Справа № 357/2646/13-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л.А.

Провадження № 22-ц/780/3927/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 29 23.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Даценко Л.М.,

суддів: Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Білоцерківська міська рада Київської області про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 14 лютого 2013 року на пленарному засіданні позачергової 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання, депутатами якої є сторони, відповідач публічно поширив відносно нього недостовірну інформацію шляхом оголошення тексту проекту депутатського запиту, у якому говориться про те, що "за інформацією, яка поширювалася з вуст директора КП БМР "Білоцерківводоканал" ОСОБА_3, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства "Білоцерківводоканал" у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу "Білоцерківводоканал", депутатам міської ради з метою сприяння передачі "Білоцерківводоканал" у концесію. Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу".

Зазначений текст був оголошений публічно у присутності 51 депутата міської ради та 50 запрошених осіб, серед яких представники громадськості, журналісти, працівники правоохоронних органів, при цьому велися відеозапис виступу та протокол пленарного засідання.

Таким чином, текст був навмисно доведений до невизначеного кола осіб його автором, відповідачем ОСОБА_2

Даний текст проекту депутатського запиту містить повністю неправдиву інформацію, не відповідає дійсності і водночас виступає засобом поширення такої інформації, яка принижує його честь, гідність, завдає шкоди його діловій репутації і є за своєю суттю образою і наклепом.

Позивач просив ухвалити рішення, яким задовольнити позов, визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та наносить шкоду його діловій репутації вищевикладену інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5 лютого 2013 року за № 2-12-01. Зобов'язати відповідача зареєструвати в організаційному відділі Білоцерківської міської ради та оголосити на пленарному засіданні найближчої сесії (чергової або позачергової) Білоцерківської міської ради шостого скликання під заголовком "спростування" спростування у такій редакції: "мною, ОСОБА_2 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5 лютого 2013 року за № 2-12-01, була розповсюджена недостовірна інформація щодо ОСОБА_3 Повідомляю, що інформація, яка міститься у названому проекті депутатського запиту, про посилання на неправомірні дії ОСОБА_3 не відповідає дійсності та визнана недостовірною рішенням суду, що набрало законної сили". Також просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5.02.2013 року за № 2-12-01, та оприлюднена 14.02.2013 року на пленарному засіданні 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання, а саме інформацію про те, що "за інформацією, яка поширювалася з вуст директора КП БМР "Білоцерківводоканал" ОСОБА_3, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства "Білоцерківводоканал" у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі у концесію цілісного майнового комплексу "Білоцерківводоканал", депутатам міської ради з метою сприяння передачі "Білоцерківводоканал" у концесію". Зобов"язано ОСОБА_2 зареєструвати в організаційному відділі Білоцерківської міської ради та оголосити на пленарному засіданні найближчої сесії (чергової або позачергової) Білоцерківської міської ради шостого скликання під заголовком "спростування" спростування у такій редакції: "мною, ОСОБА_2 у проекті депутатського запиту, зареєстрованого організаційним відділом Білоцерківської міської ради 5 лютого 2013 року за № 2-12-01, була розповсюджена недостовірна інформація щодо ОСОБА_3 Повідомляю, що інформація, яка міститься у названому проекті депутатського запиту, про посилання на неправомірні дії ОСОБА_3 не відповідає дійсності та визнана недостовірною рішенням суду, що набрало законної сили". В решті позовних вимог відмовлено.

На зазначене рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на роз'яснення рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року про те, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу. Така позиція і практика підтверджується рішеннями усіх ланок судової системи України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав і обґрунтовував свої висновки тим, що всі складові правопорушення присутні і викладена у депутатському запиті інформація про розповсюдження про себе позивачем інформації щодо передачі коштів посадовими особами, не є депутатським запитом. Для викладення такої інформації у відповідача не було жодних підстав і доказів, тому незалежно від вини та наміру відповідача інформація має бути спростована.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2, будучи депутатом VІ скликання Білоцерківської міської ради Київської області, 5.02.2013 року надав в організаційний відділ Білоцерківської міської ради депутатський запит, адресований начальнику Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області Грибенникову О.А., Прокурору м. Біла Церква старшому раднику юстиції Мельнику Г.І. та начальнику Управління Служби безпеки України в Київській області Білоцерківський міжрайонний відділ Шульжуку Р.К., слідуючого змісту: "за інформацією, яка поширювалася з вуст директора КП БМР "Білоцерківводоканал" ОСОБА_3, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства "Білоцерківводоканал" у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу "Білоцерківводоканал", депутатам міської ради з метою сприяння передачі "Білоцерківводоканал" у концесію. Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу. Просимо Вас провести розслідування стосовно порушеного питання та перевірити достовірність інформації. В разі виявлення порушення привести винних до відповідальності згідно чинного законодавства, скасувати рішення міської ради щодо концесії "Білоцерківводоканалу", зобов'язати призначити новий склад конкурсної комісії та провести повторну процедуру передачі комунального підприємства в концесію, також на період проведення розслідування заборонити міському голові підписувати договір про концесію. Про результат перевірки просимо Вас доповісти на сесії міської ради".

Зазначений депутатський запит відповідач озвучив на пленарному засіданні позачергової 38 сесії Білоцерківської міської ради шостого скликання 14 лютого 2013 року і згідно протоколу пленарного засідання за результатами голосування депутатський запит не підтриманий. (а. с. 10-13).

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Згідно з вимогами ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканими, та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.

Згідно роз'яснень пунктів 15, 16, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Виходячи з наведеного, при розгляді справи з"ясуванню підлягають наступні обставини: чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони гідність, честь або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов. Відповідач повинен довести, що поширення ним відомостей відповідають дійсності. Позивач має право надати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Згідно роз'яснень п. 16 даної постанови відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно роз'яснень п. 21 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року роз"яснив, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2, будучи депутатом VІ скликання Білоцерківської міської ради Київської області, 05.02.2013 року звернувся із депутатським запитом до правоохоронних органів, в якому посилався на те, що за інформацією, яка поширювалася з вуст директора КП БМР "Білоцерківводоканал" ОСОБА_3, що під час проведення заходів по передачі комунального підприємства "Білоцерківводоканал" у концесію, він роздавав кошти міському голові, працівникам управління комунальної власності, голові, секретарю, заступнику та членам конкурсної комісії для проведення конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу "Білоцерківводоканал", депутатам міської ради з метою сприяння передачі "Білоцерківводоканал" у концесію. Розповсюдження такої інформації дає підстави мешканцям міста сумніватися в законності та прозорості проведення даного конкурсу. Тому просив компетентні органи перевірити таку інформацію та надати відповідь.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 року з наступними змінами та доповненнями у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку мала місце реалізація відповідачем наданих Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" прав на депутатський запит, як депутата місцевої ради у виборчому окрузі, а не поширення ним недостовірної інформації щодо позивача і не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами, крім того, для такого звернення із депутатським запитом до вказаних правоохоронних органів у відповідача були підстави і таке звернення було викликано наміром виконати свій громадський обов'язок як депутата Білоцерківської міської ради Київської області.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що всі складові правопорушення присутні і викладена у депутатському запиті інформація про розповсюдження про себе позивачем інформації щодо передачі коштів посадовими особами, не є депутатським запитом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позову, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Білоцерківська міська рада Київської області про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді