Справа № 367/1624/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Провадження № 22-ц/780/3767/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
Категорія 22.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
18 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Даценко Л.М.,
суддів: Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі: Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції ОСОБА_3, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
встановила:
У лютому 2013 року скаржник звернувся в суд із зазначеною скаргою на дії державного виконавця, в якій посилався на те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-2485, виданий 01.06.2012 року Ірпінським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в сумі 1928189,72 грн.
12.02.2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції ОСОБА_3 описав і наклав арешт на будинок АДРЕСА_1, який належить скаржнику на праві власності і переданий в іпотеку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору від 25.04.2008 року.
Проте, скаржник вважає, що вказані виконавчі дії порушують його права, як власника зазначеного будинку та іпотекодавця, і проведені всупереч вимогам ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку", згідно вимог якої звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя і даний перелік є вичерпним.
В даному випадку звернення стягнення на належний скаржнику будинок, що є предметом іпотеки, з метою примусового виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів суперечить Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", оскільки здійснюється не на підставі рішення суду про стягнення на предмет іпотеки, а на підставі рішення суду про стягнення коштів. Тому такі дії державного виконавця щодо опису й арешту майна мають бути визнані судом неправомірними.
Просив визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Ірпінського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо опису й накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 з метою його подальшої реалізації при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2485, виданого 01.06.2012 року Ірпінським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в сумі 1928189,72 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2013 року скаргу залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 просить скасувати зазначену ухвалу і постановити нову про задоволення скарги в повному обсязі, посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд незаконно не застосував до відносин сторін положення ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку", а послався лише на загальні положення Закону України "Про виконавче провадження".
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без задоволення скаргу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що доводи заявника, викладені у скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції ОСОБА_3 не було порушено вимог Закону України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для визнання його дій щодо опису й арешту майна неправомірними.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 02.01.2013 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-2485 виданого 01.06.2012 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в сумі 1928189,72 грн.
Згідно акту опису й арешту майна від 12.02.2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції ОСОБА_3 при примусовому виконанні зазначеного виконавчого листа описав і наклав арешт на будинок АДРЕСА_1.
За правилами ч. 1, 2 та п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає обов'язки і права державних виконавців, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
З урахуванням наведеного, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2485 виданого 01.06.2012 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в сумі 1928189,72 грн. зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення суду і мав право накладати арешт на майно боржника ОСОБА_2
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення скарги без задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд незаконно не застосував до даних відносин сторін положення ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку", не заслуговують на увагу, оскільки зазначені норми матеріального права не регулюють відносини сторін у виконавчому провадженні, а передбачають звернення стягнення на заставлене майно та підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягнення на належний скаржнику будинок, що є предметом іпотеки, з метою примусового виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів суперечить Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", оскільки здійснюється не на підставі рішення суду про стягнення на предмет іпотеки, а на підставі рішення суду про стягнення коштів, також не заслуговують на увагу, поскільки проведення опису й арешту майна державним виконавцем здійснено у процесі виконавчого провадження і такі виконавчі дії передбачені п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про залишення скарги без задоволення не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду від 23 травня 2013 року відповідає обставинам справи, постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді