Справа № 368/829/13-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О.В.

Провадження № 22-ц/780/3549/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 29 22.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 23 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в Кагарлицький районний суд Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 137000 грн., яка полягає у втраті доходів, які вона могла б реально одержати від звичайних обставин, якби її права не були порушені відповідачкою (упущена вигода) у розмірі 112000 грн. та у витратах (реальні збитки) у розмірі 25000 грн. на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої власності, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану будівель та земельних ділянок. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку із знищенням та пошкодженням її спадщини, дорогого для неї місця, де вона народилась і виросла.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 23 травня 2013 року закрито провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилається на порушення норм процесуального права, оскільки підстави даного позову є іншими ніж ті, що були заявлені нею в другому позові, по якому ухвалено рішення, що набрало законної сили. У судовому засіданні позивачка просила розглянути справу по суті судом апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідачі протиправно не надавали позивачці оригінали державних актів на право власності на землю, чим перешкоджали позивачу розпоряджатись своєю власністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що є рішення суду, яке набрало законної сили з приводу спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про той же предмет із тих же підстав.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Встановлено, що в даній справі ОСОБА_2 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_3, в якому просила стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 137000 грн., яка полягає у втраті доходів, які вона могла б реально одержати від звичайних обставин, якби її права не були порушені відповідачкою (упущена вигода) у розмірі 112000 грн. та у витратах (реальні збитки) у розмірі 25000 грн. на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої власності, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану будівель та земельних ділянок.

Як убачається із матеріалів справи, у червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просила витребувати у відповідачів державні акти на право власності на земельні ділянки та відшкодувати збитки, завдані неправомірним утриманням відповідачами державних актів, чим перешкоджали їй реалізувати своє законне право розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18.03.2013 року скасовано рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та судових витрат і в цій частині ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 500 грн. з кожного.

Як убачається з мотивувальної частини зазначеного рішення суду апеляційної інстанції, суд встановив, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачі протягом тривалого часу, зокрема з дня пред'явлення позову про витребування державних актів у червні 2010 року і до 24 жовтня 2012 року протиправно не надавали позивачеві оригінали державних актів на землю, чим перешкоджали позивачу розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності на землю та спричинили моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачів до неї.

Тобто, в даній цивільній справі ОСОБА_2 позов заявила до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тих підстав, що відповідачі неправомірно утримували протягом тривалого часу державні акти на право власності на земельні ділянки, чим їй завдали майнову та моральну шкоду.

Суд на зазначені обставини уваги не звернув, не витребував цивільну справу, в якій ухвалено судові рішення, які набрали законної сили, та не перевірив, що є предметом даного позову та що було предметом позову, по якому ухвалено рішення, яке набрало законної сили, тобто, суд належним чином не перевірив чи дійсно в даній цивільній справі позов заявлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в іншій справі, в якій ухвалено рішення, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 3 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 23 травня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді