Справа № 434/1306/13-к
Провадження № 11кп/782/677/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Тополюк Є.В.
суддів: Кошелєва Б.Ф., Шмигельського І.В.
при секретарі: Шеховцової А.С.
з участю прокурора: Колесник О.В.
перекладача: ОСОБА_1
обвинуваченої: ОСОБА_2
захисника: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Луганську кримінальне провадження за апеляціями прокурора прокуратури Артемівського району м. Луганська Колесник О.В., заперечення обвинуваченої ОСОБА_2 на апеляційну скаргу прокурора на вирок Артемівського районного суду м.Луганська від 11.04.2013р., яким, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Сердобськ, Пензінської області, Російської Федерації, громадянка Російської Федерації, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,-
засуджена:
за ч. 2 ст. 149 КК України, призначено їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишена без змін - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховувати з 17.12.2012 року.
В С Т А Н О В И Л А :
За вироком суду при установлених у судовому засіданні обставинах та викладених у вироку, обвинувачена ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що на початку грудня 2012 року, вона, знаходячись на території міста Санкт-Петербург Російській Федерації (далі - РФ) отримала від невстановленої
особи пропозицію вербувати на території України осіб жіночої статі для заняття проституцією в м. Санкт-Петербурзі, РФ, здійснювати їх переміщення з метою подальшої передачі підібраних нею осіб, для подальшої сексуальної експлуатації на території вказаного міста. На пропозицию невстановленої в ході досудового розслідування особи, ОСОБА_2 дала свою добровільну згоду.
В період з початку грудня до 17 грудня 2012 року, більш точну дату встановити не виявилося можливим, ОСОБА_2, знаходячись у себе за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1,використовуючи комп'ютерну техніку, будучи зареєстрованою на сайті «В Контакті» глобальної комп'ютерної мережі
«Інтернет» направляла особам жіночої статі пропозиції про працевлаштування, для подальшого їх вербування, переміщення на територію міста Санкт-Петербург з метою експлуатації.
12 грудня 2012 року ОСОБА_2 з використанням глобальної комп'ютерної мережі «Інтернет», познайомилася з мешканкою міста Луганська ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою на сайті знайомств «В Контакті» під ім'ям «ОСОБА_6», якій запропонувала високооплачувану роботу і дізналась номер її мобільного телефону, пообіцявши подзвонити пізніше. Цього ж дня, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_6 на мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік, який представився ім'ям «ОСОБА_11» і запропонував їй виїхати до міста Санкт-Петербург, РФ для надання сексуальних послуг, роз'яснивши умови виїзду і надання сексуальних послуг, на що ОСОБА_6 відповіла згодою.
При цьому «ОСОБА_11» взяв на себе всі витрати на проїзд ОСОБА_6 з міста Луганська до міста Санкт-Петербург, РФ, для чого запропонував ОСОБА_2 виїхати на територію України і супроводжувати ОСОБА_6 з м. Луганська в м. Санкт-Петербург, РФ, з чим ОСОБА_2 погодилась.
Прибувши 17 грудня 2012 року, приблизно о 16 годині, до міста Луганськ, та знаходячись в приміщенні залізничного вокзалу станції «Луганськ», розташованій за адресою: м. Луганськ, вул. В. П'ятіркіна, 6, ОСОБА_2 зустрілася з ОСОБА_6, а також познайомилася з неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, і, достовірно знаючи про її реальний вік, запропонувала неповнолітній ОСОБА_7 виїхати в м. Санкт-Петербург, РФ для надання сексуальних послуг, роз'яснивши останній умови виїзду і надання сексуальних послуг, з чим неповнолітня ОСОБА_7 добровільно погодилась. Після прибуття до міста Санкт-Петербург РФ невстановлена особа, якій ОСОБА_2 повинна була передати неповнолітню ОСОБА_7, мала здійснювати сексуальну експлуатацію останньої.
Після отримання добровільної згоди неповнолітньої ОСОБА_7, на виїзд до міста Санкт-Петербург РФ для надання сексуальних послуг, ОСОБА_2 в касі залізничного вокзалу м. Луганська придбала проїзний документ ХЯ № 591107 для неповнолітньої ОСОБА_7 на потяг напрямком «Луганськ - Москва» на 17.12.2012.
При посадці на потяг напрямком «Луганськ-Москва» ОСОБА_2 була затримана працівниками міліції.
У апеляційної скарзі прокурор прокуратури Артемівського району просить скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - необґрунтованим застосуванням ст. 69 КК України при призначенні покарання, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України і призначити покарання - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК. Перелік обставин, які пом'якшують покарання визначено в ч.1 ст.66 КК України, в цьому перелік не зазначено такої обставини як часткове визнання провини. Судом безпідставно зазначено щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 Разом з тим, такі обставини як наявність у ОСОБА_2 ряду хронічних захворювань не визнані судом як інші обставини, що пом'якшують покарання відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України.
На апеляцію прокурора обвинуваченою ОСОБА_2 подані заперечення, в яких вона незгодна з апеляцією прокурора. Вказує, що вину на досудовому і судовому слідстві визнала повністю та сама збиралася разом з дівчатами займатися наданням інтимних послуг. Однак вона не могла збагнути чому її притягли до відповідальності не за ст.303 КК України, а за ч. 2 ст. 149 КК України. ОСОБА_2 просить звернути увагу на те, що вона страждає природним недоліком - заіканням, а тому до судових дебатів не встигла підготуватися і їй суд не дав часу це зробити, вона не змогла правильно викласти своє каяття. ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу прокурора вважати необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню, також просить знизити їй строк покарання до одного року позбавлення волі.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, та в своїх поясненнях,дебатах и останнім слові вказала на те,що вона щире розкаюється про вчинення ії злочин, просить залишити вирок суду без змін, пояснення захисника обвинуваченої,який також заперечував проти задоволення апеляції прокурора, пояснив,що його підзахисна просто не змогла у судовому
засіданні суду першої інстанції повністю виступити у дебатах і суд неправильно ії зрозумів, перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не підлягає скасуванню, або змін з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення ,ухвалене компетентнім судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення,ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону виконав повністю.
В своєї апеляції прокурор просить переглянути судове рішення та скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - необґрунтованим застосуванням ст. 69 КК України при призначенні покарання, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України і призначити покарання - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
При цьому посилається на вимоги ст.69 КК України та ст.66 КК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вимоги ст.ст.66,69 КК України не були порушені, судове рішення є вмотивованим, у вироку наведені належні і достатні мотиви та підстави для застосування до обвинуваченої ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 149 ч.2 КК України, у вигляді позбавлення волі.
Обставина, що обвинувачена ОСОБА_2 частково визнала свою провину, була предметом розгляду суду першої інстанції, та ії була дана належна оцінка.
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що він керується вимогами ч.1 ст.94 КПК України та вказав на те,що доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисних дій, які виразилися у вербуванні, переміщенні людини, вчиненні з метою експлуатації, щодо неповнолітнього, правильно свідчить про кваліфікацію ії дій за ч.2 ст.149 КК України.
Доводи у скарзі прокурора про скасування вироку на підставі того,що суд першої інстанції необґрунтовано застосував ст..69 КК України при призначені покарання обвинуваченої ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи, викладеним у вироку суду, які містяться у матеріалах кримінального провадження.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаного злочину та застосування до неї вимог ст..69 КК України при призначені покарання ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказах і є правильним и законним.
Як видно з вироку, при призначені покарання обвинуваченої ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст..65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину,дані про ії особистість,те,що відсутні обставини,що обтяжують покарання обвинуваченої,те,що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності,позитивно характеризується за місцем проживання,хворіє рядом хронічних захворювань,врахував пом'якшуючи покарання обставини.
У зв'язку з цим колегія суддів не знайшла підстав для скасування вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалення нового вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405,407,419 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 11 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_2 за ст. 149 ч.2 КК України -залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
С У Д Д І :
Є.В.Тополюк Б.Ф.Кошелєв І.В. Шмигельський