Справа № 1309/8077/12 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Дмитро Олександрович

Провадження № 11/783/590/13 Доповідач : Кобзар В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого- судді: Кобзара В.М.

суддів: Данка В.В., Михалюка В.О.

з участю прокурора - Добровольського П.О.

засудженої - ОСОБА_1

адвоката - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 18 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Львова, українка, громадянка України, з середньо-технічною освітою, розлучена, на утриманні дитина 2005 року народження, приватний підприємець, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима -

засуджена за ч.1 ст.286 КК України з призначеним покаранням у виді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за скоєння злочину при наступних обставинах.

17 жовтня 2011 року близько 13 год. 00 хв.0 ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Тойота-Яріс», д.н.з. НОМЕР_1, у м.Львові по міжбудинковій вулиці зі сторони вул.С.Петлюри біля будинку №47, грубо порушила вимоги Р.1 п.1.5; Р.1 п.1.10 (в частині значення термінів «безпечний інтервал», «перешкода для руху»); Р.2 п.2.3 (б,д); Р.12 п.12.3; Р.13 п.13.1 та Р.13 п.13.3 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що вона під час руху наблизившись до пішохода - потерпілого ОСОБА_3, який в цей час через відсутність тротуару рухався попутно із автомобілем з правої сторони, не вибрала безпечного інтервалу для об'їзду потерпілого, не маючи при цьому перешкод технічного характеру, здійснила наїзд на останнього, після чого ОСОБА_1 залишила місце пригоди без надання ОСОБА_3 необхідної медичної допомоги та не повідомила про факт дорожньо-транспортної пригоди правоохоронні органи.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав розрив тібіо-фібулярного зчленування лівої гомілки, який викликав довготривалий розлад здоров'я і відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості.

На вказане рішення суду захисник засудженої ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати і закрити справу на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Вважаючи ОСОБА_1 засудженою безпідставно, свої доводи в апеляційній скарзі адвокат обґрунтовує наступним.

Апелянт стверджує, що матеріали дослідчої перевірки та матеріали кримінальної справи суперечать одні одним, показання потерпілого ОСОБА_3 спростовуються показаннями допитаних у справі свідків та висновками проведених експертних досліджень, які також заперечують та виключають одні одних, а протоколи окремих слідчих дій складено з допущенням порушень норм КПК України.

Вважає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме суперечать показання ОСОБА_1, зазначені у мотивувальній частині вироку тим, які зафіксовані на носію інформації. Крім того, неповно викладено у вироку показання допитаного в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_5

Також апелянт вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки посилання судом на те, що обираючи вид і міру покарання врахував, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем - не відповідає дійсності. У протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 17.10.2012 року зазначено, що вона офіційно не працююча.

Суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в розмірі 25 000 гривень апелянт вважає явно несправедливою та нерозумною по відношенню до розміру заподіяної потерпілому матеріальної шкоди, а також з огляду на факти, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить вирок залишити без змін, засуджену ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримав подану апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколами відтворення обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди з участю потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_8 висновком авто технічної експертизи №1/116 від 05.03.2012 року, висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №1697/139 від 10.08.2012 року.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_1, з яким не погоджується захисник засудженої, то воно призначене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України: враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, згідно з ч.2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, є злочином невеликої тяжкості. Крім того, суд врахував, особу винної, яка своєї вини у скоєному злочині не визнала, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку 2005 року народження, а також те, що нанесена шкода потерпілому не відшкодована. Призначене ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 8500 (восьми тисяч п'ятсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження вчинення нею нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення, вирок Залізничного районного суду м.Львова від 18 березня 2013 року відносно засудженої ОСОБА_1 - без змін.

Головуючий:

Судді: