Справа № 377/361/13-ц Головуючий у І інстанції Орел А.С.
Провадження № 22-ц/780/4062/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
Категорія 24 22.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування за договором страхування,
встановила:
У березні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому посилався на те, що 12.01.2010 року з вини відповідача сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль "Фольксваген", державний номер НОМЕР_1, який був застрахований у позивача згідно договору страхування від 12.10.2009 року. Відповідно до умов даного договору позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування у розмірі 105066,31 грн. Згідно полісу страхування цивільно-правової відповідальності відповідача № ВС/5631311 HACK "Оранта" виплатила позивачеві страхову суму в розмірі 24990 грн. У зв'язку з цим, посилаючись на ст. ст. 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач просив стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 80076,31 грн. та судові витрати по сплаті судового збору на суму 800 грн.76 коп.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що суд не з"ясував предмет позову, яким є відшкодування шкоди в порядку регресу, передбаченого ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування." Крім того, суд дійшов безпідставного висновку про те, що в даному випадку позивач заявив суброгаційний позов, тому безпідставно обчислив строк позовної давності з моменту ДТП, а не з моменту останньої виплати страхового відшкодування.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 15 травня 2013 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем заявлено суброгаційний позов, який регулюється положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а не позов в порядку регресу, то положення ст. 1191 ЦК України, на які послався позивач у позовній заяві, застосуванню до спірних відносин не підлягають і позовні вимоги в цій частині є безпідставними. Тому враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності та те, що представником відповідача заявлено про застосування позовної давності за відсутності клопотання позивача про наявність поважних причин пропущення позовної давності у задоволенні позову необхідно відмовити з підстави спливу позовної давності відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 12.01.2010 року з вини відповідача сталася ДТП, в результаті якої застрахований позивачем за договором страхування від 12.10.2009 року автомобіль "Фольксваген", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту якого склала 111850,03 грн.
Відповідно до умов даного договору страхування позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 105066,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2514 від 6 квітня 2010 року на суму 3550,00 грн. та платіжним дорученням № 2543 від 12 квітня 2010 року на суму 101516,31 грн.
Тому судом вірно встановлено, що розмір страхового відшкодування підтверджений наданими позивачем документами і сумніну не викликає.
Встановлено, що HACK "Оранта" згідно полісу страхування цивільно-правової відповідальності відповідача виплатила позивачеві страхову суму в розмірі 24990 грн. Тому різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 80076,31 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу.
За правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За правилами ч. 1 ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно роз'яснень п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.
Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.
Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Встановлено, що в данному випадку не відбулося заміни особи в зобов'язанні, оскільки страхувальник не передавав своїх прав страховикові на підставі договору страхування і не сприяв реалізації страховиком прийнятих суброгаційних прав.
Тобто, в даному випадку одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбулося.
Тому, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що позивачем заявлено суброгаційний позов, який регулюється положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а не позов в порядку регресу і положення ст. 1191 ЦК України, на які послався позивач у позовній заяві, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України на підтвердження того, що позивачем заявлено суброгаційний позов, то колегія суддів дійшла висновку, що позов заявлено про відшкодування шкоди в порядку регресу в межах строку позовної давності і позивач, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану відповідачем, має право зворотної вимоги (регресу) до нього у розмірі виплаченого відшкодування відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду про відмову в позові, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Крім того, судовий збір, сплачений позивачем при пред"явленні позову та при подачі апеляційної скарги, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" задовольнити.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" страхове відшкодування в розмірі 80076 грн. 31 коп. (вісімдесят тисяч сімдесят шість грн. тридцять одну коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" судовий збір в розмірі 1201 гривня 14 коп. (тисяча двісті одна гривня 14 коп.).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді