№ справи:2-286/11 Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

№ провадження:22-ц/190/3113/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Виконавчий комітет Малоріченської сільської ради, про поділ домоволодіння, визнання права власності, поділ земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності на домоволодіння та земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

28.09.2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», виконавчий комітет Малоріченської сільської ради, про поділ домоволодіння, визнання права власності, поділ земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності на домоволодіння та земельну ділянку. Вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 1983 року він з ОСОБА_7 є співвласниками 1/3 частки будинку АДРЕСА_1, та їм в порядку розділу з ОСОБА_9, який є власником 2/3 частки зазначеного будинку, виділені конкретні приміщення у вигляді: літ. «Б» кімната Б - 9,48 кв.м., прихожа Б3 - 7,4 кв.м., сарай - Б4 - 9,35 кв.м. Інші приміщення виділені ОСОБА_9 Виділені приміщення позивачу та відповідачці є їх спільною частковою власністю, тобто по 1/6 частці кожному. На підставі рішення виконавчого комітету Малоріченської сільської ради АР Крим від 31.08.2000 року за № 139 їм був виданий державний акт № 602 про право власності на земельну ділянку площею 0,0563 для обслуговування жилого будинку та господарських побудов. Дана земельна ділянка також є спільною частковою власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 На сьогодні відносини між позивачем та відповідачкою погіршились, відповідачка зайняла усі приміщення та земельну ділянку, чим перешкоджає позивачу у користуванні його власністю. Оскільки мирним шляхом спір врегулювати не представляється можливим, він змушений був звернутися до суду. Просив реально поділити між ним та ОСОБА_7, належну їм 1/3 частку будинку АДРЕСА_1, виділив йому на праві власності в літ. «Б» кімнату площею 10,26 кв.м., сарай 9,35 кв.м., а відповідачці в літ. «Б» кімнату площею 9,48 кв.м., прихожу площею 7,4 кв.м., визнав за ними право власності по 1/6 частці за кожним та на вказані приміщення. Припинити право спільної часткової власності на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Розділити в рівних частках земельну ділянку площею 0,0563 га, розташовану за вищезазначеною адресою, припинивши тим самим право спільної часткової власності на дану земельну ділянку.

Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року до участі у справі у якості співвідповідача залучена ОСОБА_8.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», виконавчий комітет Малоріченської сільської ради, про поділ домоволодіння, визнання права власності, поділ земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності на домоволодіння та земельну ділянку, розташованих в АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_6, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 213 Цивільного процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_12, відповідачку ОСОБА_13 та її представника ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судові рішення по цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, що містяться у пункті 2, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що поділ домоволодіння між співвласниками з технічної точки зору неможливий; поділ земельної ділянки є передчасним, оскільки судом не проведено поділ частини домоволодіння та господарських споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці. Крім того, із технічного паспорту на домоволодіння вбачається, що на спірній земельній ділянці збудовані самочинні будівлі, право власності на які за сторонами не визнано.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 24 травня 1983 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування (аркуш справи 5).

Власником іншої 2/3 частини зазначеного будинку є ОСОБА_8

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить на праві спільної приватної власності земельна ділянка загальною площею 0,0563 га за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю від 28 травня 2001 року (аркуш справи 6).

Відповідно до приписів статей 364, 367 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 Цивільного кодексу України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок".

Зокрема, виходячи з положень статей 183, 367 Цивільного кодексу України та роз'яснень, що містяться в пунктах 6, 7 зазначеної постанови, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (стаття 152 Житлового кодексу УРСР).

Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог статті 10 Цивільного процесуального кодексу України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції всіляко сприяв сторонам в реалізації їх прав при розгляді конкретної справи.

На вимогу позивача по справі була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку експертизи № 3950 від 20.04.2011 року можливо провести поділ 1/3 частини спірного житлового будинку, але необхідно провести відповідні переобладнання та перепланування (аркуші справи 33-44).

Проте, з листа заступника сільського голови Кобезевої Ю.В. (аркуш справи 147) вбачається, що відповідачка ОСОБА_7 із заявою про надання дозволу на переобладнання домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 у Малоріченську сільську раду взагалі не зверталась, а рішенням виконкому Малоріченської сільської ради міста Алушта № 438 від 28.12.2011 року ОСОБА_6 відмовлено в надані дозволу на отримання вихідних даних та містобудівних обмежень для проектування реконструкції частини жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 266).

Також з матеріалів справи вбачається, що на вимогу сторін по справі була призначена та проведена додаткова будівельно-технічна експертиза № 746 від 28.12.2012 року, з висновків якої вбачається, що запропоновані у судовій будівельно-технічній експертизі № 3950 від 20.04.2011 року переобладнання технічно можуть привести до обрушення конструкцій та до пошкодження цілісності житлового будинку АДРЕСА_1, враховуючи незадовільний технічний стан стін та даху житлового будинку (аркуш справи 180-181).

Висновки зазначеної додаткової експертизи позивачем ОСОБА_6 та/або його представником у встановленому законом порядку не оскаржені, належними та допустимими доказами не спростовані.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що з врахуванням незадовільного технічного стану конструкцій стін, підлоги, даху, покрівлі житлового будинку, провести реальний поділ 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями між співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1/6 частці кожному технічно неможливо, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів вважає обґрунтованими й висновки суду першої інстанції щодо передчасності вимог позивача про поділ між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як співвласниками, земельної ділянки площею 0,0563 га, оскільки поділ земельної ділянки повинен проводитися відповідно до визначених судом часток та/або для обслуговування конкретних приміщень співвласників, проте судом реального поділу частини домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проведено у зв'язку з вищевикладеними обставинами. Про можливі варіанти поділу земельної ділянки між співвласниками з урахуванням конкретних приміщень зазначав у своєму висновку й експерт (аркуш справи 51 зворот).

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні про неможливість реального поділу земельної ділянки між співвласниками, у зв'язку з наявністю на ній самовільних будівель, право власності на які сторонами не визнано. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з розмірів, конфігурації та запропонованих експертом варіантів поділу земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вбачається, що фактичного поділу землі між співвласниками так і не відбудеться (аркуші справи 53-55) .

Згідно з вимогами статей 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги та матеріали справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку неможливості реального поділу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належної їм 1/3 частки домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Проте, сторони не позбавлені можливості визначити порядок користування спільною часткою домоволодіння та земельною ділянкою добровільно або в судовому порядку.

Але з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що з інших правових підстав сторони до суду не зверталися, інших вимог не обґрунтовували.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова