходячи з наступного:
Вина ОСОБА_6 у вчиненні ним 04 січня 2013 року крадіжки акумуляторної батареї «Topla energy» з належного ОСОБА_2 автомобіля «ВАЗ 2105» д.н.з. НОМЕР_1 повністю доведена наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується самим ОСОБА_6, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.
Також доводиться зібраними у справі доказами та підтверджується показами ОСОБА_6 його вина у вчиненні крадіжки акумуляторної батареї з належного ОСОБА_4 автомобіля «ВАЗ 21061» д.н.з.НОМЕР_3, яка мала місце пізніше, тобто 27 лютого 2012 року, а отже дії ОСОБА_6 по даному епізоду кваліфіковані вірно за ч.2 ст.185 КК України де кваліфікуючою ознакою є повторність.
Вірною є і кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.289 та ч.2 ст.194 КК України по епізоду незаконного заволодіння належним ОСОБА_3 автомобілем марки «ЗАЗ 110206» д.н.з.НОМЕР_2 кваліфікуючої ознакою якої є вчинення повторно та його пошкодження шляхом підпалу.
Так, згідно примітки ч.2 ст.289 КК України, відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 КК України.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_6 було вчинено злочини передбачені ст.185 КК України, то його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.
За таких обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що дії ОСОБА_6 слід було кваліфікувати за ч.1 , а не ч.2 ст.289 КК України є необґрунтованими.
Також не обґрунтованими є і послання на те, що відсутня вина ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, у зв'язку із чим його слід виправдати.
Так, допитаний на досудовому слідстві в якості підозрюваного (т.1 а.с.114-116) ОСОБА_6 пояснював, що розбив у автомобілі, викраденому у ОСОБА_3, вікна та обливши рідиною, яка була у пластиковій пляшці, салон автомобіля, підпалив цю пляшку з залишками рідини за допомогою запальнички та кинув її у салон. В цей момент він побачив, як до нього наближається якийсь чоловік, а тому злякавшись бути викритим, з місця події втік. Вказував, що метою пошкодження автомобіля було знищення його відбитків пальців.
Колегія суддів такі свідчення ОСОБА_6 вважає правдивими, які повністю узгоджуються із показами свідка ОСОБА_8 (т.1 а.с.170) та знайшли своє підтвердження у протоколі огляду місця події (т.1 а.с.67-80) та ряді висновків судовх експертиз.
Так, згідно висновку експерта №2-477/12 від 23.03.2012 року у деформованій полімерній пляшці, яка була виявлена при огляді пошкодженого автомобіля «ЗАЗ 11026» д.н.з. НОМЕР_2, виявлено залишки змінених нафтопродуктів (бензин, газ, дизпаливо тощо) (т.2 а.с.79 - 81).
Крім того, згідно висновку експерта №3-16/12 від 29.03.2012 року осередок виникнення пожежі, яка сталася 05.01.2012 року в автомобілі марки ЗАЗ - 110206 д.н.з.НОМЕР_2, знаходився в салоні автомобіля в межах розташування ящика для речей (бардачка) та консоля торпедо. Причиною виникнення пожежі є внесенння джерела запалювання (відкритого полум'я сірника, свічки, факела, спеціально виготовлених пристроїв та пристосувань - запальнички, запалювального пристрою, або тліючого тютюнового виробу) у спеціально створене горюче середовище в межах розташування осередку пожежі ( т.2 а.с.90 - 94).
Отже, вказаними висновками експертів повністю спростовуються посилання ОСОБА_6, які він давав під час допиту його в якості обвинуваченого та в суді першої інстнації на те, що загоряння автомобіля сталося не умисно, а внаслідок того, що його руки були облиті бензином та загорілися від виникнення іскри запалювання автомобіля при спробі запустити двигун.
Таким чином, даючи пояснення на досудовому слідстві у якості підозрюваного з приводу вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 послідовно вказував на усі деталі його вчинення, які були відомі лише йому одному, зокрема щодо обставин, механізму та особливостей підпалу автомобіля та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Що стосується вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, то відповідно до роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральних збитків у сумі 7000 грн., суд першої інстанції дотримався вказаних вимог та визначив такий розмір моральних збитків, з врахуванням вимог розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілої у зв'язку із зміною способу її життя, оскільки автомобіль на даний час не відремонтований, а тому немає можливості його використовувати, ступеня вини особи обвинуваченого.
Тому, колегія суддів не вбачає підстав змінювати вирок в цій частині.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_6 за ч.1, 2 ст.185, ч.2 ст.194, ч.2 ст.289 КК України, суд першої інстанції її визначив правильно, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, так як вона відповідає вчиненим злочинам та особі засудженого, необхідна для його виправлення та попередження нових злочинів, що у вироку судом достатньо мотивовано.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду першої інстанції та задоволення апеляції адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6
Керуючись п.п. 11,13 розділу ХІ перехідних положень КПК україни 2012 року та ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2013 року відносно ОСОБА_6, засудженого за ч.1, 2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.194 КК України - без зміни .
Судді:
Л.Є. Галіян -підпис П.В.Декайло -підпис Г.І.Коструба - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян