АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Бєлан Н.О.

суддів - Осіпової Л.О., Боголюбської Л.Б.

при секретарі судового засідання Шияна М.М.

за участю учасників судового провадження: прокурора - Святненко Д.О.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження №12012110030002238 за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2013 року, яким:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий,-

- 02.06.2009 року вироком Деснянського районного суду м. Києва на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки

засуджений:

- за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання призначено ОСОБА_2 - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

За вироком суду засуджений визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.

21 квітня 2011 року, приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_2, перебуваючи зі своїм знайомим ОСОБА_3 на дитячому майданчику, що розташований по проспекту Маяковського, 18 у м. Києві, побачивши, як останній поклав до правої кишені джинсів мобільний телефон «НокіаХ2», під час розмови непомітно для потерпілого він витягнув мобільний телефон вартістю 1162 грн. з флеш картою на 2 Гб та сім картою оператора «Діджус» і з місця вчинення злочину зник.

В апеляції засуджений, не оспорюючи встановлені фактичні обставини вчиненої крадіжки та кваліфікацію його дій, просить вирок районного суду змінити та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавлення волі, вважаючи, що суд першої інстанції не урахував його неповнолітній вік на час крадіжки, яку вчинив через проблеми психічного стану здоров'я, не розуміючи у повній мірі усіх негативних наслідків своїх легковажних вчинків.

Також апелянт зазначає, що щиро кається у скоєному, хоче змінити своє життя, навчається у ВПТУ № 25, потребує догляду за своїм здоров'ям, а потерпілий не має ніяких до нього претензій.

Заслухавши доповідача, висловлення доводів прокурора про законність та справедливість вироку, засудженого, який підтримав свою апеляцію, його останнє слово, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні цього злочину при обставинах, наведених у вироку, є правильним, бо ґрунтується на доказах, які перевірені у судовому засіданні у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, та докладно зазначених у вироку, і який не спростовується апелянтом.

Кваліфікація дій засудженого за ст.185 ч.2 КК України визначена правильно і також не оспорюється в апеляції.

Що стосується доводів апеляції засудженого про суворість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу, оскільки переконливих аргументів про це в апеляції й не наведено.

На переконання колегії суддів, міра покарання винному призначена відповідно до вимог ст.65 КК України, бо урахована ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який має непогашену судимість, більш того, вчинив новий злочин проти власності протягом іспитового строку, а тому судом першої інстанції обґрунтовано остаточне покарання призначено йому за правилами, передбаченими ст.71 КК України.

Доводи в апеляції про те, що суд не урахував інші наявні обставини, що пом'якшують покарання, зокрема вчинення злочину у неповнолітньому віці, а також його стан здоров'я, безпідставні, бо не відповідають матеріалам справи, з огляду на які висновок суду першої інстанції про те, що виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без ізоляції його від суспільства, є правильним.

Тому, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року відносно нього - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судові рішення у цьому кримінальному провадженні можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня проголошення цієї ухвали апеляційного суду.

Головуючий

Судді