Справа № 435/1096/13к
Провадження № 11кп/782/591/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Тополюк Є.В.
суддів: - Кошелєва Б.Ф., Каткова І.А.
за участю секретаря: - Шеховцової А.С.
прокурора: - Мельнікова Д.О.
обвинуваченого: - ОСОБА_5
його захисника: - ОСОБА_6
потерпілих: - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Луганську матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Жовтневого району м. Луганська Кім Р.В. та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 березня 2013 року -
в с т а н о в и л а:
Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 березня 2013 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження,уродженця м. Говурдак, Туркменістан, громадянина України, раніше судимого 22 липня 2011 року Жовтневим районним судом м.Луганська за ст.185 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки, 22 травня 2012 року Ленінським районним судом м.Луганська за ст.190 ч.2 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., штраф за вироком суду сплачений, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
засуджено:
- за ст. 185 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ст. 187 ч.3 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ст.71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.07.2011 року у вигляді 6 місяців, та остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією особистого майна.
Строк відбування покарання враховано з 03.01.2013 року, тобто з часу затримання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 залишені без змін -тримання під вартою.
Доля речових доказів та судових витратив вирішена у відповідності закону.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він,за обставин, викладених у вироку ,повторно, 19.12.2012 року приблизно о 12.00 годині, знаходячись у приміщенні флігеля,розташованого за адресою: АДРЕСА_1, таємно заволодів чужим майном (викрав) з приміщення вказаного флігеля кольоровий телевізор, вартістю 600 грн.00 копійок,що належить ОСОБА_8
01.01.2013 року приблизно о 12.00 год. ОСОБА_5, маючи злочиний намір на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насилля,небезпечного для життя та здоров'я особи, у відношенні якої скоєно напад, з проникненням у житло, підійшов до житлового будинку АДРЕСА_1
Після чого, керуючись корисливім мотивом і переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи відкрито і усвідомлюючи цю обставину, ОСОБА_5 почав вибивати вхідні двері до приміщення житлового будинку, в якому проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_7Після того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почувши,що ОСОБА_5 вибиває вхідні двері належного їм будинку, підійшли до вказаних дверей та, намагаючись перешкодити ОСОБА_5 потрапити у приміщення, стали тримати вхідні двері.
Однак, ОСОБА_5 під погрозою застосування ножа у відношенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проник до приміщення вказаного будинку. Далі, ОСОБА_5,знаходячись в приміщенні вказаного будинку, під погрозою застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7,заволодів майном, яке знаходилося в спальній кімнаті житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, що належить ОСОБА_8, а саме: золотими сережками, вартістю 1680 грн., двома кільцями із срібного сплаву,загальною вартістю 122,40 грн., двома обручками із срібного сплаву,вартістю 173,25 грн.,а всього на загальну суму 1975 грн.65 копійок.
Після чого, ОСОБА_5 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник.
У апеляційної скарзі з доповненнями прокурор просить вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19.03.2013 року стосовно ОСОБА_5 скасувати у зв'язку із суттєвими порушеннями закону України про кримінальну відповідальність, кримінальне провадження щодо обвинуваченого направити в суд на новий судовий розгляд. При цьому він посилається на те,що судом першої інстанції не з'ясований той факт, чи мав ОСОБА_5 вільний доступ до приміщення будинку,де проживали його батьки. Не надана оцінка його словам про те,що він мав ключи від зазначеного будинку. Не врахований факт конфлікту його із своїми близькими родичами, у зв'язку з чим,останні можуть його обмовити. Мають місце протиріччя, які судом не були усунені. Також вказує на те,що обвинувачений ОСОБА_5 винність у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.187 КК України, не визнав. Маються обставини, які обтяжують покарання, а саме: повторність та рецидив злочинів. Судом не встановлені обставини, що пом'якшують покарання Збиток, спричинений вчиненням злочину, повністю не відшкодований.
Обвинувачений ОСОБА_5 у апеляційної скарзі з доповненнями просить вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19.03.2013 року скасувати,кримінальне провадження щодо нього направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається на неправильне застосування кримінального закону, а також на не відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, вказує на те, що він не згоден з поясненнями потерпілих ОСОБА_8, його матері, та ОСОБА_7, його отчима,так як він знаходиться з ними у процесі розподілу майна і вони на нього наводять наклеп. Він 01.01.2013 року приблизно о 12.00 год. прийшов до свого дому , де прописаний та мешкає 11 років. У нього були свої ключі від хвіртки та дверей , але він не зміг потрапити до дому, і тому змушений був стукати у двері до тих пір, поки йому не відкрили. Коли він зайшов до дому, ОСОБА_7 почав йому погрожувати та виганяти з дому. Він не звертав на нього увагу, почав рухатися до своєї кімнати , але ОСОБА_7 почав з ним бійку, тому він змушений був захищатися. Він схопив його за руки та відштовхнув від себе. Він зрозумів, що йому небезпечно залишатися у домі й тому прийняв рішення забрати у спальній кімнаті батьків зі шкатулки срібні обручки та кільця,тому що у нього не було грошей на проживання у іншій квартирі. Він забрав майно батьків та швидко побіг із дому . У нього не було ножа. У матеріалах справи є ніж, але на ньому нема слідів його пальців рук. У потерпілого ОСОБА_7 не було ніяких слідів побиття, а також немає ніяких свідків цього, та висновків судово-медичної експертизи стосовно нього. Все пояснення потерпілих направлені на те,щоб позбавити його житлової площі. Він не проникав у житловий будинок,тому що мав власні ключі та був прописаний у ньому й проживав тривалий час.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора,який підтримав свою апеляцію та доповнення,та вказав,що якщо при новому судовому розгляду буде доказана вина обвинуваченого у скоєні злочину,передбаченого ст..187 ч.3 КК України, то призначене йому покарання за вироком від 19.03.2013 року є м'яким, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5,який підтримав доводи своєї апеляції та доповнення,частково апеляцію прокурора,та вказав у дебатах і останнім слові,що він не визнає себе винним за ст..187 ч.3 КК України, пояснення захисника, який підтримав апеляцію ОСОБА_5 та частково апеляцію прокурора, пояснення потерпілого ОСОБА_7, який не згоден з апеляцією обвинуваченого, та прокурора, перевіривши матеріали справи та обсудив доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню повністю, а апеляція обвинуваченого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення ,ухвалене компетентнім судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення,ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції вищевказані вимоги закону належним чином не виконав и допустив неповноту судового розгляду кримінальної справи стосовно обвинуваченого ОСОБА_5
Так, суд першої інстанції неповно дослідив обставини , які передбачені вимогами ст.374 КПК України, що стосується особи обвинуваченого, що вбачається у вступній частині вироку. Суд при ухваленні вироку не вказав заняття, освіту, сімейний стан обвинуваченого, а також неповно дослідів попередні вироки Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.10.2007 року,22.07.2011 року та Ленинського районного суду м.Луганська від 28.05.2012 року стосовно ОСОБА_5, для того, щоб більш повно вияснити місце проживання обвинуваченого та його право на вільний доступ до житлового будинку, де він зареєстрований.
Крім того, суд першої інстанції зобов'язаний був перевірити пояснення обвинуваченого по-першому епізоду, по якому він вину свою не визнав, та вказав,що знаходився 19.12.2012 року на роботі.
Суд не мотивував належним чином вирок про визнання винним обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні ним кримінального правопорушення за ст.185 ч.2 КК України,не зазначив, чому він не згоден з поясненнями обвинуваченого по цьому епізоду.
Також суд першої інстанції зобов'язаний був вказати у вироку, чому він вважає формулювання обвинувачення за ст.187 ч.3 КК України доведеним судом і на підставі яких доказів, з урахуванням того, що обвинувачений є рідним сином потерпілої ,з якою вони знаходяться тривалий час у суперечливих стосунках. Крім того, у обвинуваченого другій потерпілий є отчим.
Обвинувачений вказав у судому засіданні, що він 01.01.2013 року вкрав майно своєї матері з кімнати будинку, коли батьків не було вдома. Раніше на початок та кінець досудового розслідування інших пояснень обвинувачений не давав.
З таких обставин, судова колегія вважає, що мотивувальна частина вироку суду першої інстанції не відповідає вимогам ст..374 КПК України,тому що суд першої інстанції за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не зазначив у вироку, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Колегія суддів також вважає, що апеляційний суд не може ухвалити новий вирок, тому що неповнота судового розгляду випливає з необхідності дослідити нові дані, які не були досліджені судом першої інстанції,не були вияснені обставини, про які вказує обвинувачений у своєї апеляції та вказував у ході судового слідства, а також тому,що ні прокурор,ні потерпілий про постановлення нового вироку не просять у своїх доповненнях.
З таких обставин колегія суддів вважає за необхідним скасувати вирок суду першої інстанції , вважати апеляцію прокурора обґрунтованою, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково тому, що його пояснення та пояснення потерпілих підлягають перевірки при новому судовому розгляді.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст.404,405,407,409-411 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Жовтневого району м. Луганська на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_5 за ст..ст.185 ч.2, 187 ч.3 КК України -задовольнити повністю, а апеляцію обвинуваченого - задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_5 за ст.ст.185 ч.2, 187 ч.3 КК України -скасувати, направити кримінальне провадження щодо нього на новий судовий розгляд.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 залишити без змін- тримання під вартою.
С У Д Д І :
Є.В.Тополюк Б.Ф. Кошелєв І.А.Катков