Справа № 1028/343/12 Головуючий у І інстанції Бузель Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/4140/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
Категорія 44 29.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
23 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Білоконь О.В.,Фінагєєва В.О.,
при секретарі: Шаповаловій А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Яготинська міська рада Київської області про поділ будинку в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 та просила у відповідності до норм ст. 358, 367 ЦК України поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 визнавши за нею право власності на частину спірного жилого будинку, та виділити у користування окремі приміщення, а саме: жилу кімнату 1-2, площею 25,00 кв.м; кухню 1-1, площею 19,80 кв.м (заг.пл. 44,80 кв.м). Також наступні будівлі гараж «Г», площею 14,40 кв.м; огорожу № 1; ? сараю «Б», площею 25,40 кв.м; прибудова «б», площею 12,60 кв.м.
Позивачка також просила виділити в натурі та визнати право власності на частину спірного жилого будинку за відповідачкою ОСОБА_3, надавши їй у володіння коридор 2-1, площею 4,ОСОБА_10 кв.м; кухню 2-6, площею 6,60 кв.м; коридор 2-2, площею 19,30 кв.м; жилу кімнату 2-3, площею 12,60 кв.м; жилу кімнату 2-4, площею 9,10 кв.м.; комору 2-5, площею 5,60 кв.м (заг. площею 57,70 кв.м). Також виділити наступні господарські будівлі 1\2 частину сараю «Б», площею 25,40 кв.м; прибудова «в», площею 6,00 кв.м; сарай «В», площею 14,40 кв.м; вбиральню «Е»;
Припинити спільну часткову власність на вказаний житловий будинок та встановити порядок користування земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за вищевказаною адресою.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що їй, на праві приватної власності на підставі договору дарування від 08.11.2011 року належить ? частина жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Інша частина цього будинку належить на праві приватної власності відповідачці. Протягом тривалого часу між ними, як співвласниками цього будинку складався порядок користування вказаним жилим будинком, тому вона вважає, що саме за вказаним порядком доцільно провести поділ зазначеного будинку.
Крім того, згідно довідки Яготинської міської ради Київської області від 10 січня 2012 року за ? частиною жилого будинку, що на даний час належить їй, ОСОБА_2, згідно записів земельно-кадастрової книги обліковується земельна ділянка загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,1 га для ведення особистого селянського господарства.
Посилалася на те, що відповідачка не погоджується укласти з нею договір про поділ в натурі нерухомого майна, що перебуває в їхній спільній частковій власності, тому просила провести вищевказаний поділ будинку АДРЕСА_1 в судовому порядку.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року позов задоволено частково.
В порядку поділу жилого будинку АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_2 в натурі та визнано за нею право власності на 39/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1, що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється у визначеному законодавством порядку - квартиру № 1, а саме: жилу кімнату 1-2, площею 25,00 кв. м; кухню 1-1, площею 19,80 кв. м, а також господарські будівлі та споруди: ? частину сараю «Б», загальною площею 25,40 кв. м; прибудову «б», площею 12,60 кв. м; гараж «Г»; огорожу №1.
В порядку поділу жилого будинку АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_3 в натурі та визнано за нею право власності на 61/100 частку жилого будинку АДРЕСА_1, що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою, яка присвоюється у визначеному законодавством порядку, - квартиру № 2, а саме: коридор 2-1, площею 4,ОСОБА_10 кв. м; кухню 2-6, площею 6,60 кв. м; коридор 2-2, площею 19.30 кв.м; жилу кімнату 2-3, площею 12,60 кв. м; жилу кімнату 2-4, площею 9,10 кв. м; комору 2-5, площею 5,60 кв. м, а також господарські будівлі та споруди: ? частину сараю «Б», загальною площею 25,40 кв. м; сарай «В», площею 14,40 кв. м; прибудову «в», площею 6,00 кв. м; вбиральню «Е», 1984 року побудови.
Право спільної часткової власності на жилий будинок АДРЕСА_1 припинено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на те, що розподіл спільної часткової власності проведений судом з відступленням від рівності часток, а саме зменшено її частку на 11/100, а компенсацію за збільшення відповідачкою її частки суд всупереч вимогам закону на стягнув. Безпідставно на її думку судом відмовлено у частині позовних вимог, що стосується встановлення порядку користування земельною ділянкою.
ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, мотивуючи вказані заперечення тим, що позивачка повністю погодилася із порядком виділу її частки. Законним на її думку є і відмова суду у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою оскільки, належних та допустимих доказів про закріплення за житловим будинком, який належить їм на праві спільної часткової власності, з відповідним відведення в натурі на місцевості розміром 0,1761 га не має.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено наступні обставини, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 і частки кожного із сторін є рівними по ? частині. Вказаний факт підтверджується, технічним паспортом на житловий будинок, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с. 3, 6-10, 112).
Між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 склався порядок користування вказаним жилим будинком, однак ОСОБА_3 не бажає укласти із ОСОБА_2 договір про поділ в натурі нерухомого майна відповідно до вимог ст. 367 ЦК України.
Земельна ділянка площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділена під забудову ОСОБА_4 у 1958 році (а.с. 33, 39).
ОСОБА_5 з 1956 року до 1969 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 За час шлюбу подружжям збудовано жилий будинок на земельній ділянці 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням народного суду Яготинського району Київської області від 30 січня 1970 року в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_6 і ОСОБА_4 право власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_1 за кожним (а.с. 35, 36).
Відповідно до наказу по радгоспу "30 річчя Перемоги" Київського виробничо-аграрного об`єднання по виробництву фруктів, ягід і молока" від 01 вересня 1977 року, у зв'язку з розподілом жилого будинку АДРЕСА_1 та відчуженням ОСОБА_6 1/2 частини вказаного жилого будинку на користь ОСОБА_3, за ОСОБА_3 закріплено земельну ділянку в розмірі 0,03 га (а.с. 20) та покладено на головного агронома обов'язок провести відповідні зміни у земельній шнуровій книзі.
Однак відповідно до наказу по радгоспу "30 річчя Перемоги" Київського виробничо-аграрного об`єднання по виробництву фруктів, ягід і молока" від 15 лютого 1980 року за ОСОБА_4 закріплено земельну ділянку в розмірі 0,05 га, якою він користувався як надлишком та відповідно внесено зміни в записах земельної шнурової книги на 0,11 га (а.с. 18).
У подальшому право власності на належну ОСОБА_4 ? частину жилого будинку АДРЕСА_1 переходило до ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10
08 листопада 2011 року ОСОБА_10 за договором дарування безоплатно подарував у власність ОСОБА_2 належну йому ? частину жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Проведеною по справі судовою будівельно-технічною експертизою №5\13 від 19 лютого 2013 року (а.с. 52-64) із врахуванням дозволу наданого виконкомом Яготинської міської ради №179/03-20 від 21 березня 2013 року на переобладнання будинку з одноквартирного на двоквартирний, визначено варіант поділу жилого будинку АДРЕСА_1 на дві окремі квартири відповідно до порядку користування, який склався між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: виділивши у власність ОСОБА_2: жилу кімнату 1-2, площею 25,00 кв.м; кухню 1-1, площею 19,80 кв.м; загальною площею 44,8 кв.м і виділивши у власність ОСОБА_3: коридор 2-1, площею 4,ОСОБА_10 кв.м; кухню 2-6, площею 6,60 кв.м; коридор 2.2, площею 19,30 кв.м; жилу кімнату 2-3, площею 12,60 кв.м; жилу кімнату 2-4, площею 9,10 кв.м; комору 2-5, площею 5,60 кв.м; загальною площею 57,70 кв.м із дотриманням вимог нормативних документів щодо загальної площі виділених квартир після поділу, можливий з відхиленням від ідеальних часток: частка ОСОБА_2 становить 39/100, а частка ОСОБА_3 - 61/100 (а.с. 58).
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції провів поділ житлового будинку частки останньої із спільної часткової власності відповідно до порядку, який склався між сторонами, що склало 39/100 житлового будинку та господарських споруд, а відповідачці виділив 61/100 частин домоволодіння, при цьому відмовив у встановлення порядку користування земельною ділянкою біля вказаного житлового будинку.
Колегія суддів вважає що вказане рішення підлягає зміні в частині рішення.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.
Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок".
Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, що містяться в пп. 6, 7 зазначеної постанови, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Розглядаючи вказану справу та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до норм ст.ст. 183, 367 ЦК України провів поділ житлового будинку в натурі, виходячи з часток кожного із співвласників з врахування встановленого між сторонами порядку користування домоволодінням.
Разом з тим, встановивши при розгляді справи про неможливість поділу вказаного житлового будинку в рівних частинах відповідно до їх ідеальних часток по 1\2 кожного, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 367 ЦК України та роз'яснення викладені в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» в якій роз'яснено, якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Проведеною по справі судовою будівельно-технічною експертизою №5\13 від 19 лютого 2013 року (а.с. 52-64) визначено вартість житлового будинку з господарськими спорудами в розмірі 114242 грн., із зазначеною вартістю сторони погодилися, тому колегія суддів вважає, що з відповідачки ОСОБА_3, частка якої при поділі будинку збільшилася від ідеальної на 11/100, необхідно стягнути на користь позивачки ОСОБА_2, частка якої зменшилася на такий же розмір 12' 566,62 грн. ( 114242 : 100 х 11) грошової компенсації.
Необґрунтованими на думку колегії суддів є доводи апелянта про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Судом першої інстанції встановлено, що належних та допустимих доказав відведення земельної ділянки в натурі на місцевості ні сторонам у справі ні їх попереднім власникам будинку не подано. При проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено невідповідність фактичних розмірів земельної ділянки наявним записам в земельно-шнуровій книзі в сторону збільшення розміру земельної ділянки, тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що встановити порядок користування земельною ділянкою до належного її відведення та закріплення за власниками частин будинку є передчасним.
В іншій частині рішення Яготинського районного суду постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків, а тому рішення в іншій частині повинно бути залишено без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 209 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року змінити в частині виділення частки ОСОБА_3, виклавши рішення Яготинського районного суду в цій частині наступній редакції :
У порядку поділу житлового будинку АДРЕСА_1 виділити ОСОБА_3 в натурі та визнати за нею право власності на 61/100 частку житлового будинку АДРЕСА_1 що складає відокремлену частину будинку із самостійним виходом і самостійною поштовою адресою яка присвоюється у визначеному законодавством порядку, - квартиру №2, а саме : Виділити в натурі та визнати право власності на 61/100 частку спірного жилого будинку за відповідачкою, надавши їй у володіння наступне: коридор 2-1, площею 4,ОСОБА_10 кв.м; кухню 2-6, площею 6,60 кв.м; коридор 2-2, площею 19,30 кв.м; жилу кімнату 2-3, площею 12,60 кв.м; жилу кімнату 2-4, площею 9,10 кв.м.; комору 2-5, площею 5,60 кв.м (заг. Площею 57,70 кв.м). Також виділити наступні господарські будівлі: 1\2 частину сараю "Б", площею 25,40 кв.м; прибудова "в", площею 6,00 кв.м; сарай "В", площею 14,40 кв.м; вбиральню "Е", стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12566,62 грн., грошової компенсації у зв'язку із збільшення на 11/100 від ідеальної частки.
В іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 травня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: М.А.Яворський
Судді О.В.Білоконь
В.О.Фінагєєв