ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р. м. Київ К-15702/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леон6тович К.Г. Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання незаконними дій, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації Донецької області про визнання незаконною відмови в виплаті щорічної грошової допомоги до 05 травня, стягнення з відповідача заборгованості по недоотриманій грошовій допомозі до 05 травня за 2004-2007 роки у розмірі 10 594 грн. 20 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнана неправомірною відмова в виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за 2004 та 2007 роки, стягнуто з відповідача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2004 рік у розмірі 765 грн. 16 коп. та за 2007 рік у розмірі 3 650 грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації Донецької області залишена без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року -без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації Донецької області просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач є інвалідом 1 групи, перебуває на обліку у відповідача та відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 09 травня (яка повинна виплачуватися до 05 травня) в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком для інваліда війни 1 групи.

Фактично позивач отримав від відповідача у 2004 році зазначений вид допомоги у розмірі 160 грн., при цьому останній керувався положенням ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік".

У 2005, 2006 роках ОСОБА_1 фактично отримав наведений вид допомоги в розмірі 330 грн. та 400 грн., відповідно. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

В 2007 році фактично позивач отримав від відповідача 450 грн., при цьому відповідач керувався положеннями ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" визнане неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 (у020р710-04) від 01 грудня 2004 року.

Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 09 травня протягом 2004 року в розмірі 160 грн. за ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" у розмірі згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-іУ від 09 липня 2003 року є очевидною.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена грошова допомога підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Положення пункту 29 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09 липня 2007 року.

Тому неправомірність дій відповідача про нарахування позивачеві щорічної грошової допомоги до 09 травня протягом 2007 року в розмірі 450 грн., встановленому Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік", а не в розмірі згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року також є очевидною.

Проте, норми Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

За таких обставин, дії відповідача відносно розміру сплати позивачу зазначеного виду допомоги у 2005 та 2006 роках є правомірними.

Колегія суддів погоджується з судом щодо незастосування ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ст. 268 ЦК України, оскільки вимоги позовної давності не поширюються на даний спір.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді М.П. Гордійчук

М.П. Гордійчук

Н.В. Васильченко

О.О. Кравченко

К.Г. Леонтович

Т.С. Розваляєва