ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2008 р. у справі № 11/20 (суддя: Євсіков О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.)у задоволенні позову до ТОВ "Гудвіл-Груп" відмовлено, а в частині позовних вимог до ТОВ "Рент Груп", ТОВ "Аверс Груп" провадження припинено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні позивач звернувся до суду з клопотанням в якому просив зачекати його представника. Колегія суддів задовольнила усне клопотання позивача та оголосила перерву до 12 год. 10 хв. 24 вересня 2008 р.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що  касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановили господарські суди, рішенням апеляційного суду м. Києва від 22.12.2004 р. у справі №22-6816, яке набрало законної сили та є чинним, зобов'язано ТОВ "Гастроном №3 "Слов'янський" виплатити ОСОБА_1. вартість частини майна прибутку товариства у розмірі 32148,30 грн. Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1. був учасником ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" і володів 10,61 % статутного фонду товариства, який всього становить 122100 грн.

Рішенням загальних зборів засновників товариства від 24.04.2001 р. ОСОБА_1. виключений зі складу засновників ТОВ "Гастроном №3 "Слов'янський".

Відтак, позивач відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" і п. 16 установчого договору, після затвердження звіту за 2001 р. і в строк до 12 місяців з дня виходу мав право на отримання вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді, та на виплату належної йому частини прибутку, одержаного товариством до моменту його виходу.

Згідно балансу станом на 01.05.2001 р., тобто, на час виходу позивача з товариства, майно товариства складало 303000 грн., частка позивача відповідно 32148,30 грн.

Окрім того, господарські суди з'ясували, що статут ТОВ "Гудвіл-Груп" затверджено зборами засновників ТОВ "Гудвіл-Груп", протокол від 25.07.2007 р. Пунктом 1.1 Статуту встановлено, що ТОВ "Гудвіл-Груп" створено внаслідок поділу ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський".

ТОВ "Гудвіл-Груп" є правонаступником ТОВ "Гастроном №3 "Слов'янський" в частині прав, обов'язків та майна, визначених розподільчим балансом ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" 25.07.2007 р. (п. 1.2 Статуту).

Предметом спору у справі є питання зобов'язання відповідачів здійснити переоцінку основних засобів, що входили до основних фондів ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" станом на 21.04.2001 р. за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8-А.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (надалі - Закон) положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін (ч. 1 ст. 7 Закону).

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Статтею 12 Закону визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

За таких обставин, господарські суди прийшли до висновку, що прийняття рішення щодо оцінки або переоцінки об'єктів основних засобів належить до компетенції власника (керівника) підприємства, у даному випадку ТОВ "Гудвіл-Груп", але учасник товариства, якого було виключено зі складу засновників відповідно до вимог чинного законодавства України не наділений правом вимоги здійснення власником або його правонаступником переоцінки основних засобів.

Водночас, апеляційний господарський суд наголосив, що згідно балансу ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" станом на 01.05.2001 р. (на час виключення позивача з товариства), майно товариства складало 303000 грн., а частка позивача 32148,30 грн. відповідно. Позивач в обґрунтування позову не надав документів, які б підтверджували неправомірність визначення вартості майна товариства станом на 01.05.2001 р., в зв'язку з чим відсутні підстави вважати що існували розбіжності між балансовою та ринковою вартістю майна ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський".

При цьому, господарські суди не взяли до уваги висновок спеціалізованого агентства нерухомості "Вогні Києва" від 01.07.2004 р. як такий що необґрунтований та не підтверджений відповідними документальними доказами.

Окрім того, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до п. 1.1 статуту ТОВ "Гудвіл-Груп", товариство було створено внаслідок поділу ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" і товариство є правонаступником ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" в частині прав, обов'язків та майна, визначених розподільчим балансом ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський" (п. 1.2 Статуту), то виходячи із змісту ст. 59 ГК України обов'язки щодо проведення переоцінки активів (основних фондів) не можуть бути передані за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках до ТОВ "Гудвіл-Груп", яке утворене внаслідок поділу суб'єкта господарювання - ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський".

За таких обставин, господарські суди відмовили у задоволенні позову до ТОВ "Гудвіл-Груп".

Щодо припинення провадження у справі відносно ТОВ "Рент Груп" та ТОВ "Аверс Груп", то господарські суди зазначили наступне.

Згідно п. 1.1. Статуту ТОВ "Рент Груп", затвердженого зборами засновників, протокол від 25.07.2007 р., товариство створено внаслідок поділу  ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський"  на основі рішення прийнятого зборами засновників ТОВ "Рент Груп" від 25.07.2007 р.

Згідно п. 1.1. Статуту ТОВ "Аверс Груп", затвердженого зборами засновників, протокол від 25.07.2007 р., товариство створено внаслідок поділу  ТОВ "Гастроном № 3 "Слов'янський"  на основі рішення прийнятого зборами засновників ТОВ "Аверс Груп" від 25.07.2007 р.

Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна листом № 9505 від 17.03.2008 р. повідомило, що станом на 13.03.2008 р. за адресою вул. Велика Житомирська, 8-А проведена реєстрація права власності на нежитлові приміщення загальною площею 205,9 м² за ТОВ "Гудвіл-Груп" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.10.2007 року.

Оскільки саме ТОВ "Гудвіл-Груп" є власником нежитлових приміщень адресою вул. Велика Житомирська, 8-А, а ТОВ "Аверс Груп" та ТОВ "Рент Груп" не є власниками зазначених приміщень, господарські суди дійшли висновку, що між позивачем та ТОВ "Аверс Груп", ТОВ "Рент Груп" відсутні будь-які правові відносини, а отже відсутній предмет спору. Враховуючи зазначене, суди припинили провадження у справі відносно ТОВ "Аверс Груп" та ТОВ "Рент Груп" на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Разом з тим, необхідно наголосити на тому, що відповідно вимог до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення чи його припинення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога зобов'язати виконати дії, спрямовані на переоцінку належних ТОВ "Гудвіл-Груп" основних засобів не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, передбаченого нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України. Не визначена така вимога як належний спосіб захисту і іншими законами України.

Проте, незастосування судами попередніх інстанцій вказаних норм матеріального права не вплинуло на правильність вирішення даного спору по суті.

Водночас, станом на день подання позову п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами від 30.11.2000 р. № 304 та від 25.11.2002 р. № 989) на яке посилається позивач як на підставу позову, передбачено, що підприємство може переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо залишкова вартість  цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

З урахуванням викладеного, здійснення переоцінки основних засобів є правом товариства, а не його обов'язком.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою. 

Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним.

Крім того, відповідно до ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені  у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 р. у справі № 11/20 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                                  Н. Дунаєвська

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                М. Михайлюк

                                                                                            Н. Мележик