ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"28" жовтня 2008 р. | справа № 5020-12/273-9/124-3/144 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергетична компанія “Севастопольенерго”
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до Державного комунального
ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16
(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 149)
про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 81475,97 грн.
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивача –Філатова Л.Б., юрисконсульт, довіреність № 9/0/2-08 від 02.01.2008;
відповідача –Михайлова Н.В., представник, довіреність № 1 від 04.01.2008.
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до суду з позовною заявою до Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 81475,97 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 22.11.1007 позов задоволений повністю: з Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" стягнуто заборгованість за активне споживання електричної енергії в сумі 81475,97 грн. та судові витрати в сумі 932,76 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 апеляційна скарга Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 залишена без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 у справі № 20-12/273 –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2008 касаційна скарга Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 задоволена частково, рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 у справі № 20-12/273 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Ухвалою від 21.04.2008 справа прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням справі № 5020-12/273-9/124.
Ухвалою від 15.07.2008 суд призначив у справі судову технічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.
У зв’язку з неможливістю проведення даного виду експертизи матеріали справи разом із листом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса від 30.07.2008 № 987, повернуті до суду.
Розпорядженням голови господарського суду м. Севастополя від 09.09.2008 № 104 справу передано до провадження судді Головко В.О.
Ухвалою від 22.09.2008 справа прийнята до провадження суддею Головко В.О., справі привласнений № 5020-12/273-9/124-3/144, розгляд справи призначений на 28.10.2008.
В судовому засіданні 28.10.2008 від представника відповідача надійшло клопотання про надання відстрочки виконання рішення у цій справі, де зазначено, що відповідач не оспорює позовних вимог позивача (т. 3, а.с.40, зворотній бік).
Суд оцінює дану заяву як визнання позову, тим більше, що усно представник відповідача також не заперечував проти позовних вимог позивача та погодився з ними.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд -
в с т а н о в и в:
10.01.2002 між ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" та Державним комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством № 16 укладений договір № 181-Л щодо користування електричною енергією.
Сторони визначили, що строк дії Договору починається з 01.01.2002 та припиняється 31.12.2002. Поряд із цим, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про відмову від договору або його перегляд не менше ніж за 30 днів до закінчення дії Договору (п. 6.1 Договору).
Касаційна інстанція в постанові від 26.03.2008 (т.2, а.с.50-53) зазначає, що нижчестоящі суди не перевірили доводи відповідача про припинення строку дії договору. Тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановленого договором або законом.
Пунктом 6.3 Договору визначено, що дострокове припинення дії Договору може здійснюватися за згодою сторін, або в разі невиконання однією зі сторін його умов, передбачених в пункті 2.1.3 Договору. Про розірвання Договору інша сторона повідомляється не пізніше ніж за 30 днів.
Разом з тим, пункт 2.1.3 Договору надає енергопостачальній організації (позивач) право припиняти повністю або частково відпущення електроенергії споживачеві (відповідач) у визначених даним пунктом випадках. При цьому, про припинення відпущення електричної енергії споживачу енергопостачальник зобов’язаний попередити споживача письмово за 3 доби до дня відключення.
Аналіз змісту Договору дає підстави стверджувати, що даним Договором не передбачено право відповідача на односторонню відмову від договору або його розірвання в односторонньому порядку.
Суд не приймає до уваги листи відповідача від 13.12.2006 № 1544 (т.1, а.с.65; т.2, а.с.82), від 09.01.2007 № 15 (т.1, а.с.66), оскільки вони містять вимогу про розірвання спірного договору на минуле, тобто з 27.09.2006. Натомість в матеріалах справи є копія листа відповідача від 08.02.2006 № 115 (т.2, а.с.95), де він підтверджує відсутність своєчасного попередження енергопостачальника про припинення Договору та просить вважати цей Договір продовженим на строк до 31.12.2006 або до передачі мереж Енергосервісу.
Наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 16.08.2006 № 516 "Про постановку зовнішніх мереж електропостачання житлового фонду міста на баланс КП "Енергосервіс" також не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки баланс є лише формою обліку і не визначає перехід права власності на ці мережі або права користування ними від одного власника (користувача) до іншого.
Інших доказів, які б підтверджували факт припинення договору № 181-Л від 10.01.2002 щодо користування електричною енергією, відповідачем не надано.
Отже, цей договір є чинним. Більше того, сторонами вчинялись дії по його виконанню: відповідач сплачував кошти за користування електричною енергією (приміром, копія витягу з банківської виписки від 28.04.2007, т.1, а.с. 81), а позивач приймав цю оплату.
Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575-97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі –Правила), іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Як встановлено судом, між сторонами був укладений такий договір (№ 181-Л від 10.01.2002).
Пунктом 1.2.1 Договору передбачено обов’язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії за тарифами і у строки, зазначені в Додатку № 5. Розрахунковим періодом є часовий проміжок, рівний тридцяти (тридцяти одному) дням, починаючи з 10 числа попереднього календарного місяця та закінчуючи 13 числом поточного календарного місяця. Оплата за споживану електроенергію здійснюється грошовими коштами подекадно на 11 день розрахункового періоду в об’ємі 30% вартості заявленого місячного об’єму споживання електроенергії, на 21 день в об’ємі 60% та остаточний розрахунок –протягом трьох днів з дати закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками приборів обліку.
При цьому, відповідно до пункту 1.2.3 Договору, відповідач зобов’язаний знімати контрольні показники приладів обліку та подавати позивачу звіти про спожиту електроенергію за формою і в строки, визначені в Додатку 6.
Пунктом 5.1 Правил встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими тарифами і споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав і обов’язків сторін.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003, та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004. Щодо відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Правовідносини між сторонами хоча і виникли до набрання чинності цими Кодексами, але продовжують існувати після 01.01.2004, тому суд при розгляді даного спору керується нормами Цивільного кодексу України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок енергопостачальника із спеціальним режимом використання.
Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.102-103, т.2, а.с.67-74, 99-101), відповідач подавав позивачу акти про використання електричної енергії, які за формою відповідають формі звіту, наведеного в Додатку 6 до Договору.
Відповідно до поданих актів позивач виставляв відповідачу рахунки-акти (т.1, а.с.15-21, т.2, а.с.78-81, 92). Позивач надсилав рахунки відповідачу своєчасно, але в порушення умов договору відповідач виставлені рахунки не сплатив, загальна сума заборгованості по активному споживанню за період з 10.05.2006 по 09.05.2007 склала 81475,97 грн.
З приводу зауважень відповідача стосовно того, що позивач завищив контрольні показники лічильника, а також касаційної інстанції стосовно того, що суд при попередньому розгляді справи не перевірив доводи відповідача щодо перевищення виставленого позивачем обсягу спожитої електроенергії понад максимально можливий, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З метою з'ясування даного питання ухвалою господарського суду м. Севастополя від 15.07.2008 по справі було призначено судову технічну експертизу (т.3, а.с.20-22).
Втім, 08.08.2008 матеріали справи повернуті до суду, у зв’язку з неможливістю проведення даного виду експертизи. Ухвала суду від 22.09.2008 з вимогою до позивача та відповідача щодо надання пропозицій стосовно будь-якої компетентної установи чи безпосередньо спеціалістів, які володіють необхідними знаннями для проведення судової технічної експертизи, що належить до електротехнічних досліджень, сторонами не виконана.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, факт безпідставного завищення позивачем контрольних показників лічильника, відповідачем не підтверджений належними та допустимими доказами.
Лист відповідача від 11.05.2006 № 661 (т.1, а.с.85-86) судом не прийнятий до уваги, оскільки стосується розрахункового періоду до 10.05.2006.
Все вищеперелічене, а також наявність письмового визнання позивачем позову дає суду право для висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, розглянувши заяву відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення строком на 12 місяців у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення цієї заяви, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 № 02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
У своїй заяві відповідач вказує на те, що виконання зобов’язань перед позивачем неможливо у зв’язку із наявністю у нього заборгованості по заробітній платі, наявністю боргів населення і місцевого бюджету перед підприємством, а також необхідністю здійснення невідкладних витрат з метою підготовки житлового фонду до осінньо-зимового періоду та розрахунків із підрядними організаціями.
На підтвердження викладеного, Державне комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16 надало довідки про суму заборгованості населення і місцевого бюджету перед відповідачем, баланс підприємства.
Представник позивача письмово погодився із клопотанням відповідача про надання відстрочки виконання даного рішення строком на 12 місяців, тому суд задовольняє зазначене клопотання.
Разом з тим судом встановлено, що 17.01.2008 ухвалою господарського суду м. Севастополя виконання рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 у справі № 20-12/273, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 24.12.2007, було розстрочене строком на 24 місяці (т.2, а.с.30).
Зазначену ухвалу сторонами оскаржено не було, тому вона, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України, є обов’язковою для виконання на всій території України в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
На підставі рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 24.12.2007 та з урахуванням ухвали господарського суду м. Севастополя від 17.07.2008 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 20-12/273, господарським судом м. Севастополя 17.01.2008 виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення, який дійсний для пред’явлення до виконання до 24.12.2010 і ніким не був оскаржений або скасований (т.2, а.с.32).
Під час перегляду судових актів місцевого та апеляційного господарських судів Вищим господарським судом України, зазначений наказ (як і ухвала про розстрочення виконання рішення) також не досліджувався.
В пункті 5 Інформаційного листа від 16.10.2008 № 01-8/626 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" Вищий господарський суд України зазначає, що господарський суд має право визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у разі коли його видано помилково або обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2008 Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Севастополя у справі № 20-12/273, виданого 17.01.2008 (т.1, а.с.157).
Суд вважає, що зазначений наказ слід визнати таким, що не підлягає виконанню, за таких обставин:
1. Судові акти (рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 24.12.2007) у справі № 20-12/273 скасовані постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2008.
2. При новому розгляді справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, проте замість розстрочення виконання рішення надав відстрочку на 12 місяців.
3. Одночасне існування (і виконання) двох різних наказів утруднить фактичне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та може мати реальні негативні наслідки для боржника.
З цих підстав суд дійшов висновку про необхідність визнання наказу, виданого 17.01.2008 на виконання скасованих рішень господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 та Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 24.12.2007 у справі № 20-12/273, таким, що не підлягає виконанню.
Поряд із цим суд вважає, що даний наказ має бути визнаний недійсним не раніше набрання рішенням у цій справі законної сили.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 77, 78, 82-85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного комунального Ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 (99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 149, ідентифікаційний код 20670607) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок з спеціальним режимом користування № 2603830131168 в СВ Ощадбанку № 4548, МФО 324027) 81475,97 грн. –заборгованість за активне споживання електричної енергії.
3. Стягнути з Державного комунального Ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 (99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 149, ідентифікаційний код 20670607) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 20670607, п/р № 260073537 в АБ "ПІБ", м. Київ, МФО 300506) 814,76 грн. –державне мито, 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виконання рішення в частині стягнення грошових коштів відстрочити на 12 (дванадцять) місяців.
4. Визнати наказ, виданий господарським судом м. Севастополя 17.01.2008 на виконання рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 24.12.2007 у справі № 20-12/273 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 16 про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 81475,97 грн. таким, що не підлягає виконанню з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Копії рішення надіслати на адресу сторін та органу виконання судових рішень –Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі.
Суддя В.О.Головко
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 03.11.2008.
Розсилка:
1. Відкрите акціонерне товариство
“Енергетична компанія “Севастопольенерго”
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
2. Державне комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16
(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 149)
3. Відділ державної виконавчої служби Ленінського
районного управління юстиції в м. Севастополі
(м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А)
4. Справа
5. Наряд