Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2013 року Справа № 811/1817/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кравчук О.В., суддів Притули К.М., Момонт Г.М.,
при секретарі судового засідання - Негоді Н.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до відповідача - Державної казначейської служби України
про визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії; стягнення моральної шкоди.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати дії відповідача неправомірними, за наявністю порушення вимог статтей 19, 40 Конституції України, частини 1 статті 16, статтей 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді її звернення від 04 лютого 2013 року та скарги від 29 березня 2013 року щодо невиконання в/л №2-1684/11 від 13 січня 2013 року, ненадання обгрунтованої і вичерпної відповіді у встановлені строки з огляду на вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасний розрахунок, починаючи з 28 квітня 2012 року - часу коли відповідач повернув направлений нею виконавчий лист для пред'явлення його до структурного підрозділу
- стягнути моральну шкоду у розмірі 14911,00 грн.
Крім того, позивач просить суд з метою негайного завершення виконання рішення надати звіт про виконання судового рішення у даній справі у відповідності до вимог статті 267 Кодексу адміністративного судочинства
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно, протягом тривалого часу не виконується рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року у справі № 2ц-2213/11 та виконавчий лист № 2-1684/11 щодо стягнення на користь ОСОБА_2 20505,35 грн.
При цьому позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися звернення щодо виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда по справі №2-1684/11 від 14 грудня 2011 року про стягнення на її користь 20 505,35 грн. Однак, відповідач, не надавши на два останні звернення вичерпної та обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк, дотепер не виконав судового рішення.
Вимога позивача про стягнення моральної шкоди мотивована тим, що у зв'язку із численними судовими процесами під час захисту свого порушеного права ОСОБА_2 зазнала моральних страждань та переживань, хвилювання та занепокоєння. Сума моральної шкоди обгрунтована розміром мінімальної заробітної плати, за кожен місяць затримки реалізації судового рішення у загальному розмірі 14 911,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судове засідання не прибув, своєї позиції стосовно позовних вимог не висловив та заперечення проти позову не надав.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі було відкладено до 17 липня 2013 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засідання пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
14 грудня 2011 року Апеляційним судом Кіровоградської області було винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ВДВС Ленінського району міста Кіровограда, ВДВС Кіровського району міста Кіровограда та Головного управління Державного казначейства України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих бездіяльністю органів виконавчої служби. У зв'язку з цим Ленінським районним судом м. Кіровограда було видано позивачеві виконавчий лист по справі №2-1684/11 про стягнення на користь ОСОБА_2 20 505,35 грн. (у тому числі збитків, завданих під час здійснення виконавчого провадження у сумі 15255,35 грн.; 5000 грн. - відшкодування моральної шкоди; 250,00 грн. - витрати на правову допомогу) шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державного казначейства України (а.с.7).
13 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року та відповідного виконавчого листа, додавши оригінал виконавчого листа по вказаній справі, копію постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження та копію ухвали по даній справі (а.с.5).
За результатами розгляду отриманої заяви відповідачем на адресу позивача направлений лист від 28 квітня 2012 року № 5-013/1398-6217. За змістом вказаного листа оригінал виконавчого листа повертається ОСОБА_2, оскільки стягувачеві слід подавати документи до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. У листі зазначено також, що питання щодо виконання даного виконавчого листа буде вирішено у спосіб, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, лише після надходження від територіального органу Державної казначейської служби України до Державної казначейської служби України зазначених у листі документів (а.с.6).
У свою чергу, 12 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області з листом щодо стягнення сум заборгованості, вказавши реквізити розрахункових рахунків для перерахування коштів, додавши оригінал виконавчого листа та відповідь Державної казначейської служби України від 28 квітня 2012 року (а.с.8).
Листом від 18 червня 2012 року Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області повідомило позивачку про зупинення безспірного списання коштів з огляду на зупинення виконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с. 9).
31 січня 2013 року Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області повідомило позивачку що оригінал виконавчого листа та додані до нього документи направлено до Державної казначейської служби України для прийняття відповідного рішення (а.с. 11).
Звернувшись за дорученням позивача до Державної казначейської служби України 04 лютого 2013 року та 29 березня 2013 року з листами, у яких містилося прохання повідомити про причини невиконання судового рішення та вирішити питання негайного виконання судового рішення, а також нарахування і виплати компенсації за несвоєчасний розрахунок, 23 квітня 2013 року представник позивача отримав відповідь, за змістом якої виконавчий лист від № 2-1682/11 від 13 січня 2012 року знаходиться на виконанні у Державній казначейській службі України, однак заходи щодо перерахування коштів на користь позивача підлягають виконанню у порядку черговості.
На час звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою вищезазначене судове рішення не виконане.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вимогам позивача про визнання протиправними дій Державного казначейства України щодо ненадання обґрунтованої і вичерпної відповіді у встановлений законом строк, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
На виконання приписів Основного Закону України Законом України „Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР визначено, зокрема, порядок звернення громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотанням та скаргами про їх порушення та встановлено порядок і строки надання відповідей на такі звернення відповідними суб'єктами.
Так, відповідно до статті 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на звернення позивача від 04 лютого 2013 року надана Державним казначейством України 23 квітня 2013 року (вих. № 5-13/4282-9785), одночасно із відповіддю на звернення від 29 березня 2013 року, тобто після спливу законодавчо встановленого місячного терміну для надання відповіді на звернення від 04 лютого 2013 року. При цьому відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 було повідомлено про неможливість вирішення порушених у зверненні питань у місячний термін, як того вимагають положення статті 20 Закону України „Про звернення громадян".
Суд наголошує, що гарантована Конституцією України обґрунтована відповідь на звернення передбачає, серед іншого, і надання вичерпної відповіді на всі запитання, які ставляться автором звернення. Однак, дослідивши зміст вказаного листа Державної казначейської служби України, суд виявив, що зазначений документ не містить відповіді на заявлене позивачем запитання щодо нарахування та виплати компенсації відповідно до положень Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (а.с. 14).
За таких умов суд вважає протиправними дії відповідача щодо ненадання обґрунтованої та вичерпної відповіді на звернення у встановлений законом строк та приходить до висновку про необхідність задоволення відповідної позовної вимоги ОСОБА_2
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання негайно виконати рішення суду та нарахувати компенсацію суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" 21 квітня 1999 року № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
На реалізацію вказаних положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі -Порядок).
Так, за змістом пунктів 48 та 49 вказаного Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування здійснювалося органами Казначейства за умови подання стягувачами документів, зазначені у пункті 7 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
За таких умов на час першого звернення позивачки до Державного казначейства України із заявою про виконання судового рішення - 17 квітня 2012 року - відповідач обгрунтовано вказав позивачці на необхідність звернення із вказаною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області.
Судом при цьому береться до уваги правова позиція Європейського суду з прав людини, висловлена у рішенні у справі «Райлян проти Росії» (Raylyan v. Russia) від 15 лютого 2007 року, за змістом якої обґрунтованість затримки у виконанні рішення суду „має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування".
Однак, після виконання позивачкою вказаних вимог, Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області дій щодо подальшого виконання судового рішення не вчинило, посилаючись на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року, на виконання якого видано виконавчий лист, зупинено. У зв'язку з цим зазначено, що виконання виконавчого листа № 2-1684/11 було зупинено (а.с. 9).
Разом з тим відповідачем не надано у судове засідання зазначеного судового рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не вказаного його реквізитів. Так само не надано відповідачем і рішення про зупинення виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 2-1684/11.
З огляду на зміст позовних вимог та суб'єктний склад сторін спору суд не надає правової оцінки діям Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області та зазначає, що невиконання рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року у справі № 2ц-2213/11 та відповідного виконавчого листа до 1 січня 2013 року обумовлює застосування до спірних правовідносин Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року № 4901-VI.
Так, зазначений Закон набрав чинності 01 січня 2013 року.
За змістом частини першої статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно, частиною другою статті 3 вказаного Закону стягувача уповноважено звертатись безпосередньо до Державної казначейської служби України із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
При цьому суд виходить з того, що колізії між положеннями вказаного Закону та Закону України „Про виконавче провадження" і Порядку щодо суб'єктів стягнення коштів на користь стягувача мають вирішуватися відповідно до загальноправових способів вирішення правових колізій. А саме: у випадку суперечності між двома нормами застосуванню підлягає та, яка матиме більш високу юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів, а серед положень нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає норма, прийнята у часі пізніше.
Зважаючи на те, що до набрання чинності вищезазначеним Законом судове рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року та відповідний виконавчий лист виконані не були, Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області направило документи до Державної казначейської служби України для прийняття відповідного рішення, про що повідомило ОСОБА_2 на її вимогу 30 січня 2013 року (№ 15-7/73-1009) (а.с. 11).
При цьому суд наголошує, що частина четверта статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зобов'язує Державну казначейську службу України перерахувати стягувачу кошти у тримісячний строк з дня надходження необхідних для цього документів та відомостей.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм у їх системному зв'язку, керуючись принципом правової визначеності, беручи до уваги те, що відповідачем не надано доказів ненадходження до нього заяви ОСОБА_2 разом з усіма необхідними документами до 01 січня 2013 року, суд дійшов висновку, що з 01 січня 2013 року почався перебіг тримісячного строку для перерахування Державним казначейством України коштів стягувачу за виконавчим листом № 2-1684/11 - ОСОБА_2
Відповідно до вимог Закону дії щодо виконання судового рішення та перерахування коштів ОСОБА_2 відповідач повинен був здійснити протягом трьох місяців - до 31 березня 2013 року.
Однак, всупереч положенням частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду доказів про виконання такого рішення та перерахування позивачеві коштів за виконавчим листом. За таких умов суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Державної казначейської служби України вчинити дії щодо виконання судового рішення Апеляційного суду Кіровоградської області.
Суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, - залишила реалізацію судових рішень без захисту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.
При цьому суд вважає, що викладені у листі Державної казначейської служби України від 23 квітня 2013 року (а.с. 14) посилання на пункт 3 Порядку, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів, не можуть слугувати правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення.
Так, вказана правова норма не встановлює жодних винятків для недотримання приписів статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо тримісячного строку для перерахування стягувану коштів та підлягає застосуванню виключно у сув'язі із зазначеним законодавчим положенням.
Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" впроваджено компенсаторний механізм внаслідок порушення Державною казначейською службою України строків перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.
Частиною першою статті 5 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України (частина друга статті 5 Закону).
Беручи до уваги те, що встановлений Законом України строк для нарахування Державною казначейською службою України коштів ОСОБА_2 сплив 31 березня 2013 року, суд дійшов висновку, що позивачці має бути нарахована та виплачена компенсація, починаючи з 01 квітня 213 року до виконання Державною казначейською службою України своїх зобов'язань щодо перерахування коштів ОСОБА_2 При цьому суд не вбачає правових підстав для нарахування позивачці такої компенсації починаючи з 28 квітня 2012 року, як вимагається у позовній заяві, оскільки така компенсація впроваджена положеннями Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з 01 січня 2013 року, які не мають зворотної дії у часі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, спричиненої невиконанням судового рішення у розмірі 14911 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом беруться до уваги правова позиція Європейського суду з прав людини, висловлена у рішенні у справі «Смирнова проти Росії» (Case of Smirnova v. Russia) (Заяви № 46133/99 і 48183/99) від 24 липня 2003 року, за якою „деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (див. рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96). Але це не заважає Суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування".
У цій справі суд дійшов висновку, що внаслідок тривалого невиконання судового рішення ОСОБА_2 зазнала певних моральних переживань. Однак, заявлену до відшкодування моральну шкоду в розмірі 14911 грн. суд вважає непропорційною.
Керуючись принципом справедливості, пропорційності, які є складовими принципу верховенства права, що визнається і діє в Україні (частина перша статті 8 Конституції України), суд вважає співвідносним та обґрунтованим розмір моральної школи у сумі 1000 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Зважаючи на тривале невиконання відповідачем судового рішення у справі позивачки, керуючись приписами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою дотримання вимог закону при виконанні судового рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати Державне казначейство України подати звіт про виконання судового рішення у даній справі до суду звіт про виконання цього судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державного казначейства України щодо ненадання ОСОБА_2 обґрунтованої та вичерпної відповіді у встановлені Законом України „Про звернення громадян" строки.
Зобов'язати Державне казначейство України здійснити дії щодо виконання судового рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2011 року у справі № 2ц-2213/11 (виконавчий лист № 2-1684/11).
Зобов'язати Державне казначейство України відповідно до частини першої статті 4 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 01 квітня 2013 року.
Стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 1000,00 грн (одну тисячу гривень, нуль копійок) моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Зобов'язати Державне казначейство України подати до суду звіт про виконання цього судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя О.В. Кравчук
Суддя К.М. Притула
Суддя Г.М. Момонт