№ справа:121/8971/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Леонов Андрій Анатолійович

№ провадження:11/190/799/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Язєва С.О.,

Суддів -Опанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,

за участю прокурора - Бородіної І.Т.,

засуджених - захисника - представника потерпілої - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_9 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білоносова Еткульського району Челябінської області Росіїйської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, який має неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Маріїнськ Кемеровської області Російської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, який має середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 виданий 27.08.2008 р. Відділом ВФМС Росії по Челябінській області в м. Коркино) та ОСОБА_7 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 виданий 18.09.2009 р. Відділом ВФМС Росії по Челябінській області в Калінінському районі м. Челябінська) на користь ОСОБА_10 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий 23.01.1996 р. Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму) 2073 гривень 79 копійок в рахунок погашення спричиненої матеріальної шкоди.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджені за те, що вони 15 серпня 2012 року приблизно о 21 годині 00 хвилин спільно, перебуваючи в районі автовокзалу міста Ялта, на сходах, що ведуть у сквер, біля магазину «Фокстрот» по АДРЕСА_3 побачивши що в їх сторону йде громадянка ОСОБА_10, у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у них виник умисел на заволодіння чужим майном. Вступивши між собою у попередню змову на напад з метою заволодіння майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, вони розподілили між собою ролі.

Згідно розподілених ролей, діючи погоджено, ОСОБА_6 залишився на сходах для спостереження за навколишнім оточенням і попередження про можливе наближення сторонніх осіб, а ОСОБА_7 діючи згідно відведеної йому ролі, підійшов ззаду до ОСОБА_10, яка спускалася по сходах і застосовуючи до неї насильство, небезпечне для життя і здоров'я, що виразилося в нанесенні удару в потиличну область голови, а потім удару ліктем правої руки по обличчю, після чого разом з ОСОБА_6 нанесли декілька ударів в область голови та тулубу потерпілої, від чого остання впала на землю і знепритомніла, та заволоділи майном, яке перебувало у потерпілої при собі, а саме: фотоапаратом вартістю 1000 гривень, мобільним телефоном марки «Самсунг СТТ 8 3650»вартістю 750 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходилися гроші в сумі З гривні, мобільним телефоном марки «МТС» вартістю 250 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора «Лайф» вартістю 10 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 35 гривень, мобільним телефоном марки НТС «Діамант» вартістю 3000 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 3 гривні, браслетом з металу жовтого кольору вартістю 4000 гривень, сережками з металу жовтого кольору вартістю 2500 гривень, статуеткою вартістю 600 гривень, грошима в сумі 900 гривень, ключами від квартири, що не представляють матеріальної цінності, а також сумкою вартістю 100 гривень, а всього майна на загальну суму 13 171 гривень.

Після цього з викраденим майном ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, звернувши викрадене майно на свою користь, розпорядившись ним на свій розсуд.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 82 М.Д., потерпілій ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, підтвердженого об'єктивною неврологічною симптоматикою (позитивний симптом Манна, Седа, ністагм горизонтальний і ін.), синці та садна на обличчі, розрив і крововилив на слизовій оболонці верхньої губи, закритий перелом кісток носа, підтверджений рентгенологічним дослідженням, садно на спинці носа, садно лівого ліктьового суглоба, синець на правому стегні. За ступенем тяжкості струс головного мозку і перлом кісток носа з ушкодженнями на обличчі відносяться до легких, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я. Решта пошкоджень не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі та доповнені до неї засуджений ОСОБА_7 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, у зв'язку з тим, що вирок незаконний, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував доказі, які б могли суттєво вплинути на висновки. А саме те, що ОСОБА_7 надав правдиві покази, розкаявся у скоєному, але зазначив те, що ОСОБА_6 не знав що збирався зробити ОСОБА_7, таким чином попередньої змови у них не було, а визнання вини у скоєнні злочину за попередньою змовою вони підписали у зв'язку з моральним тиском працівників міліції, що підтверджує заява, яка подана до прокуратурі м. Ялти. Однак за фактом перевірки засудженому ніяких відповідей та документів на надходили, та як проводилась прокурорська перевірка не відомо, оскільки ОСОБА_7, ніхто по цьому факту не розпитував. На думку апелянта свідчення потерпілої суперечливі, так як вона стверджує, що їй було завдано чимало ударів по обличчю та тілу, у той час вона показувала, що втратила свідомість після одного вдару по потилиці. Апелянт вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину за ч. 2 ст. 187 КК України, а саме відсутня кваліфікуюча ознака як насильство небезпечне для життя та здоров'я , особи відносно якої скоєно напад, а також ознака «за попередньою змовою» з ОСОБА_6 Крім того посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував особу засудженого ОСОБА_7, оскільки він за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, добровільно написав явку з повинною, за виключенням пункту за попередньою змовою з ОСОБА_6 розкаявся, повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину. Крім того апелянт вказує, що він просив допитати слідчу ОСОБА_11, але вона так і не була допитана. Крім того, строк покарання засудженим суд зазначив з 18 серпня 2012 року, але дата затримання 17.08.2012 року.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що явку з повинною, була написана під тиском працівників міліції, а саме те що ОСОБА_6 приймав участь у скоєному злочині та цей факт був заявлений у ході судового розгляду, але прокурорська перевірка не виявила ніяких порушень з боку працівників міліції. Також апелянт стверджує, що згідно матеріалів справи складу злочину за ч.2ст. 187 КК України не має, а усі дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, так як потерпілій були причинені легкі тілесні ушкодження. Апелянт вважає, що в діях у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутній склад злочину за ч. 2 ст. 187 КК України, а саме відсутні кваліфікуючи ознаки як насильство небезпечне для життя та здоров'я , особи відносно якої скоєно напад, а також ознака «за попередньою змовою» та «розподіл ролей». Апелянт зауважує, що він характеризується позитивно, як за місцем проживання так і за місцем роботи, має постійне місце проживання, вину визнав у тому, що він у момент злочину я знаходився разом з ОСОБА_7, але ніяких противоправних дій відносно потерпілої ОСОБА_10 не скоював, попередньої змови не було, розподіл ролей не здійснювався, збиток потерпілій відшкодовано, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10 просить цивільний позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги мотивує тим, що потерпілій була спричинена шкода, яка призвела до негативних змін у організмі. Усі травми призвели до моральних страждань та психологічних: страх, приниження, стид, стан душевної болі, депресія. Крім того апелянт зазначає, що усього не повернено або пошкоджено майно на суму 11041 грн.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_9 просить задовольнити позов потерпілої у повному обсязі. Свої вимоги мотивує, тим, що до матеріалів кримінальної справи були долучені товарні чеки на медикаменти у сумі 2532,79 грн., але суд не дав належну оцінку цим документам, відмова у задоволенні в цій частині ні чим не обґрунтована, та ця сума не стягнута із засуджених. Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінку та необґрунтовано відмовив у стягненні моральної шкоди. Суд не прийняв до уваги обґрунтованість усіх переживань, які викладені у позовній заяві, та той факт, що потерпіла зазнавала постійну фізичну біль на думку суду не є моральними стражданнями. Крім того, апелянт зазначає, що внаслідок злочину у ОСОБА_10 внаслідок стресу з'явилася гіпертонічна хвороба. Усі ці перелічені страждання спричиняють потерпілій моральні та фізичні страждання, душевну біль.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_10 просила апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без задоволення та просила відшкодувати їй шкоду у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких, прокурор заперечував проти апеляції та просив вирок залишити без зміни, засудженого ОСОБА_6, який підтримав свої апеляційні вимоги та в останньому слові зауважив що із заявленим цивільним позовом про стягнення моральної шкоди не згоден, засудженого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляцію та в останньому слові визнав моральну шкоду у розмірі 100.000 грн., захисника засудженого - адвоката ОСОБА_8, який підтримав апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_7, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та змінила апеляційні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7, ОСОБА_6 потерпілої та її представника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні з наступних підстав.

Засуджений ОСОБА_6 свою вину не визнав, та засуджений ОСОБА_7 свою вину визнав частково за ч. 2 ст. 187 КК України, але їх вина підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зібраних у встановленому законом порядку, дослідженим в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку:

Так потерпілої ОСОБА_10 на досудовому слідстві та у суді надала послідовні свідчення про те, що Показами допитаної в судовому засіданні, яка показала, що 15.08.2012 року вона близько 20 годин 45 хвилин приїхала в м. Ялту. Маршрутне таксі зупинилося біля магазину «Фокстрот». Аби дійти до її будинку необхідно пройти через сквер. В той час ще було достатньо світло, проте вже були сутінки. Коли вона почала спускатися по сходах вниз до містка, вона побачила ОСОБА_6, якого раніше не знала. Що це був саме ОСОБА_6 вона стверджує напевно, оскільки запам'ятала його добре. Він стояв на парапеті ближче до верху сходинок. У той момент у неї було з собою два пакунки, сумка. Коли вона пройшла повз ОСОБА_6, то зразу відчула удар в потилицю. Від даного удару вона втратила орієнтацію і відразу відчула удари в обличчя. В обличчя її била вже інша особа. Били її дві особи, оскільки удари наносилися з двох сторін, в дуже короткий проміжок часу. Той, хто наніс удар ззаду, просто не встиг би оббігти її і почати бити в обличчя. Удари наносилися практично одночасно. ОСОБА_7 вона тоді не бачила, оскільки втратила орієнтацію після першого удару. Від ударів вона впала і відчувала, як з її шиї намагалися зірвати золотий ланцюжок. Проте зняти його не змогли, оскільки ланцюжок був перев'язаний шовковими нитками. Потім вона втратила свідомість.

Окрім того, з показаннями потерпілої ОСОБА_10, взаємоув'язується також з письмовими доказами, дослідженими судом:

- рапортом помічника начальника - оперативного чергового Масандрівського відділу ЯМУ щодо надходження повідомлення зі служби 102 від 15.08.2012 про напад на ОСОБА_10 (а.с.19 т.1);

- протоколом усної заяви ОСОБА_10 від 16.08.2012 року про факт нападу на неї невідомими які заволоділи її особистим майном (а.с. 18 т.1);

- протоколом огляду місця події від 17.08.2012 року, яким було оглянуто паркову зону в районі нижньої платформи Ялтинського автовокзалу (а.с.20 т.1);

- явкою з повинною ОСОБА_7 від 17.08.2012 року, в якій він зізнався у вчиненні злочину та повідомив як, де та при яких обставинах він з ОСОБА_6 15.08.2012 року нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_10 з метою заволодіння її майном (а.с.29 т.1);

- протоколом особистого огляду затриманого від 18.08.2012 року, в ході якого у ОСОБА_7 було вилучено мобільний телефон «Самсунг СТТ S3650» в корпусі чорно-помаранчевого кольору та сім-картка НОМЕР_4, фотоапарат фірми «Олімпус» FЕ 310 в конусі сірого кольору, на 8 МП (а.с.32 т.1);

- протоколом відтворення обставин події від 20.08.2012 року, в ході якого ОСОБА_7 показав як, де, та яким чином 15.08.2012 року вони з ОСОБА_6 вчинили напад на жінку з метою заволодіння ії майном (а.с.40-41 т.1);

- явкою з повинною ОСОБА_6 від 17.08.2012 року, в якій він зізнався та повідомив, як, де та при яких обставинах він з ОСОБА_7 15.08.2012 року вчинили напад на ОСОБА_10 з метою заволодіння ії майном (а.с.48 т.1);

- протоколом відтворення обставин події від 20.08.2012 року, в ході якого ОСОБА_6 показав, як, де, та яким чином 15.08.2012 року вони з ОСОБА_7 вчинили напад на жінку з метою заволодіння її майном (а.с.58-59 т.1);

- постановою від 21.09.2012 року про приєднання до справи речових доказів, якою визнані в якості речових доказів та приєднані до справи гроші в сумі 143 гривні, вилучені у ОСОБА_7 (а.с.74 т.1);

- постановою від 19.08.2012 року про визнання та приєднання до матеріалів справи в якості речових доказів, якою визнані та приєднані в якості речових доказів: мобільний телефон марки «МТС» в корпусі рожевого кольору, номер ІМЕЙ НОМЕР_5, мобільний телефон марки НТС в корпусі чорного кольору, номер ІМЕЙ НОМЕР_6, мобільний телефон марки «Самсунг СТТ S3650»в корпусі чорно-помаранчевого кольору та сім-картка НОМЕР_4, фотоапарат фірми «Олімпус»FЕ 310 в конусі сірого кольору, на 8 МП (а.с.82-83 т.1);

- протоколом виїмки від 31.08.2012 року, який в ломбарді було вилучено браслет із жовтого металу, одна пара сережок із металу жовтого кольору, які були здані в ломбард 16.08.2012 року гр.. ОСОБА_7 (а.с.84 т.1);

- копією додаткової угоди до договору фінансового кредиту №00003223 від 16.08.2012 року, згідно якого позичальник ОСОБА_7 здав кредитодавцю ПТ«Климчук і Компанія «Ломбард Капітал» браслет та сережки із золота 585 проби та отримав 1775 гривень (а.с.86 т.1);

- протоколом від 31.08.2012 року про пред'явлення для впізнання потерпілій ОСОБА_10 трьох пар сережок, під час якого ОСОБА_10 під № 3 впізнала сережки, які належали їй та були викрадені в неї під час нападу 15.08.2012 року (а.с.87 т.1);

- протоколом від 31.08.2012 року про пред'явлення для впізнання потерпілій ОСОБА_10 трьох пар браслетів, під час якого ОСОБА_10 під № 2 впізнала браслет, який належав їй та був викрадений в неї під час нападу 15.08.2012 року (а.с.88 т.1);

- висновком експерта №82 м.д. від 20.09.2012 року, згідно якого: у громадянки ОСОБА_10 мали місце наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у виді струсу головного мозку, підтвердженого об'єктивною неврологічною симптоматикою (позитивний симптом Манна, Седа, ністагм горизонтальний і ін..), синці та садна на обличчі, розрив і крововилив на слизовій оболонці верхньої губи, закритий перелом кісток носа, підтверджений рентгенологічним дослідженням, садно на спинці носа, садно лівого ліктьового суглоба, синець на правому стегні. Зазначені ушкодження виникли в результаті дії тупого предмету (предметів). Ушкодження у вигляді садна на лівому ліктьовому суглобі могло бути отримано при падінні. Інші ушкодження не є характерними для виникнення при падінні. Давність виникнення ушкоджень може відповідати 15.08.2012 року, про що свідчить колір крововиливів та характер поверхні саден, а також час звернення за медичною допомогою. За ступенем тяжкості струс головного мозку та перелом кісток носа з ушкодженнями на обличчі відносяться до легких, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Інші ушкодження не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 151-152 т.1);

- медичною довідкою з Ялтинської міської лікарні від 16.08.2012 року, згідно якої ОСОБА_10 з 15.08.2012 року перебувала на лікуванні у лікарні з діагнозом струс головного мозку, передом кісток носа, забої, садна, крововиливи м'яких тканин обличчя (а.с.155 т.1).

- постановою про закриття кримінального провадження №42012130670000039 від 09.01.2013 року, якою встановлено відсутність в діях співробітників міліції ознак злочину передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, та відсутність фактів, які б підтверджували застосування психічного чи фізичного впливу на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з боку співробітників міліції під час досудового слідства.

Покази потерпілої та письмові докази взаємоув'язуються, не суперечать один одному та, на думку колегії суддів, суд законно взяв їх до уваги на підтвердження доведеності скоєного засудженими злочину.

На думку колегії суддів апеляційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, та у порядку ст. 366-367 КПК України(у редакції 1960 року) вирок суду підлягає зміні.

Так необхідно у відповідності до ст. 367 КПК України виключити із мотивувальної частини вироку вказівку на нанесення особисто ОСОБА_6 ударів потерпілій ОСОБА_10, оскільки згідно пред'явленому обвинуваченню ОСОБА_6 залишився на сходах для спостереження за навколишнім оточенням і попередження про можливе наближення сторонніх осіб, а ОСОБА_7 діючи відповідно до відведеної йому ролі, наносив удари потерпілій особисто. Після чого заволоділи майном вказаного у вироку та сумісно розпорядилися їм (т.2 а.с. 58-60).

При цьому колегія суддів вважає, що суд правильно встановив факт скоєння обома засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розбійного нападу на ОСОБА_10 за попередньою змовою, оскільки згідно фактичних обставин справи, їх поведінки, дії їх були послідовними, узгодженими, з розподілом ролей, вони після вчиненого злочину зникли з місця скоєного злочину та спільно розпорядились викраденим майном потерпілої.

На думку колегії суддів апеляції потерпілої ОСОБА_10 та її представника - ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню (т.2 а.с.42-43). Як видно із позовної заяви ОСОБА_10, підтриманої у судовому засіданні, вона просила стягнути матеріальну шкоду, враховуючи, витрати понесені на лікування у сумі 2589,79 грн., але суд на порушення ст. 334 КПК України взагалі не мотивував чому він не задовольнив вказані позовні вимоги, а також не прийняв до уваги додані документи про витрати на придбання медикаментів (а.с. 44-47 т.2).

Приймаючи до уваги, що по справі необхідно дослідити перераховані докази та перевірити обставини, які зазначені в апеляційних скаргах потерпілої та захисника , щодо повернення пошкодженого майна, вирок в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду у порядку цивільного судочинства.

При цьому колегія суддів вважає, що відмова представника позивача у апеляційному суді від частини апеляційних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди правового значення не має, оскільки така відмова не узгоджена з потерпілою.

Апеляції в частині стягнення моральної шкоди потерпілої ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_9 в цій частині підлягає задоволенню, а вирок у вказаній частині зміні.

Так у відповідності до положень ст. ст. 1167, 1168 ЦК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями від 25.10.2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди судом визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом не враховано, що у результаті скоєного злочину та отриманих тілесних пошкоджень, потерпіла ОСОБА_10 перенесла особливо гострі моральні страждання, зв'язані з тривалістю лікування та порушенням нормальних життєвих стосунків потерпілої на тривалий строк та у зв'язку з перенесеними фізичними стражданнями внаслідок отриманих травм та побоїв, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Як видно з матеріалів справи (т.1 а.с.151-152, т.2 а.с.44-51) потерпіла у зв'язку з спричиненими їй тілесними ушкодженнями лікувалась тривалий час (з 15.08.2012 року до січня 2013 року), в зв'язку з чим були суттєво порушені її нормальні життєві стосунки та зв'язки.

З урахуванням викладеного цивільний позов ОСОБА_10 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що підлягає стягненню солідарно із засуджених на користь потерпілої ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди є сума у розмірі

- 80 000 грн., з урахуванням також і того, що засуджений ОСОБА_7 в апеляційному суді визнав повністю позов ОСОБА_10 у цій частині.

Таке стягнення, на думку колегії суддів буде розумним, виваженим та справедливим з урахуванням всіх перерахованих обставин по справі.

В ході дослідження матеріалів справи колегією суддів не було виявлено порушень кримінально - процесуального закону в збиранні доказів по справі, також не встановлено обставин які б ставили під сумнів їх достовірність. Докази, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам закону, є достовірними та допустимими.

Суд, згідно зібраних доказів, дав належну кваліфікацію діям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.187 КК України, оскільки вони вчинили умисні дії, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднане з насиллям, небезпечним для життя і здоров'я особи, на яку вчинено напад (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є тяжким злочином; відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання; дані про особу засудженого ОСОБА_6, який офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на території України не судимий.

Покарання засудженому ОСОБА_7 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України , з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є тяжким злочином; відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання; дані про особу засудженого ОСОБА_7, який офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, перебуває на обліку як особа, яка вживає наркотичні засоби, на території України не судимий.

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно призначено покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у межах санкції ч.2 ст. 187 КК України, яке є необхідним і достатнім для обмеження прав та свобод засудженого і його виправлення, а також буде дієвим засобом для попередження скоєння ними нових злочинів.

Керуючись ст.ст.365-369 КПК України, п. 11 перехідних положень КПК України (в ред. 2012 р.), колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7, ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди змінити.

Позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 виданий 27.08.2008 р. Відділом ВФМС Росії по Челябінській області в м. Коркино) та ОСОБА_7 (паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_2 виданий 18.09.2009 р. Відділом ВФМС Росії по Челябінській області в Калінінському районі м. Челябінська) на користь ОСОБА_10 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий 23.01.1996 р. Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму) моральну шкоду у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити в той же суд на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Виключити із мотивувальної частини вироку вказівку на нанесення особисто ОСОБА_6 ударів потерпілій ОСОБА_10

В іншій частині вирок залишити без змін.

Судді

Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.