Справа № 357/2260/13-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.

Провадження № 22-ц/780/3498/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 46 22.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

встановила:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, який уточнив у квітні 2013 року і в якому посилався на те, що з 1 жовтня 1980 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. За час шлюбу сторонами було набуте слідуюче майно: автомобіль Renault Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1. зареєстрований на ім"я відповідачки, житловий будинок по АДРЕСА_1 Київської області з господарськими спорудами (сарай, гараж, погріб, огорожа), земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд згідно державного акта про право власності на земельну ділянку виданого 04.08.2005 року на ім"я ОСОБА_3, на рахунок відповідачки сторонами внесені кошти у розмірі 220000 грн. шляхом укладення депозитного договору в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь", гараж в ГБК "Зірка" НОМЕР_2 вартістю 24000 грн.

Оскільки добровільно поділити майно не представляється можливим, позивач просив суд поділити спільне майно подружжя та визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами (сарай, гараж, погріб, огорожа), розташованого за адресою АДРЕСА_1, на ? частину зазначеної земельної ділянки, на 1/2 частину грошового вкладу внесеного в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь" в сумі 220000 грн. та на 1/2 частину автомобіля Renault Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1. Судові витрати стягнути з відповідачки на його користь.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року позов задоволено частково, поділено спільно нажите майно подружжя та виділено ОСОБА_2 у власність 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 Київської області, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Renault Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1 автомобіля Renault Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, зареєстрований 31.10.2012 року згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_4 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання за ОСОБА_2 права власності на на 1/2 частину грошового вкладу внесеного в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь" в сумі 220000 грн. і в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на ? частину депозитного вкладу в розмірі 96500 грн. в ПАТ "Банк "Київська Русь". В іншій частині рішення залишити без змін. Апелянт посилається на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд не врахував ту обставину, що відповідачка не долучила жодного доказу, який би підтвердив цілі використання коштів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання права власності на 1/2 частину грошового вкладу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що за відсутністю належних доказів щодо витрати коштів в інтересах лише одного з подружжя, є підстави вважати, що під час зареєстрованого шлюбу грошові кошти, що перебували на депозитних рахунках в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь", були витрачені в інтересах обох з подружжя.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За змістом ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застоування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно роз'яснень п. 24 зазначеної постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.11.1980 року згідно актового запису про шлюб № 1131 у Білоцерківському міському відділі ЗАГС Київської області.

Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 18.03.2013 року шлюб між сторонами розірваний.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами набуте слідуюче майно: жилий будинок по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, який придбаний за договором купівлі-продажу від 23.07.1996 року та автомобіль Renault Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 31.10.2012 року згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім"я ОСОБА_3

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов про поділ майна подружжя в частині поділу жилого будинку автомобіля Renault Kango знайшов своє підтвердження і підлягає до задоволення, оскільки зазначене майно набуте сторонами за час шлюбу та за спільні кошти подружжя і є наявним на час розгляду справи, а тому є їхньою спільною сумісною власністю, при поділі за кожним з подружжя має бути визнане право власності по 1/2 частині вказаного майна.

Також суд першої інстанції встановлено, що не підлягають до задоволення позовні вимоги про поділ грошових вкладів на ім"я відповідачки ОСОБА_3 на загальну суму 220000 грн. на депозитних рахунках в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київска Русь", оскільки судом встановлено, що на час розгляду справи даного майна в наявності у подружжя немає, так як договори депозитних вкладів від 19.07.2012 року на суму 103000 грн. від 01.10.2012 року на суму 90000 грн. достроково розірвані 10.12.2012 року вкладником ОСОБА_3

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові в частині поділу грошових коштів в сумі 220000 грн. на депозитних рахунках в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь" на ім"я відповідачки ОСОБА_3, оскільки зазначені грошові кошти витрачені в інтересах обох з подружжя і на час вирішення спору в суді на рахунках відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не надала жодного доказу, який би підтвердив цілі використання спірних грошових коштів, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції враховані заперечення відповідачки ОСОБА_3 про те, що зазначені кошти витрачені на потреби сім"ї, що підтверджено показаннями свідків та письмовими доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позову в цій частині не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 26 квітня 2013 року в частині відмови в позові про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину грошового вкладу на ім"я ОСОБА_3 в Білоцерківському відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь" в сумі 220000 грн. відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді